Христологічна доктрина: філософсько-релігієзнавчий контекст

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

АФОНІНА ОЛЕНА ГЕННАДІЇВНА

 

УДК 232.2 : 291.1

 

 

Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство

 

 

КИЇВ – 2007

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор ГОРБАЧЕНКО Тетяна Григорівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник філософського факультету.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор МАРЧЕНКО Олексій Васильович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри філософії; кандидат філософських наук КОТЛЯРОВА Тетяна Олександрівна Київський національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри культурології.

Захист відбудеться “25” жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, вул. Володимирська, 58).

 

 

Актуальність теми дослідження обумовлена зміною наукових парадигм – стрімким процесом серйозних зрушень у сфері світогляду, що почалися в Україні за останні десятиліття. Однією з суттєвих рис даного процесу є чітко виражена тенденція до зближення наукового і релігійного світоглядів. Відродження української наукової думки потребує переосмислення багатьох проблем вітчизняного релігієзнавства, які ще в недалекому минулому замовчувалися. Україна перебуває в стані національного відродження, а важелями прискорення цього процесу можуть стати вирішення питань релігійної стабільності. Серед них і проблема христологічної доктрини.

Християнство, незважаючи на багатоманіття течій, постає як цілісна духовна традиція, яка здійснює свою життєдіяльність у конкретних історичних, політичних та економічних умовах. У наш час актуальною постає проблема внутрішньої єдності християнства, оскільки від її вирішення залежить збереження християнства як релігійної парадигми. Основною ідеєю християнства була і залишається особистість Ісуса Христа. Христологічна доктрина як систематизоване вчення про Ісуса Христа є найважливішим аспектом християнського віровчення, ключем для розуміння інших релігійних питань – догмата про Трійцю, пневматології, еклезіологїї, релігійної антропології та сотеріології. Тому актуальність обраної теми зумовлена поновленням полеміки між різними християнськими конфесіями щодо людської та божественної природи Ісуса Христа. Традиційно принципові дискусійні питання християнська церква розглядала та з’ясовувала на Вселенських соборах, які в наші часи не скликаються, тому так важливо звернутися до цієї спадщини і розглянути її з позицій сьогодення. Актуальність означеної проблеми також зумовлюється необхідністю наукового узагальнення та упорядкування положень щодо природи Ісуса Христа як Боголюдини.

Усередині християнства постають нові синкретичні релігійні рухи, послідовники яких шукають інші позасмислові контексти христології. Це посилює світоглядні суперечності в загальнохристиянській традиції. На сьогоднішній день спостерігається ситуація, коли, з одного боку, руйнуються зовнішні кордони суспільного буття, а з іншого, розставляються на теоретично-релігійному рівні нові: одне і те ж поняття розуміється по-різному.

Нині, коли основні положення христології обговорюються і застосовуються на практиці не лише в межах християнства, але й трансформуються в нехристиянські інваріанти, постає нагальна потреба релігієзнавчого дослідження христологічної доктрини – як основної і першопочаткової для християнства – в її філософсько-релігієзнавчому контексті. Специфікою релігієзнавчого дослідження христологічної доктрини є не витлумачення христології (як це здійснюється в межах богословського підходу), а аналіз її ролі як для загальнохристиянської парадигми, так і для світогляду сучасних послідовників християнства. Дане дослідження докорінно відрізняється від богословського своїм науковим підходом, воно відкриває можливість спрогнозувати і зрозуміти світоглядно-культурні процеси та їх наслідки для людства в цілому.

Час від часу науковці повертаються до питання христологічної доктрини. Подібні звернення здійснюються в різних галузях гуманітарного знання, коли дослідники усвідомлюють зумовленість світогляду і діяльності окремих осіб чи груп людей концептуальними основами християнської культурної традиції. Особливо гостро потреба в такому зверненні постає в моменти світоглядних зрушень. 

У дисертації аналіз основних тенденцій у вивченні проблеми формування догматичних положень християнства здійснено на основі праць богословів Н. Барсова, Л. Беркхова, В. Болотова, Н. Виноградова, А. Гарнака, Л. Карсавіна, А. Катанського, арх. Кіпріана (Керна), А. Лебєдєва, В. Лоського, Н. Маліновського, І. Мейєндорфа, О. Меня, В. Нєсмєлова, М. Поснова, К. Скурата, А. Спаського, Г. Флоровського, які зосереджувались переважно на історичному контексті процесу становлення христології. Значну увагу приділено дослідженням теоретичних засад христології в роботах К. Адама, В. Каспера, О. Клемана, В. Мессорі, В. Паненберга, К. Ранера, К. Хаукінса, Т. де Шардена, К. Шенборна, Р. Шнакенбурга, Х. Яннараса. Проте в працях зазначених дослідників христологічна доктрина не посіла чільного місця, хоча саме вона, на наш погляд, являє собою змістовий центр християнського віровчення. До аналізу змістових особливостей христологічної доктрини названі дослідники звертаються лише побіжно, констатуючи їх наявність у контексті розгляду християнства. Дослідження засновано на здобутках сучасних українських релігієзнавців: В. Бондаренка, О. Горкуші, Т. Горбаченко, Є. Дулумана, А. Колодного, Л. Кондратика, І. Кондратьєвої, Л. Конотоп, Т. Котлярової, В. Лубського, О. Марченка, О. Предко, О. Сарапіна, П. Сауха, Л. Филипович, Є. Харьковщенка та ін.

Христологічна доктрина на сьогоднішній день залишається не достатньо представленою у вітчизняному релігієзнавстві. Можна стверджувати, що нині існують