Модуль 1. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 1. Роль НБУ в економіці держави та порядок формування пасивів банку

 

 

 

1. Сутність банків та їхня роль у функціонуванні економіки.

2. Історія виникнення та розвитку банків. 

3. Види банків. 

4. Організаційна структура комерційного банку. 

5. Класифікація банківських операцій.

 

 

Банк – це юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення коштів фізичних і юридичних  осіб, розміщення цих коштів від свого імені на власний ризик, а також відкриття та ведення рахунків фізичних і юридичних осіб.

При цьому комерційним банкам (КБ) заборонено діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (крім торгівлі валютними цінностями), а також діяльність у всіх видах страхування. 

КБ є фінансовими посередниками. Вони залучають капітали, заощадження населення  й інші незадіяні грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, й надають їх у користування іншим економічним агентам, які відчувають потребу в додатковому капіталі. В процесі діяльності вони створюють нові вимоги та зобов’язання, що стають товаром на грошовому ринку. Внески – власне зобов’язання банку - депозит , а позика – нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов’язань і обміну їх на зобов’язання інших контрагентів визначає суть фінансового посередництва.

Принципи банківської діяльності:

робота в межах реально наявних ресурсів та залучених ресурсів;

 повна економічна самостійність ;

Банк діє відповідно до ринкових критеріїв прибутковості ризику, та ліквідності;

Діяльність банку регулюється тільки непрямими економічними методами.

 

 

Банківська справа зародилися  в рабовласницькому суспільстві (7-6 ст. до н. е. Вавилонське царство), коли виникли  лихварство та обмінні операції. Значного розвитку вона набула у Стародавній Греції, де банківські операції здійснювали храми - як найнадійніші сховища багатства. У Стародавньому Римі організація банківської діяльності була схожа на грецьку, однак вирізнялася значно вищим рівнем діловодства.

У період раннього Середньовіччя банківська справа занепала, що було зумовлено натуралізацією господарства і послабленням ролі товарно-грошових відносин.

Феодальна роздробленість європейських країн, у кожної з яких була власна грошова одиниця, зумовила потребу в грошових валютообмінних операціях. Найбільшого поширення банки набули в Італії, де 1407 р. в м. Генуї виник перший банк у сучасному розумінні - Банк св. Георгія.

Подальший розвиток товарно-грошових відносин та розширення мануфактурного  виробництва  сприяли розвитку банківництва.

На теренах сучасної України за часів Ярослава Мудрого в Київській Русі діяли установи, які надавали кредити і здійснювали депозитні операції.

Банківництво 18 ст. розвивалося під впливом Російської імперії. Зокрема, в 1781 р. Російський асигнаційний банк, відкрив свої контори у Києві, Ніжині, Харкові, а 1782 р. - у Херсоні.

Значного поширення банківництво набуло з першій половині 19 ст., що пов'язано з розвитком ярмаркової торгівлі. Тоді створено мережу приватних банківських установ які почали здійснювати біржові операції, надавати різні форми кредитів, а саме:

•Херсонський земський банк, що діяв на підставі взаємного кредитування для надання довготермінових позик під заставу земельної власності; 

•Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях; 

•Київський приватний комерційний банк; 

•Київський промисловий банк; 

•Катеринославський комерційний банк; 

•Бессарабсько-таврійський земельний банк; 

•Одеський обліковий банк, котрий займався обліком векселів. 

На початку 20 ст. в Україні діяли три контри Державного банку Росії та його філії, існувала розгалужена мережа акціонерних банків, значного поширення набули товариства і взаємного кредиту, інші фінансові посередники. Крім того функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій.

Під час Першої світової війни БС в Україні пережила кризу. 

У період державності 1917-1919 рр. Центральна рада після утворення УНР зробила спробу реорганізувати чинний банківський сектор та сформувати національну грошову систему – було ухвалено Закон «Про утворення Українського державного банку». Цим документом на території України припинено діяльність відділень російського Державного земельного банку і Селянського поземельного банку.

У складі колишнього СРСР Україна не мала власної банківської системи, а на її території функціонувала мережа установ Державного банку СРСР. 

Банківська система СРСР як складова системи командно - адміністративної, була надто обмеженою і неефективною. Діяла  державна монополія на банківські грошові операції, не існувало ринку цінних паперів. Відповідно, банківська система була нездатна сплачувати і мобілізовувати великі грошові кошти. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, що позначалося на ефективності його діяльності.

Фундамент української банківської системи закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР «Про кооперацію»(1988р.)». Перший кооперативний банк «Таврія» зареєстровано  в листопаді 1988р.

Становлення незалежної БС бере свій початок від 20 березня 1991 р. коли ухвалили ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Цей закон був юридичною підставою для створення класичної дворівневої БС на чолі з центральним банком, яким юридично і став Нацбанк України, заснований на базі українського