Недостатнiсть кондицiонуючої функцiї дихального апарату при легенево-серцевих захворюваннях (крiтерiї, градацiя, дiагностика, корекцiя)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ РЕСПУБЛIКАНСЬКИЙ НДI ФIЗИЧНИХ

МЕТОДIВ ЛIКУВАННЯ ТА МЕДИЧНОЇ КЛIМАТОЛОГIЇ iм. I.М. Сеченова

 

УДК. 612. 217+612. 24. 656. 2-05. 2

 

АГАРКОВ Сергій Федорович

 

 

Пульмонологія

 

 

Ялта – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецьуому державному медичному університеті ім. О.М. Горького Міністерства охорони здоров’я України.

Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор Сіняченко В.В., Донецький державний медичний університет, професор кафедри госпітальної терапії.

Офіційні опоненти: професор Чухрієнко Неонілла Дмитріївна, Дніпропетровська медична академія, завідувачка кафедрою внунтршніх хвроб з циклом сімейної медицини; доктор медичних наук, доцент Процюк Р.Г., Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології, доцент; доктор медичних наук, Ярош Олександр Михайлович, Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова, заступник директора.

Провідна организація; інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського академії медичних наук України, клінико-функціональне відділення, м. Київ

Захист відбудеться 03. 06. 1999р. о 11-00 год. на засіданні спеціалізованної Вченої Ради Д53. 610. 01 в Кримському Республіканському НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І. М. Сеченова (334203, м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

З дисертацією можно ознайомитися в бібліотеці Кримсського республіканського НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І. М. Сєченова за адресою 334203, м. Ялта, вул. Мухіна, 8.

 

 

Хронiчнi неспецифiчнi захворювання легень (ХНЗЛ) та серцево-судинної системи все бiльше розпоширюються i є головними в ряду причин погiршення здоров’я, тимчасової непрацездатностi та iнвалiдiзацiї (П.К. Булатов, 1964; Е.I. Чазов, 1982; Н.Б. Путов, П.К. Булатов, 1975; П.Н. Юренєв, 1975; I.Є. Ганелiна, 1972; I.Є. Ганелiна та спiвавт., 1982, Коркушко О.В., Iванов Л.А., 1995; Фещенко Ю.И. та спiвавт., 1995). Тому проблема удосконалення i розробки нових способiв дiагностики, пiдвищення еффективностi профiлактики та лiкування цих захворювань набуває особливої актуальностi, соцiального та державного значення.

Оскiльки при хворобах кардiореспiраторної системи до патологiчного процесу первинно або вторинно завжди залучається апарат дихання, то до оцiнки його функцiонального стану вдаються при ришенні багатьох клінічних задач. Однак при цьому обов’язковiй оцiнцi в клiнiчнiй практицi пiдлягає лише специфiчна - газообмiнна функцiя апарату дихання, незважаючи на те, що йому притаманнi, як це з’ясувалося в перiод останнього десятирiччя, i неспецифiчнi функцiї – метаболiчна, бар’єрна, терморегуляторна, секреторна, екскреторна, очисна, всисна (В.М. Молотков, 1970; В.М. Молотков, Кундiєв Ю.I. та спiавт., 1985; Бестужева С.В., 1988, 1995, Чучалiн А.Г., Навакатикян А.О. та iн., 1985), якi, хоча й не беруть безпосередньої участi в газообмiнi, однак забезпечують необхiднi умови для його здiйснення.

Однiєю iз них є кондицiонуюча функцiя дихального апарату (КФДА) – його властивiсть стабiлiзувати температуру повiтря, що надходить в альвеоли, тобто зiгрiвати його або охолоджувати пiд час дихання гарячим повiтрям до певного, константного рiвня 34, 5 – 35, 5 °С (Ф. Т. Агарков i спiвавт. 1960-1985; Дорошенко I.I.., 1974). Про її стан, як правило, судять по температурi альвеолярного повiтря, що видихається (ТАПВ), а в перiод останнiх рокiв – i по пневмокалориметричному показниковi респiраторних тепловитратах на зiгрiвання повiтря, яке вдихається, в об’ємi ЖЄЛ, так званої максимальної калоричної ємкостi – МКЄ.

Однак, рiзнi аспекти проблеми дiагностики та кiлькiсної оцiнки недостатностi даної функцiї до початку наших дослiджень взагалi не розроблялися, а тому вiдомостi з даного питання вкрай обмеженi.

Аналiз i узагальнення наявних у лiтературi побiчних даних про можливi патогенетичнi наслiдки зниження кондицiонуючих можливостей дихального апарату показують, що це може служити першопричиною складного ланцюга патогенетичних наслiдкiв, що розвиваються послiдовно або одночасно.

По-перше, недогрiвання дихального повiтря призводить до термiчної дестабiлiзацiї газового складу альвеолярного повiтря i до суттєвих змiн градiєнту О2 та СО2, що може спричинити розвиток гiперкапнiї, гiпервентиляцiї та алкалозу (Зайнулiна Г.М., 1965; Агарков Ф.Т., Намятий А.Н., 1964; Абросимов В.М., Гармаш В.Я., 1988); по-друге, за рахунок недостатностi КФДА вiдбувається неадекватне охолодження слизових та iнших структур (терморецепторiв) дихального апарату, що призводить до розвитку мiсцевих вазодилятаторних та вазоконстрикторних реакцiй i бронхоспазму, рефлекторно пiдвищується тонус коронарних судин, судин головного мозку та шлунково-кишкового тракту (Bass C., 1986; Freeman L. I., 1985; Nisam M., 1986).

Все це разом узяте не може не вiдбиватися негативно на працездатностi, становi здоров’я та адаптацiйних можливостях органiзму (Агарков Ф.Т., 1982; Андрєєва В.Ф., 1974) i є однiєю iз причин що викликає захворювання, або ускладнює їх перебiг. Так, з недостатнiстю КФДА, тобто з обмеженою здатнiстю дихального апарату зiгрiвати чи охолоджувати дихальне повiтря деякi автори пов’язують гострі респiраторнi захворювання (Дорошенко І.І.., 1974), ангiни (Пальчун В.Т., 1988), ринiти (Бєлякова Л.В., 1988), пневмонiї, бронхiти, трахеобронхiти (Гаврилов В.В., 1961), стенокардiю холодового генезу та фiзичного зусилля (Лазебник Л.Б. та спiвавт., 1993), бронхоспазм та бронхiальну астму (Godphrey, 1988), гiпоксичнi та гiперкапничнi стани (Агарков Ф.Т., 1964), гiпервентиляцiйний синдром, астму фiзичного напруження (MacFaden E. P., 1986), “опiки” та “обмороження легень” при екстремальних теплових та холодових впливах (Борисов В.Г., Каєм В.I.,