Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Політика державної асиміляції на Волині (1928 – 1938 роки)

Предмет: 
Тип работы: 
Автореферат
К-во страниц: 
27
Язык: 
Українська
Оценка: 

картини громадсько-політичного життя на Волині у міжвоєнний період та у науково-педагогічній практиці (зокрема при вивченні курсів новітньої історії України і Польщі, розробці спецкурсів з проблем політичної історії краю 20-30-х років ХХ століття). 

Методологічний підхід до розгляду поставленої проблеми базується на поєднанні конкретно-історичного та політологічного аналізу. Автор використовує принципи об’єктивізму та історизму, методи ретроспекції, узагальнення і синтезу однотипних фактів. Дисертант звертався також до порівняльного методу аналізу. 
Огляд наукової літератури з досліджуваної теми здійснений за хронологічним та структурно-тематичним принципами історіографії. 
Структура дисертації побудована за хронологічно-проблемним принципом. Робота обсягом 180 сторінок складається із вступу, основної частини, яка містить чотири розділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (269 найменувань обсягом 19 сторінок), додатку (8 сторінок). 
Апробація результатів дисертації зроблена на засіданні кафедри історії світових цивілізацій Волинського державного університету імені Лесі Українки, виступах автора на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ, в опублікованих статтях та виступах на міжнародних і українських наукових конференціях: Міжнародна конференція студентів-істориків (Вільнюс, 1993), «Велика Волинь: минуле і сучасне» (Житомир, 1993), Міжнародна наукова конференція присвячена 150-річчю Київської археографічної комісії (Київ-Седнів, 1993), «Toїsamoњж, odmiennoњж i tolerancja a kultura pokoju» (Люблін, 1995), «Українсько-польські відносини у Галичині в ХХ столітті» (Івано-Франківськ, 1996), «Національні та етносоціальні процеси в Україні» (Чернівці, 1997), «Polacy i koњciуl rzymokatolicki na Woіyniu w latach 1918-1997 « (Люблін, 1997), «Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь» (Луцьк, 1998). 
Публікації. Результати дисертації опубліковані у семи статтях (опублікованих у чотирьох збірниках статей та трьох матеріалах конференцій), трьох тезах (вміщених у матеріалах конференцій). 
 
Основний зміст дослідження
 
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання роботи, хронологічні межі, вказано на наукову новизну дисертації, визначено зв’язок теми дослідження із планами дослідницької роботи історичного факультету ВДУ імені Лесі Українки. 
У першому розділі “Історіографія проблеми. Джерельна база дослідження” зроблено огляд літератури з досліджуваної проблеми та охарактеризовано джерельну базу дисертації. Українсько-польське співжиття на Волині у 20-30-і роки ХХ століття належить до малодосліджених проблем історичної науки. Відсутні спеціальні роботи про складні і суперечливі взаємини двох народів. 
Історіографію проблеми поділено за хронологічним принципом: міжвоєнного періоду (1918-1939), українська радянська, сучасна вітчизняна та польська історіографія. 
У роботах міжвоєнного періоду увага концентрувалася лише на окремих аспектах проблеми. Українські політики (М. Лозинський, С. Томашівський, І. Рудницький-Кедрин) обгрунтовували необхідність розв’язання проблеми національних меншин в Польщі на основі принципу самовизначення націй [1]. Деяких аспектів урядової політики Польщі в українському питанні торкались тогочасні польські політологи і публіцисти, однак при написанні своїх праць вони керувались, головним чином, політико-ідеологічними міркуваннями. Їхні роботи часто не мали характеру наукових досліджень [2]. 
У післявоєнний період радянські історики приступили до вивчення новітньої історії краю. Позаяк питання міжнаціональних стосунків розглядались виключно у контексті «боротьби західноукраїнських трудящих за воз’єднання з Радянською Україною» і створення революційно-демократичного блоку проти правлячих режимів, то воно знайшло спотворене відображення. Об’єктом дослідження науковців були, головним чином, проблеми соціально-економічної історії Волині, революційного руху на цих земях [3].
3. Васюта І. К. Робітничо-селянський союз у народному фронті Західної України (1935-1939рр.) // Український історичний журнал (далі УІЖ). – 1986. – №9. – С. 83-93; Ковальчак Г. І. Економічний розвиток західноукраїнських земель. – Київ, 1988; Цибко О. Революційно-визвольна боротьба трудящих Західної України за воз’єднання з УРСР. – Львів, 1963; Заболотний І. Нескорена Волинь. Нарис з історії революційного руху на Волині 1917-1939. – Львів, 1964; Оксенюк Р. Н. Нариси історії Волині. Соціально-економічний розвиток, революційний та національно-визвольний рух трудящих (1861-1939 рр.). – Львів, 1970; 
Вагомий внесок у дослідження проблем міжнаціональних відносин на східних теренах Речі Посполитої, польської урядової політики щодо української меншини зробили львівські вчені Ю. Сливка та С Макарчук [4] Ю. Сливка проаналізував підходи основних польських політичних сил до вирішення українського питання в Польщі. Особливу увагу автор звернув на фактори (внутрішні та зовнішні), що спричинили зміну національної політики польського уряду після приходу до влади у 1926 році “санаційного” табору. Однак зауважимо, що територіальні рамки роботи Ю. Сливки охоплюють, головним чином, територію Східної Галичини. 
С. Макарчук дослідив вплив економічних і політичних факторів на динаміку етносоціального складу населення краю у 20-30-і роки. Втім, автор зосередився передусім на соціально-економічних аспектах урядової політики Польщі щодо східних воєводств. 
Із набуттям Україною державної незалежності історична наука поступово звільняється від ідеологічного навантаження. Значно розширилося коло проблем, які донедавна вважались закритими у вітчизняній історіографії. 
Політика “пацифікації” 1930 року стала об’єктом грунтовного дослідження відомого львівського вченого М. Швагуляка [5]. Зауважимо, що пацифікаційна кампанія (хоча і менша за масштабами) мала місце не тільки у галицьких воєводствах, а й на Волині, проте ця проблема поки що не знайшла належного висвітлення в українській історіографії. 
5. Швагуляк М.М. Суспільно-політична ситуація у Західній Україні на початку 30-х років ХХ століття // Записки НТШ. – Львів. – 1991. – Т. ССХХП. -С. 111-140. ; його ж. «Пацифікація»: польська репресивна акція у Галичині 1930 р. і українська суспільність. – Львів, 1993. 
6. Зайцев О.Ю. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі (1922-1939) // УІЖ. – 1993. –
CAPTCHA на основе изображений