Особливості банківського кредитування в Україні

 

На сучасному етапі економічного розвитку одним із важливих шляхів виходу України з кризового стану займає вдосконалення та подальший розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору України – одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день.

Головними джерелом забезпечення грошовими ресурсами як діяльності юридичних суб’єктів, так і фізичних осіб є банківський кредит. Незважаючи на те, що стійкість вітчизняних банківських установ підірвана кризовими явищами в економіці, кредитні операції все одно залишаються пріоритетним видом діяльності комерційних банків. Саме в кредитні операції на сьогоднішній день вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що кредити є основним прибутком для українських банків, які є невід'ємною частиною економічної системи країни. Опрацювавши статті, я спробую висвітлити як здійснюється банківське кредитування в Україні, особливості його розвитку та сучасний стан, а також з’ясувати яким чином впливає банківське інвестиційне кредитування на розвиток галузей національної економіки.

 

Банківське кредитування − це самостійналіцензованапідприємницька діяльність кредитних установ, яка здійснюється за рахунокзалучених і власних коштів на свій ризик, що виражається в їх розміщенні на умовахплатності, строковості і повернення, з дотриманням резервних й інших обов’язкових вимог, які забезпечують права учасників кредитування [1].

Банківське кредитування здійснюється на основі таких принципів, як: строковість, платність, забезпеченість, цільове призначення. Як і будь-який інший вид кредиту, банківський кредит повинен мати ціль, на яку будуть спрямовано витрачатися позичені кошти, кредит повинен бути сплачений згідно з термінів зазначених у договорі, а також кредиторові потрібні гарантії (в більшості випадків в якості гаранта виступають треті особи або застава майна), що кредит буде погашено в строк і в повному обсязі. Дотримання вищезазначених принципів дозволяє запобігти появі проблемних кредитів (це ті кредити, за якими несвоєчасно проводятьсявиплати процентів, а також основного боргу).

Більшу частину проблемних кредитівстановлять позики, які надавалися в період світової кризи на довгостроковій основі (2008-2009 роки). Причиною такої ситуації є неефективна діяльність більшості банків, оскільки вони неякісно перевіряли позичальників, їх рівень доходів та можливість погашення кредиту. «Переможцями» серед проблемних кредитів є іпотечний кредит та авто кредитування. Крім того, в період 2008-2011 рр. спостерігається підвищення відсотка простроченої заборгованості по кредитам від 2, 45% до 15, 4%.

Ще однією проблемою банківського кредитування в Україні є підвищення процентної ставки по кредиту. Це явище було зумовлене залученням дорогих ресурсів по депозиту, оскільки банкам не вистачало гривневих ресурсів. Для того щоб залучити більшу кількість гривні, з 2011 року НБУ почав проведення валютних своп-операцій, які забезпечать використання банками своїх валютних резервів для отримання гривні через продаж валюти НБУ на певний, досить короткий термін, а потім викуп її за заздалегідь визначеним курсом.

У період 2008-2012рр. кредитна активність банків була нерівномірною. В основному перевага надавалася короткостроковим вкладенням до 1 року та кредитам від 1 до 5 років. З 2010 по 2012 роки підтримка економіки банками здійснювалася переважно в національній валюті.

Нарощування кредитування відбувалося здебільшого за рахунок сектору нефінансових корпорацій. Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій, залишались найбільшою складовою у структурі кредитування резидентів. Серед кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, протягом 2009-2012 рр. збільшилася частка кредитів у національній валюті, а в іноземній валюті – зменшилися.

З 2009 по 2012 роки відбувається зниження залишків за кредитами, наданими сектору домашніх господарств. Також спостерігалося зростання кредитів, наданих домашнім господарствам, у національній валюті (протягом 2011-2012 рр.) та їхнє скорочення в іноземній (протягом 2009- 2012 рр.), що сприяло зниженню валютного курсу. У 2012 р. частка кредитів домашніх господарств у гривнях значно перевищила частку кредитів в іноземній валюті.

Взагалі основними функціями кредиту є перерозподільна функція, контрольно-стимулююча функція, капіталізація вільних доходів, регулювання грошового обороту. Забезпечення останньої функції здійснюється за допомогою банківського інвестиційного кредитування. Актуальність дослідження особливостей вищезазначеного виду кредиту обумовлено наступними чинниками:

застарілість матеріально-технічної бази на великих підприємствах, що призводить до підвищеної матеріало- та енергомісткості, а як внаслідок – до зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

нестача власних фінансових ресурсів для початку та розширення підприємницької діяльності для малих підприємств, що, враховуючи складність кредитування малого бізнесу за традиційними програмами, призводить до нерозвинутості малого бізнесу та виродження середнього класу в країні;

нерозвинутість вітчизняного фондового ринку, яка концентрує коло пошуків інвестиційного капіталу з боку підприємств саме на банківській системі [4].

