Календарно-обрядовий фольклор західного Полісся: регіональна специфіка та динаміка побутування

Русальна пісенність на Західному Поліссі, як і по Україні в цілому, представлена поодинокими зразками. У народному календарі автохтонів русальна традиція відображена головно на рівні міфологічних вірувань.

Свою регіональну специфіку має й купальська пісенність. Попри висновки окремих етномузикологів про те, що Полісся з огляду на збереженість тут старовинних наспівів може вважатися батьківщиною купальських пісень, ні кількість зафіксованих пісенних творів, ні їх номінування та відображення у їхньому змісті купальських обрядодій говорити про закоренілість купальської обрядовості та пісенності на західнополіських теренах не дає підстав. 

У текстах західнополіських купальських пісень добре збереженим виявляється шлюбно-еротичний, сороміцький зміст, який генетично лучиться до звичаю, відомого на Західному Поліссі під назвою „гірок”.

З погляду складоритмічної будови серед західнополіських купальських пісень переважать тексти із ритмікою 6+6 та 5+4, поодиноко трапляються тексти із будовою 4+3, 4+4, 5+5. З огляду на чільно представлений у купальському фольклорі темпоритм 5+4, пісні цього циклу легко контамінуються із пізніми весняними піснями (головно рогульками). 

Малопоширеною на Західному Поліссі є традиція виконання петрівчаних пісень. Найвідоміша із них – „Маленька нічка Петрівочка”. Проте навіть вона не вирізняється однозначністю номінативного означення. Найстійкіше генологічні коливання виявляються між петрівчаними – купальськими – ягідними піснями. З огляду на малочисельність петрівчаних пісень на Західному Поліссі, їх функцію тут перебирають на себе напливові пісні, які респонденти відносять також до петрівок. 

З формального погляду серед петрівчаних пісень Західного Полісся однозначно домінують тексти із дванадцятискладовою будовою рядка (схематично – це 5+5+2 або 5+4+3). Значно рідше трапляються пісні із дев’ятискладовим рядком (5+4), темпоритмом, який утвердився серед пізніх весняних пісень. Ритмомелодику петрівчаних пісень урізноманітнюють тексти, що побутують у цій ролі оказіонально.

Оригінальним явищем фольклору Західного Полісся є побутування пісень, виконуваних під час збирання ягід, т.зв. „ягідних”. Своєрідність їх полягає в тому, що, з огляду на широкі рамки функціонування (виконувались від Купала до Петра), вони характеризуються строкатістю та розмаїттям текстового наповнення. Під час збирання ягід могли виконуватись власне ягідні пісні (які у своєму змісті відображали процес праці ягідниць), або такі, які ягідними можна вважати лише з функціонального погляду (в цій ролі виступають як календарні, так і ліричні пісні).

Ряд специфічних ознак має й жниварський фольклор Західного Полісся. 

Показова прикмета фольклору цього календарного періоду в регіоні – добра збереженість жнивних та обжинкових пісень при майже повній відсутності зажинкових. Ініціальний етап процесу жнивування функціонує головно на рівні обрядодій. Причому у дійствах, що відбуваються на полі під час зажинок, яскраво виражених регіональних характеристик не проявляється. 

Стосовно специфіки змісту жниварських пісень Західного Полісся помічено, що вони особливо не відрізняються від тих, які побутують на решті території їх поширення. Адже у цей період (не залежно від регіону) природним є оспівування процесу збирання врожаю, висловлення бажань швидшого закінчення роботи та повернення додому, апелювання до господарів мотивами їх вихваляння та спрямування до них прохань про віддяку за виконану роботу тощо. Проте, особливо не вирізняючись тематично, фольклор досліджуваного регіону має відмінний, власне західнополіський репертуар у висловленні загальних українських змістово-тематичних пріоритетів.

У плані виявлення своєрідності форми західнополіських жниварських пісень зауважено, що серед власне жнивних переважають тексти, ритміку яких визначає семискладовий рядок (схематично – 5+2, 4+3, 3+4). Натомість для жнивних пісень, що процес збирання врожаю подають відсторонено, а також для більшості обжинкових пісень характерна восьмискладова будова – 5+3, 4+4. Серед обжинкових натрапляємо на тексти і з більшою кількістю складів у рядку – від дев’яти до дванадцяти. Загалом же у жниварському фольклорі Західного Полісся однозначно домінують тексти із восьмискладовою будовою рядка.

У другому підрозділі – 2.2. „Традиційна зимова календарна обрядовість” – окреслюється комплекс особливостей, які вдалося виявити у зимовому календарно-обрядовому фольклорі західних поліщуків.

У зимовому циклі населення цього краю до сьогодні зберігся цілий ряд своєрідних обрядодій. Окремі з них виявляють архаїчний зв’язок із волочебними обрядами, підтверджуючи їх первісне „незимове” походження. Така ж генеза простежується і на рівні фольклорних текстів.

Найпоказовіша відмінна риса зимового календарно-обрядового фольклору Західного Полісся полягає в тому, що визначальною для цих теренів є традиція виконання щедрівок. Попри те, що на Західному Поліссі побутує й чимало пісень із ритмобудовою 5+5, які зазвичай вважаються колядками, тут їх також відносять до щедрівок і виконують „на Щодруху”. Показово, що за частотністю виконання окремих пісенних текстів та територією поширення щедрівки так само перевершують колядкову традицію. На Різдво на Західному Поліссі колядок світського змісту майже не виконують. У ці дні, як правило, звучали коляди – пісні релігійного спрямування, які ще прийнято називати кантами або псалмами.

Показовою ознакою зимових обрядових пісень є відображення у їх змісті господарських уподобань поліщуків. Найстійкіше відомості щодо регіональної специфіки господарювання збережені у текстовій канві щедрівок. Вітальні пісні з ритмобудовою 4+4 переконливо засвідчують рільницьку специфіку господарства Західного Полісся. Лише деінде трапляються мотиви зі скотарським розумінням достатку. 

У колядках, які зазвичай адресувалися незаміжній молоді, домінують не господарські мотиви, а вихваляння доблестей та чеснот дочок і синів господаря, мотиви вибору пари та пошлюблення. У межах регіону основна тема цих пісень