Правові питання спадкування за заповітом

Емпіричною основою дослідження є опублікована і неопублікована судова та нотаріальна практика з питань спадкування за заповітом, практика Верховного Суду України та судів Харківської області.

Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим в науці цивільного права України комплексним дослідженням, присвяченим проблемам спадкування за заповітом в умовах ринкових відносин. Наукова новизна дисертації полягає як у самому підході до дослідження проблем спадкування за заповітом в сучасних умовах, так і у розв’язанні ряду конкретних питань теми. Найважливішими результатами цього дисертаційного дослідження, які містять, на думку автора, моменти новизни, є саме:

•автор виходить з того, що спадкове право – відношення за заповітом – різновид цивільних правовідносин з елементами зобов’язальних;

•підставою виникнення спадкового правовідношення за заповітом є юридичний склад – складання заповіту, смерть спадкодавця, відкриття спадщини, прийняття спадку;

•право заповідати – суб’єктивне цивільне право, яке дає самому суб’єктові можливість своєї власної активної поведінки (“право на власні дії”) і може розглядатися як комплексне право;

•заповіт – акт розпорядження майном або іншими, належними заповідачу, матеріальними або нематеріальними благами, на випадок своєї смерті;

•зміст заповіту визначається вільним уявленням спадкодавця, але при цьому і воно не повинно протистояти законодавству, інтересам держави і суспільства, а також повинен відповідати нормам моралі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною науковою роботою, першим комплексним дослідженням питань правового регулювання відносин спадкування за заповітом в умовах ринку. Сформульовані в ній положення та теоретичні розробки мають наукове і практичне значення, оскільки вони базуються на особистих дослідженнях, критичному осмисленні близько ста п’ятдесяти наукових та нормативних джерел і на узагальненні практики застосування норм спадкового права у судовій та нотарільній практиці. Дисертант дає практичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вивчення основних положень інституту спадкового права, зокрема питання спадкування за заповітом, спрямоване на подальшу розробку і вдосконалення вчення сучасного спадкового права України.

Практична значущість дисертації в тому, що ії теоретичні висновки і конкретні пропозиції можуть бути використані при підготовці нового Цивільного кодексу України, при вдосконаленні деяких чинних законів України (“Про підприємства в Україні”, ”Про цінні папери і фондову біржу”, ”Про господарські товариства” тощо), а також при подальшому вдосконаленні інституту спадкового права як складової частини нового цивільного законодавства України.

Значення отриманих результатів полягає і в тому, що найважливіші положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у процесі викладання навчального курсу “Цивільне право” (ч. Особлива), а також спецкурсу “Спадкове право України” у вищих навчальних закладах.

Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть стати підгрунтям для подальшого наукового дослідження.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданнях кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дослідження використані автором у навчальному процесі під час проведення практичних занять з курсу цивільного права. Свої погляди з деяких проблем, порушених у роботі, автор оприлюднив на Республіканській науково-практичній конференції “Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку” (м. Харків, 1995р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відбиття у трьох статтях в наукових фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою та характером дослідження. Робота викладена на 148 сторінках машинописного тексту. Робота складається з вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків і списку використаної літератури (145 найменувань).

 

 

У Вступі обгрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються мета та завдання роботи, викладаються в узагальненому вигляді основні результати, отримані внаслідок проведеного дослідження, що виносяться на захист, висвітлюється теоретичне та практичне значення дисертації.

Розділ перший “Поняття спадкування за заповітом”, що складається з трьох підрозділів, присвячений детальному аналізу правовідносин спадкування за заповітом.

Підрозділ перший “Підстави виникнення спадкового правовідношення за заповітом” починається з визначення інституту спадкового права в сучасних умовах і його місця у системі цивільного права. Дослідження спадкового правовідношення за заповітом автор провадить, виходячи з положення, що правовідношення – суспільне відношення, що врегульоване правовою нормою, тобто правовідношення – результат дії правової норми. Але для того, щоб норма почала діяти і застосовуватися, повинні мати місце визначені фактичні обставини, тобто юридичні факти.

Як і будь-яке правовідношення, правовідношення спадкування теж виникає, змінюється і припиняється при наявності визначених юридичних фактів, але якщо при спадкуванні за законом такою підставою є смерть спадкодавця – подія, то при спадкуванні за заповітом смерть спадкодавця-заповідача тільки умова, наступ якої тягне за собою реалізацію його волі, що висловлена у заповіті.

Автор поділяє точку зору, згідно з якою отримання спадку за законом не залежить ні від волі померлого, ні від волі спадкоємців. Отримання спадку пов’язується з тим, що законодавець, який передбачає подібну ситуацію, свідомо пов’язує з нею визначені правові наслідки. Незалежно від волі людей правові наслідки не можуть взагалі наступати, бо в правових нормах фіксується воля людей до встановлення порядку у суспільстві. Тому на рівні події (якою є і смерть спадкодавця) правові наслідки наступають по волі законодавця, а не правозастосовників.