Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Загальнопедагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України (ХІХ перша чверть ХХ ст.)

Предмет: 
Тип работы: 
Автореферат
К-во страниц: 
65
Язык: 
Українська
Оценка: 

розробляються варіативні проекти та моделi загальнопедагогiчної пiдготовки вчителя (С. А. Ананьїн, Ф. Зеленогорський, В. В. Зеньківський, О. Ф. Музиченко, П. В. Тихомиров). Численнi педагогiчнi теорiї спрямовуються на потреби народної освiти, характеризуються гуманiстичною орiєнтацiєю на саморозвиток особистостi. Розгортається дискусiя з проблем удосконалення пiдготовки вчителя, створення професiйних програм, інноваційних форм педагогiчної освiти (В.І. Гельвіг, Т.Г. Лубенець, І. Сікорський, К.М. Щербина). Бiльшiсть учителiв для жiночих гiмназiй випускали Вищi жiночi курси (Київські (вiдновили дiяльнiсть 1905 р.), Одеські (1906 р.), Харківські (1907 р.), Ніжинські (1916 р.) та Фребелiвський педагогiчний iнститут (1907 р.). Загальнопедагогiчна пiдготовка в цих вищих закладах освіти здiйснювалась на кафедральному рiвнi, створювалися перші педагогічні комплекси (1908 р.), що започаткувало у загальнопедагогічній підготовці структурно-організаційну тенденцію до розвитку соціопедагогічних комплексів та регіональних об’єднань. Предметна система навчання, яка ставила в центр навчального процесу особистiсть слухача, дозволяла проводити загальнопедагогiчну пiдготовку в групах спецiалiзацiї, згідно з автономно розробленими навчальними планами. До структури теоретичної загальнопедагогiчної пiдготовки входили: “Педагогіка”, “Наука про виховання”, “Дидактика”, “Iсторiя педагогiки”, “Психологiя”, “Училищезнавство”, окремi методики, додатковi курси логiки, етики, естетики. Теоретичнi курси доповнювалися практикою у середнiх закладах освiти, посилювались зв’язки з соціумом. Зміст загальнопедагогічної підготовки характеризується соціальним спрямуванням. 