Характеризуючи динаміку розвитку основних галузей вітчизняної економіки за останні 10 років, можна зробити висновок, що вимоги покупців до товарів значно зросли, а вітчизняна промисловість поки що не здатна їх задовольнити. Таким чином, якщо не відбудеться зміна якісних характеристик вітчизняної промислової продукції, то в найближчому майбутньому економіку Україниочікує таке негативне явище як стагнація.

На думку вчених, для того щоб запобігти і попередити таку тенденцію розвитку вітчизняної економіки, потрібно активізувати банківське інвестиційне кредитування України. Що ж ми розуміємо під поняттям інвестиційний кредит і які основні напрямки його розвитку?

Інвестиційні кредити – це кредити в основний капітал підприємства, метою якого є його збільшення та розширення виробництва за рахунок таких вкладень.

Слід зазначити, що наприкінці 2012 року основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств та організацій (59%), а питома частка банківських кредитів становила всього 16%.

Якщо ж охарактеризувати активність різних галузей у здійсненні капітальних інвестицій, то тут спостерігається така тенденція:

переробнапромисловість (14, 4%) ;

будівельнагалузь (13, 8%) ;

підприємства транспорту та зв’язку (13, 16%) ;

добувна галузь (11, 6%).

Крім того, Україна має досить високий рівень зносу основних засобів – 74%, що лише збільшує відставання нашої країни від промислово розвинутих країн. За рівнем зносу основних засобів найбільше капітальних інвестицій потребують: підприємства транспорту та зв’язку, переробної промисловості, освітніорганізації та підприємства галузі електроенергетики.

Також Україна характеризується надзвичайно низьким рівнемінноваційної активності суб’єктів господарювання. Фінансування інноваційної діяльності в Україні за останні 10 років не перевищувало і 2% від ВВП, а це, в свою чергу, призводить до зниження потенціалу широко використання новітніх досягнень науки і техніки, для того щоб забезпечити більш ефективне функціонування вітчизняного виробництва.

 

 

Проаналізувавши дані статті можна зробити висновок, що банківське кредитування України має певні недоліки, усунення яких дасть змогу оптимізувати функціонування як банківської системи, так і фінансових ринків загалом.

По-перше, слід зазначити, що більшу частину кредитного портфелю банків становлять проблемні кредити, серед яких «лідерами» є іпотечні кредити та автокредитування. Крім того, деякі комерційні банки приховують реальний обсяг своїх проблемних кредитів.

Для того, щоб знизити частку проблемних кредитів, банкам потрібно більш ретельніше досліджувати позичальників, підвищити рівень кваліфікації банківських службовців. В свою чергу, уряду необхідно вдосконалити чинне законодавство для ефективнішого функціонування системи банківських кредитів.

По-друге, недоліком банківського кредитування є досить незначне вкладання коштів в інвестиційні проекти (частка банківських кредитів становить 16%). Інвестиційний банківський кредит надав би змогу розвиватися більшості продуктивним галузям економіки, які б, в свою чергу, як забезпечили б високу потреби споживачів, так і підвищили рівень національної економіки в цілому.

По-третє, потрібно забезпечити дотримання всіх принципів банківського кредитування, оскільки у разі ігнорування цих принципів виникає загроза у збільшенні кількості проблемних кредитів.

По-четверте, на мою думку, потрібно звертати увагу на міжнародних досвід у здійсненні банківського кредитування, що надасть змоги уникнути багатьох помилок.

 

 

Васюренко О. В. Банківські операції: [Навчальний посібник] / О. В. Васюренко. – К. : Товариство «Знання», КОО. -2008. – 243 с.

Мєзєнко К. В., УспаленкоВ. І. Сучасний стан банківського кредитування в Україні. – Економіка та управління підприємствамимашинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, 2012, № 2 (18).

Перзеке М. Б. Вплив банківського інвестиційного кредитування на розвиток галузей національної економіки. – Банківська справа, 2013.

Пересада А. А. Інвестиційне кредитування: навч. посібник / А. А. Пересада, Т. В. Майорова. – К. : КНЕУ, 2002. – 271 с.

Чайковський Я. С. Розвитокісучаснийстанбанківськогокредитуванняв Україні. – Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє, 2013.