Культурно-онтологічні аспекти історії західноєвропейської метафізики

- еволюційна динаміка європейської метафізики демонструє також поступове зрушення центрів «метафізичних зацікавлень», інтенціонально-рефлексивних орієнтацій – від питань онтології природи і теології до проблем антропології, культурології, онтології «життєвого світу» людини. Така динаміка зумовлена дією внутрішніх антропогенних факторів: метафізичне мислення тяжіє до екзистенціального бачення предмету, витягує з нього не тільки онтологічні, але й аксіологічні смисли, тобто прагне представити буття як цінність;

- у результаті рух європейської метафізики реалізується у тенденції переходу від трансцендентальної аналітики до трансцендентальної антропології. Ця тенденція мотивується телеологічно: універсальним завданням метафізики є антроподицея.

- у дисертації досліджені взаємно-зустрічні світоглядні кореляції філософського та природничонаукового раціоналізму, показана їх (кореляцій) висока евристична значимість. Доведено, що ці кореляції є ніщо інше, як когнітивний продукт інверсійних актів сублімації та витіснення метафізично мотивованих архетипів світорозуміння. Базисною опозицією, що створює принципову можливість діалога поміж метафізикою та наукою, служить бінарність мислення, яке прагне зобразити світ у категоріях цілісності, впорядкованості, конструктивності, цілеоправданості і т. п., але користується при цьому протилежними засобами бачення світу: метафізика сповідає апріоризм, тлумачить предмет телеологічно, відшукуючи у ньому духовні засади, наука апелює до епістемного об'єктивізму, детермінізму, роздумуючи про світ у категоріях природної причинності;

- екзистенціально-рефлексивний дискурс європейської метафізики відкриває у культурно-історичній проекції статусні (знакові) якості людини як «мовної» істоти: антропологічні константи метафізичної «природи» людини ізоморфні лінгвістичним константам;

- у дисертації показано, що у своєму культурно-онтологічному змісті метафізика постає як смислотворча і ціннісно-аккумулятивна інтелектуальна форма. Секуляризм та аксіологічна нестурбованість мотивів та цілей деяких її історичних різновидів – відносні, вони ототожнюються лише із когнітивно-епістемним складом рефлексивної діяльності мислення, тоді як метафізика як така є проективно-творче оволодіння людським досвідом світу у його екзистенціальних вимірах;

- у дисертації висвітлена постмодерністська, постнекласична фаза культурної історії Європи. Зокрема проаналізована ситуація, коли антропологічно (універсально) мотивоване прагнення до цілісного, всеохоплюючого бачення предмету актуалізується саморефлексією світоглядного плюралізму. При цьому останнім визначається цілісність європейської філософії – саме як західної, європейськи-традиційної. У сучасному західному мисленні спостерігається наявність різноманітних, часто несумісних, альтернативних одна одній теоретичних доктрин, кожна з яких, будучи іманентно несупречливою, потребує установчої, змістовної, інструментальної і т. п. компенсації; кожна з цих доктрин доповнює собою інші і доповнюється ними. Саморефлексія цієї доповнювальності (дуже важливо, що зведення до цілого здіснюється лише семіотично) дозволяє самосвідомості культури експлікувати буття у статусному вимірі «мета», і тим самим зберігати свою філософську ідентичність;

- у дисертації аргументується, що метафізична думка самоздійснюється у континуальній розгорнутості духовної онтології, і це гарантує стійку мотивацію, що просуває людську свідомість до осягнення видової (антропологічної) мети. Зміцненню цієї мотивації сприяє історичне самопізнання метафізики, що втілюється у історико-філософському дискурсі. Проте дисертант підкреслює, що таке самопізнання – у кожному новому етапі самоствердження метафізики у складі культури – кожного разу завершується лише новою перспективою, відкриваючись у новий дослідницький горизонт.

Теоретична і практична значущість дисертації.

Оскільки дисертаційне долідження пов'язане із вивченням фундаментальних – культурно-онтологічних, архетипічних – засад філософії та її їсторичної самосвідомості, остільки його теоретична і практична значущість визначається перш за все новизною і змістом одержаних результатів. Тому його можна розглядати як основу для формування відносно нового – в інтелектуальних умовах сучасної України – трансцендентально-антропологічного підходу до вивчення історії вітчизняної та зарубіжної філософії.

Матеріали дисертаційної роботи можуть також бути використані у якості методологічної та джерелознавчої бази задля розробки учбових курсів для студентів та аспірантів гуманітарних і природничих (перш за все – загальнотеоретичних) спеціальностей, для підготовки курса лекцій з трансценденталістської і антропологічної традицій в історії європейської думки.

Положення і висновки дисертаційного дослідження можуть відіграти певну роль – за умовою відповідної апробації – у справі рішення загальнокультурного завдання, що постає перед сучасною Україною: впроваджуванню мислительного потенціалу нації у європейський та світовий гуманітарний контекст.

Апробація дослідження.

Концепція дисертаційного дослідження обговорювалася на науково-теоретичних семінарах кафедр філософії Державної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ) та Дніпропетровського державного університету і отримала позитивну оцінку. Матеріали дисертації, її основнї положення та висновки доповідалися на міжнародних, республіканських, регіональних наукових конференціях, семінарах, симпозиумах та конгресах: «Философия в современном мире» (Дніпропетровськ, 1991) «История эстетической мысли» (Санкт-Петербург, 1991), «ІІ Саранские Бахтинские чтения «Методология современного гуманитарного знания» (Саранськ, 1991), «Філософія. Культура. Цивілізація» (Львів, 1991), «Философия, язык, культура» (Мінськ, 1991), «Человек – мера всех вещей» (Дніпропетровськ, 1993), «Человек, бытие, культура» (Київ -Переяслав-Хмельницький, 1993), ІІ Філософський конгрес України «Філософія і культура» (Київ, 1995), «Новое понимание философии: проблемы и перспективы» (Москва, 1993), Філософські читання, присв'ячені пам'яті П.Д. Юркевича (Київ, 1996), Міжнародна конференція з проблем античної філософії «Арістотелевські читання» (Маріуполь, 1993, 1996, 1998), «Между физикой и метафизикой: наука и философия» (Санкт-Петербург, 1998) та ін.

Структура дисертації.

Структура дисертації обумовлена предметно-тематичною спрямованістю роботи і характером дослідницьких завдань та цілей. У назвах глав та параграфів відображені культурно-онтологічні аспекти історії західноевропейської метафізики. Дисертація складаеться із вступу, чотирьох глав, заключної частини, приміток та списку використованих джерел.