Характеристика лексичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ

 

Мовлення – одна із найскладніших вищих психічних функцій людини. Достатній рівень розвитку мовлення дитини не тільки забезпечує її спілкування з людьми, але і є основою її повноцінного психічного розвитку.

Серед дітей дошкільного віку із особливостями психофізичного розвитку значну частину становлять діти із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), специфіка якого полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення. [5]Низький рівень мовленнєвої компетенції у дітей із ЗНМ постає серйозною перешкодою для опанування ними навичкою спілкування рідною мовою, призводить до появи численних помилок в усному і писемному мовленні під час навчання у початковій школі, стає причиною відставання у засвоєнні предметів мовного циклу, а також цілісної системи шкільних знань. Виникнення труднощів у мовленнєвому розвитку дитини гальмує її соціальний розвиток в цілому. Тому питання корекції вад мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є на сьогодні надзвичайно важливими і актуальними у сучасній спеціальній педагогіці.  Зазначена проблема не є новою для логопедії. Вона неодноразово піднімалась у працях М. Хватцева, Р. Лєвіної, Т. Філічевої, О. Мастюкової, Г. Чиркіної, Є. Соботович, М. Гріншпуна та ін. Однак сучасний рівень наукових знань про мову та мовленнєву діяльність, що знайшли відображення в лінгвістичних, психолого-педагогічних, психо- та нейролінгвістичних дослідженнях, вимагає переоцінки та уточнення основних підходів, принципів та засобів організації та проведення корекційної роботи з розвитку мовлення дітей дошкільного віку.

Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) -це група порушень, що проявляється у недорозвитку всіх сторін мовлення (фонетико-фонематичної, лексичної та граматичної) у дітей з нормальним слухом та первинно збереженим інтелектом. [1]

 

 

Ряд авторів: Л. С. Волкова, Р. І. Лалаева, Е. М. Мастюкова та ін відзначають, що, незважаючи на різну природу дефектів, у дітей є типові прояви, що вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Одним з провідних ознак є більш пізній початок мовлення. Мова цих дітей мало зрозуміла, спостерігається недостатня мовна активність, яка з віком без спеціального навчання, різко падає.

Найбільш виразним показником є відставання експресивного мовлення при відносно благополучному, на перший погляд, розумінні зверненої мови.

Неповноцінна мовна діяльність накладає відбиток на формування у дітей сенсорної, інтелектуальної та афективно – вольової сфери. Відзначається недостатня стійкість уваги, обмежені можливості його розподілу. При відносно збереженій смислової, логічної пам'яті у дітей знижена вербальна пам'ять, страждає продуктивність запам'ятовування. Вони забувають складні інструкції, елементи і послідовність завдань.

Володіючи, в цілому, повноцінними передумовами для оволодіння розумовими операціями, доступними їх віку, діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, без спеціального навчання з працею опановують аналізом і синтезом, порівнянням і узагальненням. [2]

За даними В. К. Воробйової (1975), Л. Д. Спірідонової (1980) у дітей п'яти років з ЗНМ спостерігається системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності і характеризується наступними лексичними проявами:

1) Обмеженим словниковим запасом;

2) Наявністю численних словесних замін;

3) Використанням слів в обмежених мовних ситуаціях без урахування контекстуальних зв'язків.

Переважним типом лексичних помилок стає неправильне вживання слів у мовному контексті.

Побутовий словник дітей із загальним недорозвиненням мови в кількісному відношенні значно біднішими, ніж у їхніх однолітків з нормальним мовленням. З найбільшою очевидністю це виступає при дослідженні активного словника. Цілий ряд слів діти не можуть назвати по картинках, хоча мають їх в пасиві (сходинки, кватирка, обкладинка). Переважним типом лексичних помилок стає неправильне вживання слів у мовному контексті. Не знаючи назв багатьох частин предмета, діти замінюють їх назвою самого предмета (стіна – будинок) або дії: вони також замінюють слова, близькі по ситуації і зовнішніми ознаками (розфарбовує – пише).

За даними Н. С. Жукової [1], в словнику дітей мало узагальнюючих понять, майже немає синонімів, мало антонімів. Так, характеризуючи величину предмета, діти використовують тільки два поняття: великий і маленький. Це обумовлює часті випадки порушення лексичної сполучуваності.

Особливо великі відмінності між дітьми з нормальним і порушеним мовним розвитком спостерігаються при актуалізації предикативного словника (дієслів, прикметників). У дошкільнят з ЗНМ виявляються труднощі в називання багатьох прикметників, що вживаються в мові їх нормально розвиваються однолітків (вузький, кислий, гладкий, пухнастий та ін.)

У дієслівному словнику у дітей з ЗНМ переважають слова, що позначають дії, які дитина щодня виконує або спостерігає. [4]

Значно важче засвоюються слова узагальненого, абстрактного характеру, слова, що позначають стан, оцінку, якість, ознаки та ін

Порушення формування лексики у цих дітей виражається як у незнанні багатьох слів, так і в труднощах пошуку відомого слова, порушення актуалізації пасивного словника.

Характерною особливістю словника дітей з ЗНМ є неточність вживання слів, яка виражається у вербальних парафазия.

Серед замін іменників переважають заміни слів, що входять в одне родове поняття (лось – олень, тигр -лев, весна- осінь, цукорниця -чайник, шпаківню – гніздо, вії – брови та ін.)

Заміни прикметників здійснюються через недифференцированности ознак величини, висоти, ширини, товщини.

У замінах дієслів звертає на себе увагу невміння дітей диференціювати деякі дії, що в ряді випадків призводить до використання дієслів більш загального, недиференційованого значення (повзе -йде, воркоче – співає, цвірінькає – співає і т. д.). [6]