Використання показника фенотипічної стабільності рослин за господарсько – цінними ознаками при створенні нового вихідного матеріалу люцерни

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано удосконалену методику індивідуально – групового добору генотипів рослин за їх стабільністю фенотипової мінливості ознак який дозволяє проводити добір і розширює можливості створення нового селекційного матеріалу за комплексом корелятивно зв'язаних ознак.

Створені три групи нового селекційного по комплексу ознак насіннєвої і кормової продуктивності та скоростиглості.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведені польові та лабораторні дослідження, аналізи та узагальнення одержаних експериментальних даних, формування пропозицій для селекційної практики.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень доповідались на засіданнях лабораторії селекції кормових культур Інституту кормів УААН (1994 – 1996 рр.), на міжнародній конференції ''Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах» (Вінниця, 1995), Міжнародному симпозіумі по проблемі «Методологічні основи формування, ведення та використання колекцій генетичних ресурсів рослин» (Харків, 1996) та засіданні координаційної – методичної Ради з проблем кормовиробництва «Селекція і насінництво кормових культур» (Вінниця, 1998).

Список робіт, опублікованих за темою дисертації: За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 145 сторінках машинописного тексту, містить 37 таблиць, 8 рисунків. Складається із вступу, 5 розділів, висновків і рекомендацій для практичної селекції. Список використаних джерел літератури містить 140 найменувань, в т. ч. 7 іноземними мовами.

 

 

Подається короткий огляд літератури про розвиток напрямків і методів селекції люцерни, досягнуті успіхи в створенні нових сортів. Розглянуті дослідження по вивченню генетики систем розмноження люцерни і їх використанню в практичній селекції. Показано, що найбільш перспективним напрямком селекції на підвищення насіннєвої продуктивності є створення синтетичних популяцій з частковою або повною автогамією.

Із аналізу літературних даних випливає, що господарсько – цінні ознаки люцерни в переважній більшості ще не достатньо вивчені і тому дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.

Дослідження проводились в дослідному господарстві ''Бохоницьке'' Інституту кормів УААН в період 1993 – 1996 рр.

Грунти сірі лісові опідзолені, характеризуються такими агрофізичними показниками орного шару: вміст гумусу (за Тюріним) складає 1, 85%, рН (сольове) – 5, 4, гідролітична кислотність 3, 5 – 3, 8 і сума ввібраних основ 12, 9 – 13, 6 мг. -екв. на 100 г. грунту; гідролізуємого азоту (за Корнфілдом) – 3, 4 – 5, 4 мг, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) – відповідно 10, 0 – 12, 0 і 12, 0 – 14, 0 мг на 100 г грунту.

В роки проведення досліджень кліматичні умови були різними. Вегетаційні періоди 1993, 1995, 1996 рр. характеризувались надмірним зволоженням. За цей період значних відхилень середньомісячних температур від середньобагаторічних показників не спостерігалось, крім 1994 р., який мав незначні значні відміни, що в певній мірі вплинуло на ріст та розвиток рослин люцерни.

В цілому гідротермічні умови в роки проведення досліджень (1993 – 1996 рр.) були сприятливими для відростання зеленої маси, але порівняно малосприятливими для формування та збирання насіння.

Вивчалось 18 сортозразків люцерни різного еколого – географічного походження на ділянках з шириною міжрядь 0, 45 м, довжиною ділянки 3, 4 м, де визначали урожайність зеленої маси, сухої речовини і протеїну, та розсадник одиночного розміщення рослин (площа живлення 0, 45 х 0, 45 м), де кожен сортозразок був представлений 120 рослинами, і по яких визначалась зимостійкість, значення 13 кількісних ознак, їх мінливість, повторюваність, показники фенотипічної стабільності і кореляції між окремими ознаками. За стандарт був взятий рекомендований для вирощування в даній зоні сорт Вінничанка.

Фенологічні спостереження проводились згідно Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1985) і Методики проведення досліджень по кормовиробництву (1994), зоотехнічний аналіз зеленої маси – за ''Інструкцією для лабораторій Державної хімічної служби по аналізах кормів» (1978). Коефіцієнти повторюваності визначались за методикою В. К. Савченко (1984).

Експериментальні дані оброблялись з використанням статистичного, дисперсійного та кореляційно – регресійного аналізів за В. Г. Вольфом, Б. А. Доспеховим, Дж. У. Снедекором на персональному комп'ютері ІВМ РС – 486 із використанням спеціальних пакетів програм Exell – 7. 0, Sigma, Statystica та ряду інших.

Мінливість ознак насіннєвої продуктивності у люцерни

Проведені дослідження показали, що по ознаках насіннєвої продуктивності існує значний запас внутрішньопопуляційної і порівняно менший міжпопуляційної мінливості.

Такі ознаки як: ''число квіток в китиці» (ЧКК), ''число бобів в китиці» (ЧБК) і ''число насінин в бобі» (ЧНБ) мають низький рівень (Cv = 6, 0 – 13, 0%), а ознаки ''число китиць рослини» (ЧКР), ''число продуктивних стебел» (ЧПС) і ''маса насіння рослини» (МНР) мають середній рівень (Cv = 24, 0 – 34, 0%) міжпопуляційної мінливості.

Найбільш високий спектр внутрішньопопуляційної мінливості (Cv до 60, 0 – 70, 0%) мали ознаки ЧКР і МНР, по інших чотирьох ознаках виявлений середній (Cv до 35, 0%) рівень мінливості.

Мінливість ознаки насіннєвої продуктивності обумовлюється сортовими особливостями, факторами року та генотип – середовищної взаємодії. Так, якщо мінливість ознаки ЧКК на 78, 6% біла обумовлена сортовими особливостями, МНР в такій же мірі залежала від особливостей року.

Мінливість ЧБК і ЧНБ визначалась на 39, 0 – 49, 0% сортовими особливостями і на