Дуплекс-сонографічні критерії у визначенні показів та виборі методів хірургічного лікування хронічної венозної недостатності, ускладненої гострим тромбофлебітом

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ім. І.Я. Горбачевського

 

ДРОЗД ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ

 

УДК 616. 14-002/-008. 46-073. 432. 19]-089

 

 

14. 01. 03 – Хірургія

 

 

Тернопіль 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського (МОЗ України, м. Тернопіль).

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Ковальчук Леонід Якимович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевьского МОЗ України, завідувач кафедри шпитальної хірургії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Полоус Юрій Михайлович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського, професор кафедри загальної хірургії.

Доктор медичних наук, професор Геник Степан Миколайович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри загальної хірургії.

Провідна установа: Інститут клінічної і експериментальної хірургії АМН України (м. Київ).

 

 

Актуальність проблеми. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок – одне із найпоширеніших захворювань, якою страждає 15-22% дорослого населення Європи, з них варикозною хворобою – 12-15%, післятромбофлебітною хворобою – біля 8% (Савельев В.С. и соавт., 1996; Саенко В.Ф., Сухарев И.И., 1997; Bergan J.J., 1995). За даними А.И. Кириенко (1996), M.D. Marcovic et al. (1997), G. Critchley et al. (1997) гострий тромбофлебіт ускладнює хронічну венозну недостатність в 33, 6-66, 6% і спостерігається в 20-40% населення.

Небезпечність та ургентність ситуації у хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом, пов'язана з тим, що в 40% випадків поверхневий тромбофлебіт безсимптомно розповсюджується в проксимальному напрямку з переходом на глибокі венозні магістралі нижніх кінцівок. Частота емболії легеневої артерії у таких хворих сягає 10% (Трегубенко А.И., 1996; Игнатьев И.М., 1997; T. Sandoretal., 1995; Kakkar V., 1996).

Доведено, що необхідним методом лікування гострого поверхневого тромбофлебіту є оперативне (Генык С.Н. и соавт., 1998; Andreotti G. M. et al., 1996; Krause U. et al., 1998). Про те, поряд із певними успіхами, досягнутими в лікуванні даного захворювання, залишається високий рівень післяопераційних ускладнень (Шевченко Ю. Л., 1999; Campbel W. B., Ridler B. M., 1995), а процент рецидивів варикозного розширення вен після сафенектомій становить 31, 3 – 75% в загально-хірургічних стаціонарах та до 9, 6% в судинних відділеннях (Намашко М. В., 1996; Венгер І. К., 1998; Vischer H. M., Schurer-Waldheim H., 1993), що обумовлює можливість повторного виникнення гострого тромбофлебіту.

Така ситуація склалась в результаті того, що гострий тромбофлебіт і хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок розглядаються як окремі патології, без огляду на їх тісний взаємозв'язок. Це супроводжується, з одного боку – недостатнім передопераційним обстеженням хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом, з другого – чисельною комбінацією можливих форм та варіантів даного захворювання. Саме тому об'єм операції, її особливості у даної категорії хворих повністю мають залежати від точної топічної діагностики як гострого тромбофлебіту, так і топографо-функціональної діагностики хронічної венозної недостатності, особливо при післятромбофлебітній хворобі (Ларин С.И., Быков А. В., 1996; Веденский А.Н., 1998; Flis V., 1995).

На сьогодні, основними методами обстеження патології венозної системи є рентгеноконтраста та радіоізотопна флебографії (Прокофьев С. П., 1994; Каралкин А. В. и соавт., 1998; Campbell W. B., Ridler B. M., 1995). Однак, вказані методики є інвазивними, мають свої обмеження і досить велику кількість ускладнень (Богданов А. Е., 1993; Phillips G. W. et al., 1995; Sprayregen S. et al., 1996).

Перспективними є ультразвукові методи обстеження (Митьков В.В. и соавт., 1996; Константинова Г.Д. и соавт., 1996; Санников А.Б. и соавт., 1997; Myers K.A. et al., 1995). На нашу думку особливу увагу заслуговує ультразвукове дуплексне ангіосканування, яке має високу діагностичну інформативність у топографічній та функціональній оцінці венозного русла (Куликов В.П., 1997; Гуч А.А., Чернуха Л.М., 1997; Yao J. S. T. et al., 1996).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопілської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (протокол № 10 від 25 травня 1997 року) і є фрагментом планової наукової роботи кафедри шпитальної хірургії Тернопілської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського “Попередження та лікування післяопераційних тромбогеморагічних і шовних ускладнень в абдомінальній хірургії” (номер державної реєстрації 0195U009228).

Мета дослідження. Покращити результати лікування хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом, шляхом розробки показів і вибору методів хірургічного лікування з урахуванням дуплекс-сонографічних критеріїв.

Для реалізації мети ми поставили наступні завдання:

1. Оцінити достовірність та інформативність ультразвукового дуплексного ангіосканування при хронічнній венозній недостатності, ускладненій гострим тромбофлебітом.

2. Уточнити можливості та критерії ультразвукового дуплексного ангіосканування при дослідженні перфорантних вен у хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом.

3. Удосконалити діагностичну тактику у хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом.

4. Розробити алгоритм лікувальної тактики у хворих з гострим тромбофлебітом у залежності від виду хронічної венозної недостатності.

5. Вказати об'єм та особливості хірургічного лікування