Причини та передумови Національно-визвольної війни українського народу у II-ій половині ХVII століття

Актуальність теми. «Актом проголошення незалежності України», прийнятому її Верховною Радою 24 серпня 1991 року - проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Ця вікопам’ятна подія надзвичайно збудили національну свідомість, інтерес до рідної історії і національної державності. Тому сьогодні історія нашої державності стає першорядною, актуальною і значимою.

Утворення козацької держави – Гетьманщини – стало новим етапом  розвитку нашої тисячолітньої державної історії. Гетьманська козацька держава, яка з’явилася  на території Наддніпрянщини – в центрі нашої етнічної території, де ще в ІХ-ХІІ ст. відбувалося творення східнослов’янської держави (Київської Русі) – була прямим продовженням Київської державної традиції [2, с.54].

Визначальним явищем української історії XVI- XVII ст. став процес утворення і розвитку козацтва у двох його формах: козацтва на «волості», у тому числі реєстрового і запорізького. Утворення Запорізької Січі та козацького військово-територіального устрою на Наддніпрянщині в другій половині XVI – 10-20-х рр.. XVII ст. й означало закладення підвалин майбутньої державності. «Козацтво на Україні, - писав М.Грушевський, - набуло широкого розвитку і, склавшись зрештою у певний суспільний клас, в особливий інститут, з побутового явища… стало представником національних інтересів свого народу і взяло на себе «державне будівництво України».

Визволення від панування Речі Посполітої стало для українського народу на початку XVII ст. історічною необхідністю, визначальною умовою його національного існування. Боротьба за визволення набула в 20-30-х роках XVII ст. характеру всенародного руху, в ході якого висунулися народні герої, проводирі козацьких повстань: Петро Сагайдачний, Марко Жмайло, Тарас Федорович (Трясило), Павло Буг (Павлюк), Яків Острянин (Остряниця), Дмитро Гуня. Ці повстання, пойняті прагненням українського народу до самовизначення, досягли своєї кульмінації в ході Великого повстання 1648-1657 рр. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, яке вилилось у справді всенародну боротьбу проти іноземного панування [1, с.112].

Предмет дослідження - причини та передумови Національно-визвольної війни українського народу другої половини ХVІІ ст.

Об’єкт дослідження - документи та матеріали, які характеризують причини та передумови Національно-визвольної війни українського народу другої половини ХVІІ ст., дають інформацію козацько-селянські повстання та Запорозьку Січ.

Мета роботи - на основі вивчення та аналізу різноманітних джерел, спеціальної літератури, дослідити історичні передумови виникнення Національно-визвольної війни, зробити екскурс по козацько-селянських повстаннях 20-30-х років ХVII ст. та вивчити їх наслідки.

Завдання: 

1. Визначити причини Національно-визвольної війни у розрізі політичного, соціального та релігійного спрямування.
2. Розглянути внутрішні процеси на Запорозькій Січі та політику Польщі щодо неї напередодні Визвольної війни.
3. Здійснити аналіз причин та наслідків основних козацько-селянських повстань 20-30-х років ХVII ст.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є принцип історизму. Методика дослідження охоплює методи аналізу й синтезу, історико-генетичний, історико-порівняльний, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. 

Наукова новизна дослідження. Прослідковано взаємовпливи російської, української та польської історіографій. Проаналізовано та узагальнено літературні джерела, щодо причин козацько-селянських повстань 20-30-х років ХVII ст.

Хронологічні межі дослідження. 1569-1648 рр. - період перебування основної частини українських етнічних земель у складі Речі Посполитої (від часу її утворення до початку визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.).

Територіальні межі дослідження - українські землі, що перебували у 1569-1648 рр. у складі Речі Посполитої (Волинь, Холмщина, Підляшшя, Галичина, Поділля, Київщина, Брацлавщина, Чернігівщина).

Історіографія та характеристика джерел. Основу джерельної бази курсової роботи склали опубліковані збірники документів і матеріалів, які висвітлюють різні аспекти досліджуваної проблеми. Так, важке становище українського селянства в умовах феодального поневолення, різні форми його соціального опору ілюструють документи, вміщені у збірнику "Селянський рух на Україні 1569-1647 рр." [41]. Хід козацько-селянських повстань в ХVІ - 1 половині  ХVІІ ст. висвітлюють документи збірників: "Воссоединение Украины с Россией" [11], "Документи з російських архівів з історії України" [18], "Україна перед визвольною війною 1648-1654 рр." [48].

Документи, вміщені у цих збірниках, умовно можна поділити на такі групи: 

• документи, створені в канцеляріях судово-адміністративних установ. Це -  скарги власників на державців з приводу вчинення за час оренди маєтків зловживань; на ін. шляхтичів за невидачу селян-втікачів; на селян за різні прояви протесту, за виключення підданих; судові позови; декрети, апеляції різного змісту;
• матеріали сеймового походження; конституції вольних сеймів, промови, постанови;
• листи польських коронних гетьманів, інших воєнних начальників, листи і універсали козацьких ватажків, військові реляції, звіти польських комісарів;
• документи, що вийшли з королівської канцелярії. Це декрети, листи, мандати по скаргах селян королівщини; універсали;
• фіскальні документи - витяги з поборних реєстрів та люстрацій з відомостями про масштаби міграції населення.

Основними авторами, праці яких обрано для аналізу, що висвітлюють предмет дослідження є:

1. Абросимова С. В. Українське козацтво: Мала енциклопедія / С. В. Абросимова, П. Г. Александров, В.М. Андрєєв [1]. Розглянуто обставини виникнення та становлення козацтва, його роль в історії України. Проаналізовано громадський устрій, військове мистецтво, судочинство, господарську діяльність, побут, звичаї, духовність, міжнародні контакти українського козацтва. 

2. Історія України в особах: Козаччина / В. М. Горобець, О. І. Гуржій, В. М. Матях та ін. [21]. Книга містить інформацію про державних, громадських, церковних та культурних діячів України середини XVII - XVIII ст. Висвітлено героїчну боротьбу українського народу за своє соціальне й національне визволення, за незалежність.

3. Коваленко С. Опис козацької України 1649-го року: Довідник / С. Коваленко, О. Пукач [27]. У довіднику нові факти про Україну доби Хмельниччини, що дозволяють зробити висновок, що вони були високоорганізованою державою. Охарактеризовано козацькі полки, створені у 1648 р. Вміщено покажчики місць, осіб та подій за даний період.

4. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV - XIX ст. [44, 45]. Наведено історико-літературні дані про відомих і маловідомих військових діячів України. Проаналізовано військову та політичну ситуації, у яких їм доводилося діяти.

5. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV - середина XVII ст. [53]. У виданні розкрито проблеми формування українського козацтва як соціального стану. Проаналізовано правові, економічні та духовні основи становлення козацької верстви. Конкретизовано етнічний склад та чисельність козацтва напередодні Національно-визвольної війни.

6. Яворницький Д. І. Із української старовини [54]. Книга розповідає про сторінки історії нашої Батьківщини, освячені героїчними подвигами козацтва. Матеріали видання органічно доповнюють малюнки друзів-однодумців автора - живописця-баталіста Миколи Самокиша і майстера пейзажу та історичної картини Сергія Васильківського.

Практичне значення роботи. Матеріали дослідження можуть бути використані при висвітленні даної теми на уроках історії в школі, для більш детального вивчення проблеми в межах вузівського курсу історії України, у краєзнавчій роботі.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг курсової роботи 45 сторінок, список використаних джерел включає 55 найменувань, у роботі 6 рисунків.