Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур

До досягнень у законодавчій і нормативній базі України можна віднести Закон УРСР “ Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. Якщо більшість країн СНД прийняли спеціальні акти про зовнішньоекономічну діяльність у вигляді коротких декларацій, то в Україні був розроблений великий документ, який склав правову енциклопедію з питань економічних відносин України із зарубіжними партнерами. Цей основоположний для сфери зовнішньої торгівлі закон був створений для суб`єктів права, які не мали необхідного досвіду на світових ринках, містив у собі роз`яснення зовнішньоторгових термінів, і вже одне це було корисним для початкового етапу розвитку зовнішньоекономічної сфери. 

Найголовнішим досягненням перехідного періоду було те, що зовнішньоекономічна діяльність перейшла з централізованого рівня міністерств на рівень кожного підприємства зокрема. Разом з цим позитивним моментом у підприємств з‘явились і нові проблеми, які утруднюють їхній вихід на міжнародний ринок. 

У другому розділі “Сучасна практика зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур” досліджено вплив державного регулювання і формування ринкових відносин на зовнішньоекономічну діяльність підприємства запропоновано основні напрямки підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. 

Узагальнення теоретичних положень та сучасної практики зовнішньоекономічної діяльності підприємств дає можливість стверджувати, що вона тісно пов‘язана з державним регулюванням, яке є недостатньо ефективним і не може в повній мірі сприяти розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Так, прикладом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності може служити лікеро-горілчана індустрія в Україні, яка належить до одного з найбільш зарегульованих державою секторів економіки. За 1996-1997 роки прийнято 10 законів, 70 постанов Кабінету Міністрів України та безліч інших нормативних актів зацікавленими державними установами. Але всі ці заходи виявилися далеко не досконалими для того, щоб покращити ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. Чи не найбільшим каменем спотикання для виробників спирту тут був і залишається акцизний збір. На сьогодні його стягують 3 ЕКЮ за літр у перерахунку на чистий алкоголь. Для дешевої марки горілки це становить більш ніж половину її відпускної заводської ціни. Структура собівартості однієї пляшки горілки виглядає наступним чином: 

ПДВ – 0, 36грн (16%) 

Ціна пляшки – 0, 15грн (7%) 

Собівартість горілки – 0, 5грн (22%) 

Акцизний збір – 1, 29грн (55%) 

У результаті такого державного регулювання експорт лікеро-горілчаних виробів за останні два роки не сягав вище 5% від обсягів виробництва. Наслідком такої політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності стали різні види взаємозаліків між підприємствами та псевдоекспорт. 

Отже, державне регулювання є як ніколи актуальним для діяльності підприємств та організацій. Але зараз на перший план виходить інша роль держави – вона не повинна більше приймати на себе обов‘язки єдиного провайдера, а скоріше виступати в ролі помічника і регулятора. Після здійснення державної політики формування ринкових відносин підприємницькі структури опинились в умовах конкуренції, яка показує реальну здатність кожного стати учасником зовнішньоекономічних зв‘язків. Після зміни форм власності неконкурентоспроможні підприємства витіснились із сфери зовнішньоекономічної діяльності, а ті, які витримали конкуренцію стали повноцінними її учасниками. 

Реалізація переваг ринкових відносин і конкретизація їх на мікроекономічному рівні надає можливість ефективно працювати навіть у таких скрутних умовах, в яких знаходяться підприємницькі структури України. 

Приватизація підприємств здійснює певний вплив на їхню зовнішньоекономічну діяльність. Частина отриманих коштів від приватизації спрямовується на розвиток підприємств для придбання нового устаткування, впровадження більш прогресивних технологій, забезпечення обіговими коштами, потрібними для виходу підприємства на світові ринки. Повністю або частково приватизовані підприємницькі структури повинні понести певні витрати, що стосуються випуску конкурентоспроможної продукції, модернізації виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, поповнення оборотних фондів тощо. 

Таким чином, введення приватної власності дозволило створити умови для конкуренції між підприємствами. Тільки в цій конкуренції може виявитись істинна життєздатність різних форм власності і доцільні масштаби їх розвитку. Основною формою створення приватної власності в промисловості стали акціонерні товариства. В нових умовах у зовнішньоекономічній діяльності поряд з державними підприємствами існують приватні. Для їх конкурентного розвитку повинні бути створені однакові економічні і юридичні умови. Розвиток приватної власності підриває економічний монополізм держави на зовнішньоекономічну діяльність. 

Так, заслуговує уваги перша приватизована кондитерська фабрика в Україні – “Світоч”. 

За результатами розрахунків на базі звітів підприємства дисертантом встановлено динаміку зростання питомої ваги даної фірми в експорті і імпорті суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності Львівської області, що дають можливість простежити дані таблиць 2 і 3: 

 

Таблиця 2

Експорт фірми “Світоч” та його питома вага по Львівській області 

 

Іншим аспектом формування ринкових відносин є приплив іноземних інвестицій в країну, який знаходить своє відображення у створенні таких організаційних структур, як спільні підприємства і іноземні представництва. Іноземні інвестиції дають можливість оновити і технічно переозброїти підприємства, що позитивно впливає на поліпшення конкурентоспроможності промислової продукції. 

Цікавим моментом у формуванні ринкових відносин є здійснення зовнішньоекономічної діяльності через офшорні зони. Це дає можливість покращити її ефективність сплачуючи менші податки, ніж за ті самі операції в Україні. 

Проведення бізнесу