Спеціальна економічна зона: ефективність прийняття управлінських рішень

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

 

ФРАНЧУК Ігор Анатолійович

 

УДК 339. 543. 624 (477. 75)

 

 

25.00.05 – галузеве управління: управління економікою

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України. 

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент РОЗПУТЕНКО Іван Васильович, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економіки і фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, профессор ГОЛІКОВ Володимир Іванович, Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділу інституційних змін і розвитку форм господарювання; кандидат економічних наук, доцент ПРИЛИПКО Сергій Іванович, Український інститут розвитку Фондового ринку, ректор. 

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ методології і методів комплексного розвитку регіонів, м. Київ. 

 

 

Вступ. В умовах становлення ринкових відносин та створення спеціальних (вільних) економічних зон зростає роль та значення конкурентоспроможного вирішення соціально-економічних проблем. 

У даний час в Україні активна діяльність спрямована на обгрунтування доцільності створення та проектування спеціальних (вільних) економічних зон. Окремі проекти втілюватимуться в життя. На цьому етапі реформування економіки України вже успішно працює перша в нашій країні Північнокримська експериментальна економічна зона «Сиваш» (Автономна Республіка Крим). 

Актуальність теми. При створенні та організації функціонування спеціальних (вільних) економічних зон виникають теоретичні й практичні проблеми, що вимагають дослідження та наукового обгрунтування. Однією з-поміж них є системне, ефективне та конкурентоспроможне вирішення управлінських проблем у нових економічних та організаційно-функціональних умовах господарювання. Тому при проектуванні, створенні та організації діяльності спеціальних (вільних) економічних зон доцільно змоделювати, спроектувати, запрограмувати та організувати функціонування конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем. Адже вирішення становлять сутність та склад управлінського процесу. 

Проте здійснювати процес вирішення проблем, тим більше в нових організаційно-економічних умовах господарювання, треба з першого дня існування зон вільної економіки. Організація вирішення проблем у різних формуваннях, що ввійдуть у вільні (спеціальні) економічні зони: 

по-перше, не має системного характеру; 

по-друге, її функціональні підсистеми та підсистеми забезпечення – організаційно-економічна, інформаційна, програмна і технічна не сформовані, наявні лише окремі елементи, науково обгрунтований рівень яких дуже низький; 

по-третє, професійний та інтелектуальний потенціал осіб, які ухвалюють рішення, недостатній, а для умов функціонування вільних (спеціальних) економічних зон взагалі його треба вважати незадовільним; 

по-четверте, потребують розробок функціональні, інформаційні, програмні та організаційні підсистеми системи управлінського вирішення проблем; 

по-п’яте, необхідно покращити оснащення формувань організаційно-функціональними засобами та інструментами (блок-схемами алгоритмів, технолограмами, процедурограмами, мережевими матрицями і графіками, моделями), окремі з них треба розробляти в даних зонах та їх формуваннях; 

по-шосте, доцільно підвищити рівень формалізації, моделювання та програмування управлінського циклу. 

У зв’язку з цим у різноманітних формуваннях, розміщених на території, де буде створена спеціальна (вільна) економічна зона, існують значні резерви з підвищення якості та ефективності управлінських рішень. Все вищевикладене й визначило вибір теми наукового дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить у план науково-дослідної роботи Української Академії державного управління при Президентові України: «Комплексне ситуаційне моделювання прийняття рішень на типових рівнях державного управління». 

Метою роботи є дослідження головних напрямів створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у спеціальній (вільній) економічній зоні. 

Відповідно до мети були визначені наступні завдання дослідження: 

проаналізувати процес вирішення управлінських, бізнесових, організаційних та соціальних проблем; 

визначити якість, функції та ефективність управлінських рішень; 

дослідити спеціальні (вільні) економічні зони як форму ефективного господарювання; 

обгрунтувати методологічні аспекти та створити методику визначення ефективності управлінських рішень; 

розробити організацію конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем та її алгоритм; 

змоделювати алгоритм створення спеціальних (вільних) економічних зон; 

дослідити теоретичні та методологічні основи й розробити практичну технологію підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень і провести їх алгоритмізацію. 

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в: 

теоретичному обгрунтуванні сутності та змісту системи управлінського вирішення проблем; 

моделюванні, програмуванні та алгоритмізації процесу створення вільних (спеціальних) економічних зон; 

проектуванні та створенні конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у СЕЗ та їх алгоритмізації; 

розробці методики визначення ефективності управлінських рішень у СЕЗ; 

технологізації та алгоритмізації процесу вирішення управлінських проблем; 

науковому обгрунтуванні створення ефективного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем у формуваннях СЕЗ. 

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та методичні основи, розроблені в дисертації, використовувалися в процесі аналізу сучасного рівня ефективності управлінських рішень в економічних структурах, напрацьованні рекомендацій з підвищення ефективності управлінських рішень, апробації та впровадженні їх у бізнесову діяльність. Певне значення мають практичні рекомендації щодо створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем, програмно-цільового створення спеціальних (вільних) економічних зон, побудови програмно-цільових структур управління у формуванні СЕЗ. Розроблено діловий портрет керівників СЕЗ та його суб'єктів, визначено організаційно-функціональну ефективність колегіальних форм вирішення проблем, використано соціологічні методи обгрунтування рішень, практичної технології вирішення проблем. 

У ряді економіко-господарських формувань “Великої Ялти” дисертантом безпосередньо здійснене впровадження результатів досліджень. 

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї та розробки, напрацьовані