Синонімія словотворчих афіксів

Національна академія наук України

Інститут української мови

 

Івасишина Тетяна Анатоліївна

 

УДК 808. 3. – 54

 

 

10. 02. 01 – українська мова

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Пещак Марія Михайлівна, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, завідувач відділу лінгвістики кандидат філологічних наук, старший викладач Овчиннікова Ірина Ігорівна, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, заступник декана.

Провідна установа – кафедра сучасної української мови Київського університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 9 ” березня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 173. 01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “6” лютого 1999 року.

 

 

Актуальність дослідження. Словотворчі засоби української мови дериватологи досліджували здебільшого в плані виявлення їхніх словотвірних значень. Інші аспекти їх функціонування вивчені менше. До таких належить проблема синонімічних відношень між словотворчими афіксами. Питання словотвірної синонімії, яке вперше теоретично обгрунтував І. І. Ковалик, порушувалося переважно у зв’язку з вивченням лексичної синонімії, насамперед синонімічних відношень між спільнокореневими лексичними одиницями з різними словотворчими афіксами. У сучасній лінгвістиці спільнокореневі слова, які повністю або частково збігаються за значенням, досі не мають загальноприйнятого найменування. Їх називають спільнокореневими синонімами, словотвірними синонімами, варіантами, дублетами, лексико-словотвірними варіантами тощо. Характерно, що спільнокореневі синоніми протиставляються передусім словотвірним варіантам (у працях В. О. Гречка, Н. А. Лук’янової та ін.), але, як засвідчують наукові дослідження, чітких критеріїв їх розмежування досі немає. Деякі мовознавці, зокрема О. С. Ахманова, О. І. Смирницький, В. Д. Семиряк, спільнокореневі слова з різними афіксами, що передають те саме значення, кваліфікують як варіанти, а синонімами, на їх думку, можуть бути тільки різнокореневі слова.

У більшості наукових праць порушувалися тільки часткові питання словотвірної синонімії, причому здебільшого у зв’язку з вивченням лексичної синонімії, насамперед синонімічних відношень між спільнокореневими лексичними одиницями з різними словотворчими афіксами. В українському мовознавстві зразки таких досліджень запропонували Л. О. Родніна та Г. Х. Щербатюк. Вони зосередили основну увагу на проблемі співвідношення словотвірної і лексичної синонімії, на розмежуванні лексичної варіантності й синонімії. Це дало змогу Л. О. Родніній встановити чотири типи лексико-семантичних відношень між спільнокореневими іменниками – назвами осіб за професією та видом діяльності: 1) лексичний паралелізм; 2) лексична варіантність; 3) лексична синонімія; 4) різні семантичні сфери /.

За спостереженнями Г. Х. Щербатюк, спільнокореневі прикметники пов’язуються такими видами синонімічних відношень, як синонімія ідеографічна, стилістична, дистрибутивна та абсолютна /.

В останні десятиліття багато уваги приділено взаємодії питомих українських та запозичених словотворчих афіксів і виявленню відношень між ними (праці Н. Ф. Клименко, К. Г. Городенської, О. К. Безпояско, Г. В. Чернецької та ін.).

Поза увагою дослідників залишаються питання словотвору різнокореневих слів у рамках синонімії. Першою спробою дослідження словотвірної суфіксальної і префіксальної синонімії з різними твірними основами є праця “Морфеміка української мови” О. К. Безпояско та К. Г. Городенської /. Виділивши на основі спільної семантичної функції функціонально-семантичні поля, її автори, по суті, побудували синонімічні ряди словотворчих афіксів, встановили їх ієрархію в межах спільного словотвірного значення. Проте в цій праці проблема словотвірної синонімії розв’язується не безпосередньо, а в контексті семантичного синтаксису, оскільки словотворчі морфеми тут постають як виразники семантичних функцій непредикатних та предикатних аргументів власне-семантичної структури речення.

Спеціального дослідження, в якому б окреслювалися межі синонімії словотворчих афіксів у складі лексичних одиниць, в українській дериватології немає, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з планами науково-пошукової роботи відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України.

Об’єктом роботи є синонімія суфіксів і префіксів у межах іменникового, прикметникового та дієслівного словотвору.

Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні синонімічних відношень між словотворчими афіксами в сучасній українській мові.

Відповідно до цієї мети визначено завдання дослідження:

1) з’ясувати суть понять “словотвірна синонімія” та “синонімічні афікси”;

2) встановити причини синонімії словотворчих афіксів;

3) визначити основні типи синонімічних відношень між словотворчими афіксами;

4) виявити особливості синонімії словотворчих суфіксів та префіксів;

5) окреслити межі синонімічних рядів, утворених іменниковими, прикметниковими та дієслівними словотворчими суфіксами, встановити відношення між членами кожного синонімічного ряду;

6) визначити параметри синонімічних рядів, утворених іменниковими, прикметниковими

та дієслівними словотворчими префіксами, схарактеризувати особливості їхньої структурної організації;

7) представити цілісну картину синонімії словотворчих афіксів у сучасній українській мові.

Для розв’язання поставлених завдань використано описовий