Таким чином, на початок XX ст. у вищих закладах освiти загальнопедагогiчна пiдготовка характеризується багатопредметнiстю, рiзними за змiстом i структурою навчальними курсами. Педагогiка починає усвiдомлюватися як самостiйна навчальна дисциплiна, хоч здебільшого пiд цiєю назвою розглядається лише “Теорiя виховання”. Як правило, обов’язковими компонентами теоретичної загальнопедагогiчної пiдготовки вважаються: наука про виховання, iсторiя педагогiки, дидактика, училищезнавство, частковi методики, психологiя. В окремих закладах педагогiчної освiти структура загальнопедагогiчної пiдготовки доповнюється таким комплексом предметiв: “Душа дитини”, “Гiмназiйна педагогiка”, “Педологiя”, “Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дитячого вiку”, “Вчення про дiтей, важких у виховному вiдношеннi”, спецiалiзованими курсами за персоналiями. Яскраво виявляється виховний аспект (навчальні курси: “Вчення про християнську моральність”, “Природа як фактор виховання” та інші). Обов’язковою на старших курсах стає педагогiчна практика, що проходить у два етапи: 1) спостереження й аналiз урокiв досвiдчених учителiв; 2) проведення практикантами пробних i залiкових урокiв з наступним їх обговоренням. Щодо сутності загальнопедагогічної підготовки вчителя, то спостерігається тенденція до забезпечення єдності теорії і практики, досягнення науковості, відповідності соціокультурному рівневі розвитку суспільства, мобільності одержаних педагогічних знань, умінь і навичок. 
Зміст загальнопедагогічної підготовки доцільно представити у єдності загального і специфічного в кожному з обгрунтованих етапів за такими хронологічно вибудованими його складовими: філософсько-педагогічним, релігійно-педагогічним, психолого-педагогічним, прагматично-педагогічним, педолого-експериментальним, соціально орієнтованим, професійно зумовленим. 
У третьому розділі -“Специфіка розвитку загальнопедагогічної підготовки вчителя в період національно-визвольних змагань українського народу 1917-1919 рр. : Української Народної Республіки (Центральної Ради), Гетьманату і Директорії УНР” -проаналізовано процес, розкрито основні тенденції, особливості, суперечності й закономірності, визначено зміст та структуру загальнопедагогічної підготовки вчителя у вищих закладах освіти України перехідного періоду. 
Перебудова вищої педагогiчної освiти періоду 1917-1919 рр. пов’язувалась здебiльшого з реконструкцiєю вчительських iнститутiв шляхом їх злиття з вищими педагогiчними курсами, утворенням низки нових вищих навчальних закладiв переважно унiверситетського типу та рiзного рiвня вчительських курсiв, у тому числi курсiв українiзацiї, спостерігається тенденція до багаторівневої педагогічної освіти. Ретроспективний логiко-системний аналiз переконливо доводить, що філософсько-педагогічне спрямування та переважно класично-унiверситетський пiдхiд до викладання дисциплiн педагогiчного характеру в цей перiод змiнювалися суто професiйно-педагогiчним. Зокрема, всi дисциплiни в педагогiчних закладах освiти, як правило, розподiлялись за двома головними блоками: загальним та спецiальним. Теоретична загальнопедагогiчна пiдготовка входила до загального блоку дисциплiн i характеризувалась багатопредметнiстю й iнформативною насиченiстю. 
Допомiжними вважались малювання, спiви, вивчення дитячої лiтератури. Загальнопедагогiчна пiдготовка вчителя не була позбавлена впливу філософії, богослов’я, особливо в такому роздiлi, як “Теорiя виховання”. Деякi педагогiчнi заклади освiти з метою унаочнення, а отже, поглиблення загальнопедагогiчної пiдготовки органiзовували педагогiчнi музеї та кабiнети. Методики окремих дисциплiн входили до блоку “Спецiальнi предмети”, спостерiгалась тенденцiя до створення інтегративних курсiв. Отже, в змісті загальнопедагогічної підготовки мали місце напрями, які були характерними для кінця ХІХ – початку ХХ ст. (професійно зумовлений, релігійно-педагогічний, психолого-педагогічний та ін.), що в цей період розвивалися під впливом ідей українізації і національного відродження. Виникає планетарне спрямування її розвитку. Практична загальнопедагогiчна пiдготовка вважалась логiчним продовженням теоретичної i проходила на старших курсах педагогiчних закладiв освiти. Ретроспективний логiко-системний аналiз дозволив виокремити такi складовi педагогiчної практики: психологiчнi спостереження за учнями, вiдвiдування урокiв досвiдчених учителiв та їх обговорення, чергування практикантiв у школах, пробнi уроки з їх докладним аналiзом, конференції. Поширеним у практичнiй загальнопедагогiчнiй пiдготовцi було проведення екскурсiй на виробництво, започаткування при вузах земельних дiлянок, праця в ремiсничих майстернях тощо. У загальнопедагогiчнiй пiдготовцi цього перiоду утверджується iдея “єдиної трудової школи”. Виділяються тенденції українізації та етнізації загальнопедагогічної підготовки (змістово-процесуального характеру), виявилась структурно-організаційна тенденція до створення закладів педагогічної освіти університетського типу, сутнісно-визначальна – провідної ролі предметів педагогічного циклу у формуванні особистості вчителя й актуально-розвивальна тенденція орієнтації на професійно-особистісну загальнопедагогічну підготовку вчителя. 
Таким чином, специфіка розвитку загальнопедагогічної підготовки вчителя в період визвольних змагань українського народу 1917-1919 рр. полягала в професіоналізації її змісту, на який великий вплив мала політика українізації та ідея національного відродження, прагнення до творчості у створенні самобутньої системи педагогічної освіти. 
У четвертому розділі -“Творчі пошуки системи, моделей, новітніх освітньо-професійних програм загальнопедагогічної підготовки вчителя в педвузах України 1920-1928 рр. ”- обгрунтовано основні напрями
CAPTCHA на основе изображений