Ремонт та вдосконалення матеріально–технічної бази підприємства, дооснащення сучасним обладнанням на базі ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

 

Вступ

Розділ 1. Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності підприємства ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

1.1 Загальна характеристика підприємства та оцінка його фінансового стану за рівнем безпеки підприємницької діяльності

1.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства

1.3 Шляхи покращення ефективності господарської діяльності

Розділ 2. Опис проекту «Ремонт та вдосконалення матеріально – технічної бази підприємства, дооснащення сучасним обладнанням на базі ВАТ «Бердичівська фабрика одежі»

2.1 Резюме проекту

2.2 Опис проекту

2.3 Опис продукції (послуг)

Розділ 3. Аналіз проекту запуску нової лінії

3.1 Маркетинговий аналіз

3.2 Фінансовий аналіз

Висновки

Перелік використаних джерел

 

 

Велика роль в підвищенні темпів зростання всіх галузей легкої промисловості, у тому числі швейної, належить технічному переозброєнню і реконструкції підприємств, переходу на найпрогресивнішу технологію, що забезпечує зниження матеріальних і трудових витрат на випуск продукції при забезпеченні її високої якості.

Актуальність даної теми полягає в тому, що проведення ремонтів та до оснащення підприємства новими, сучасними машинами, обладнаням має велике значення для розвитку підприємства та робить його більш конкурентоспроможним на ринку.

Основними задачами та метою, що стоять перед швейною промисловістю, є значне поліпшення якості виробів, розширення їх асортименту, збільшення випуску виробів, що користуються підвищеним попитом населення, підвищення ефективності виробництва на основі здійснення науково-технічного прогресу.

 

 

 

Бердичівська швейна фабрика була створена в 1920 році на базі швейних майстерень, які в свою чергу створилися на основі спілки “Швейпром”, або бюро кравців у 1901 році. В подальшому вона називалася Перша Держмайстерня. У 1925 році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців “Бердичів-швея” Комборбезу. Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. 1927 рік – рішенням міської ради фабрику переведено на перший поверх другого пристосованого приміщення на Соборній площі (там знаходиться і тепер). В 1934 році на фабриці працювало 444 робітники, встановлено промислові машини, петельні, ґудзикове устаткування. Асортимент продукції ВАТ “Бердичівська фабрика одежі” на той час був різноманітним: пальта, сорочки, кальсони, штани, піджаки, тілогрійки. До початку 40-х років фабрика працювала у 2 зміни, кількість працівників – 450 чоловік.

Поступово виробництво на фабриці розширювалось, ручна праця замінювалась механізованою, впроваджувалась нова техніка і сучасні технології. В 1967 році було закінчено будівництво і реконструкцію головного підприємства. В 1972 році на правах філії до фабрики приєднано Бердичівську фабрику № 2, після чого чисельність працюючих збільшилась до 2, 3 тис. чоловік.

Нелегкі часи переживала швейна фабрика на так званому зламі епох у 1990 – 1991 роках. Наче велетенська, але вже добряче зіпсована машина, здригався у передчутті свого швидкого розвалу весь Радянський Союз.

У січні 1991 року швейга фабрика простояла 4 дні* на 20 відсотків зменшився випуск продукції» Зникли костюми, пальта й напівпальта.

Складною була ситуація на фабриці і на початку 1992 року, весь січень і половину лютого колектив не працював через відсутність сировини і лише практично з червня перейшов на нормальний робочий день. Доводилося брати кредити в банку під шалені відсотки, В окремі місяці борг фабрики сягав 150 мільйонів карбованців, У свою чергу і швейникам були винні споживачі продукції – понад 70 мільйонів.

Однак найважчі місяці року колектив прожив майже не втративши працівників. Він як виробляв, так ї виробляє наприкінці 1992 р. чоловічі костюми, брюки, жіночі куртки, пальта и інше – усього більше 20 найменувань, а з урахуванням різних моделей – понад 60.

Щорічно поновлювалося до 70 відсотків моделей.

Все більшого застосування надавало таке поняття як «бартер». Певну частину продукції було обміняне на два «КамАЗи». Фабрика почала сама доставляти товар до замовника, уникаючи посередників.

У 1995 році фабрика накопичила дуже багато боргів* Ще тоді вона закупила нове обладнання, сировину, пошила одяг, а реалізувати не змогла. Частина його лежала на складах аж до 1998... Борги збільшувалися за використання газу, електроенергії.. Де 30 тисяч гривень фабрика була винна шкір об’єднанню за гуртожиток. А загалом її борги складали 97300 гривень.

Десь у середині 1997 року їх прийняв новий голова правління ВАТ «Бердичівська фабрика одежі» (так почала називатися швейна фабрика) Григорій Васильович Таран. Керівником цього підприємства він став на конкурсній основі. А до того працював тут заступником директора з комерційних питань, до обрання головою правління мав добру роботу в Києві.

Намітилися нові контракти і стосунки – з німецькою фірмою «Штайльманн», наприклад. Це структура, яка має понад ЗО філій у Німеччині. Бердичівська фабрика одежі почала шити цій фірмі літній одяг. Вона вчасно поставляла сировину, вчасно розраховувалася за пошиті вироби.

Сьогодні пошитий фабрикою одяг з марками кращих фірм світу носять в Європі та Америці. І лише низький поки що купівельний попит в Україні не дозволяє фабриці працювати на внутрішній ринок. Але всі ми прекрасно розуміємо – це наше майбутнє. І все ж голова правління з самого початку мріяв проте, щоб хоча