Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії

Проте і в країнах з розвиненими інституціями громадянського суспільства прийнятий після Другої світової війни конституційний принцип соціальної держави призвів не до всезагального добробуту, а до формування так званого “суспільства двох третин”, в якому, попри високий рівень життя більшості населення, існує значна верства громадян, певною мірою виключених з системи соціальних гарантій. Під величезним фінансовим тиском зростаючих соціальних виплат відбулося реформування моделі соціальної держави, суть якого полягає в переході від політики “соціальних витрат” до політики “соціальних інвестицій”, покликаної узгодити між собою принципи соціальної рівності та економічної ефективності. У роботі проаналізовані передумови, за яких фінансова діяльність держави, реалізуючи принципи “соціальних інвестицій”, може реально спрямувати функціонування грошей на втілення соціальної солідарності та субсидарності.

У “Висновках” підведені підсумки, зроблено узагальнення та окреслено можливі напрямки подальшого розвитку теоретичних та прикладних напрямів дослідження соціальної природи грошей. У дисертації запропоновано цілісну авторську концепцію грошей як соціально-культурного феномена, що утворює собою підсистему комунікативної системи соціуму. 

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

Взаємозв’язок між соціально-культурним феноменом грошей і формуванням сучасного типу соціальних взаємин та людської особистості полягає в тому, що еволюція та функціонування грошей спричинили тоталізацію інструментальної раціональності в модерному та постмодерному суспільстві. За таких умов економічна ефективність та морально-етичні засади людського життя взаємно виключають одно одне. Прагнення до економічної ефективності, реалізоване на цих засадах, може стати реальною загрозою “розмивання” моральних норм інструментальною раціональністю економічних механізмів, які формуються в процесі ринкової трансформації України. В економічно розвинених країнах Заходу окреслені небезпеки до певної міри врівноважувалися протестантською трудовою етикою та механізмами громадянського суспільства, які сформувалися протягом століть адаптації соціуму до дії “невидимої руки ринку”. В сучасній Україні, паралельно з розбудовою національної державності, відбулося “десантування” ринково-грошових відносин у суспільство, не підготовлене до цього ні морально, ні політично, ні в культурно-історичному аспекті. Тому ринкова трансформація гостро зачіпає не лише господарський лад, але й фундаментальні основи життєвого світу української людини, вимагаючи відповідей на світоглядні проблеми, пов’язані з новою роллю грошей, грошових відносин, їх експансією в усі сфери соціального життя. Ці проблеми ще не знайшли достатнього опрацювання у вітчизняній філософії, понад те: існує певна відстороненість філософської думки від тем, пов’язаних з соціально-гуманітарними вимірами функціонування ринкових механізмів. 

Новизна підходу, запропонованого в дисертації, полягає в тому, що соціокультурна природа грошей розглянута під кутом зору їх ролі як медіума соціальних комунікацій. Застосовуючи методологію комунікативної філософії для аналізу умов та моделей їх соціального функціонування, ми характеризуємо феномен грошей як символічну систему, що містить у собі коди, які через свою знакову форму регулюють соціальні взаємини. При цьому гроші є “матрицею” не лише економічної, але й соціальної реальності. Ключове слово для розуміння коду цієї “матриці” – раціональність. 

Існує взаємозв’язок між винаходом монетних грошей та початком історичної доби, означеної К. Ясперсом як “осьовий час”, коли відбувся світоглядний поворот, що утвердив раціональність як основу ставлення людини до світу, започаткував процеси, в яких, у кінцевому підсумку, був витворений сучасний тип людини. Виявлено також кореляцію між розвитком товарно-грошових відносин та утвердженням раціоналістичних засад у європейській культурі наступних історичних епох. У добу модерну, типовою ознакою якої є прагматично-діловий підхід до світу, утвердився сучасний нам тип цілераціональної підприємницької діяльності, замкненої на цілях, що не виходять поза межі економічної вигоди. У постмодерну добу ера електронних грошей і “віртуальної економіки” ведуть до нової версії цивілізації, в якій поєднання економічної ефективності з моральною відповідальністю людей за результати своєї економічної діяльності стає необхідною умовою самозбереження людства.

Соціальний ресурс, спроможний поставити межі інструментальній раціональності грошових відносин, слід шукати не поза межами раціонального ставлення людини до світу, а в добудові раціональності понад її інструментальні виміри, позаяк розвиток сучасної цивілізації не має альтернатив щодо опори на раціональність так само, як у ній не існує можливості безгрошової економіки. При цьому ми спираємося на розрізнення, яке здійснює комунікативна філософія поміж цілераціональністю, яка визначається когнітивно-інстументалістським змістом, та процедуральною раціональністю, яка включає в себе морально-практичний та експресивний виміри і як свою сутнісну ознаку передбачає усунення примусових стосунків між людьми. 

Неправомірним спрощенням є дихотомічний підхід, який будується на протиставленні духовних вимірів матеріальним аспектам буття і відповідно класифікує буття людини на два типи: “вищий”, для якого гроші втрачають своє значення, і “нижчий”, пов’язаний з монетарними моделями свідомості та поведінки. Картина типів людської особистості, пов’язаних з утилітарними орієнтаціями, значно складніша і залежить від індивідуального потенціалу продуктивності конкретної людини. Потрібне усвідомлення того, що інструментальні схеми монетаристської свідомості не є чимось випадковим, чужорідним у мотиваційній сфері людини, вони зумовлені довготривалим процесом історичного розвитку, природою сучасного соціуму, потребами повсякденного