Тема 12. Планування оновлення продукції

Найпростіша економіко-математична модель створення нової продукції має такий вигляд [70]:

 (12.20)

 (12.21)

   (12.22)

де Krs — капіталовкладення у r-й елемент за використання s-ї альтернативи його створення залежно від prs, причому Krs > 0; 

Р — імовірність безвідмовної роботи техніки; prs — ймовірність безвідмовної роботи r-го елемента за s-ї альтернативи його створення; xrs — змінна, що показує, чи використовується для r-го елементу (складової частини, деталі і т. д.) s-та альтернатива його створення.

У наведених формулах цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нової продукції (техніки); вони мають бути мінімальними. Обмеження (формула (12.21)) стосується надійності роботи нової техніки за умови, що всі елементи, які розглядаються, є незалежними. Якщо дані елементи залежні, то ймовірність безвідмовної роботи визначатиметься ймовірністю відмови найменш надійного елемента. 

 

 

Поняття сіткових методів і моделей, їхня термінологія

Сіткове планування — одна з форм графічного відображення змісту робіт та тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки [17, 1]. Разом з лінійними графіками та табличними розрахунками сіткові методи планування широко використовують під час розроблення перспективних планів і моделей створення складних виробничих систем та інших об’єктів довгострокового використання. Сіткові плани робіт підприємств зі створення нової конкурентоспроможної продукції містять не тільки загальну тривалість усього комплексу проектно-виробничої та фінансово-економічної діяльності, а й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів чи етапів, а також потребу в економічних ресурсах.

Сіткова модель — множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів.

Використання системи сіткового планування під час підготовки виробництва та освоєння нових виробів сприяє розробленню оптимального варіанта даного плану підприємства, що слугує основою оперативного управління комплексом робіт у процесі його здійснення. Основним плановим документом цієї системи є сітковий графік — інформаційно-динамічна модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети планування.

Роботами в сітковому графіку називають будь-які виробничі процеси чи інші дії, які приводять до досягнення певних результатів, подій. Роботою потрібно вважати й можливі очікування початку наступних процесів, пов’язані з перервами чи додатковими затратами часу. У сіткових графіках роботи, як правило, мають свій код або номер.

Подіями називають кінцеві результати попередніх робіт. Подія — це момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, попередніми, наступними тощо.

На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, у якій результат однієї стадії співпадає із початковим показником наступної за нею іншої фази. На будь-якому графіку розрізняють кілька шляхів:

•повний шлях від початкової до кінцевої події;

•шлях, що передує даній події від початкової;

•шлях, наступний за даною подією до кінцевої;

•шлях між кількома подіями;

•критичний шлях від початкової до кінцевої події максимальної тривалості.

Методика визначення основних показників: 

тривалості робіт, термінів настання подій,

напруженості виконання. 

Побудова сіткових моделей виконання 

комплексів робіт та їх оптимізація

Сіткові моделі досить широко використовують на підприємствах під час планування підготовки виробництва та освоєння нових виробів. Сіткове планування дає змогу не тільки визначати потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, а й координувати їх раціональне використання на даний момент.

Найважливішими етапами сіткового планування випуску нового виробу є такі:

1)розподіл комплексу робіт на окремі частини та їх закріплення за виконавцями;

2)виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

3)побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт;

4)об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

5)обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи в сітковому графіку.

Розрізняють два види сіткових графіків — стрілчасті та графіки передування. Ці обидва види графіків використовують у сучасному програмному забезпеченні. Проілюструємо особливості їхньої побудови на прикладі.

На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями характеризуватиметься комплекс робіт. Кожна подія має встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події й роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується називати в порядку їх виконання, проте окремі з них можуть здійснюватись одночасно (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

ПЕРЕЛІК РОБІТ З НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА НОВОГО ВИРОБУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Далі будують первинні сіткові графіки, перевіряють їх та об’єднують окремі сітки у зведену модель.

Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно насамперед користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А в разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт можна встановити різними методами, у тому числі й за допомогою експертних оцінок. Щодо кожної роботи, як правило, дають кілька оцінок часу: мінімальну, максимальну й найвірогіднішу. Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята як