Технічно-економічні показники пасажирських вагонів

 

 

на тему: «Технічно-економічні показники пасажирських вагонів»

 

Вступ 

1. Класифікація вагонів

2. Техніко-економічні показники вагонів

2.1 Структура основних параметрів вагонів та їх призначення

2.2 Вантажопідйомність, пасажиромісткість, тара, осність

3. Використання нових технологій з поліпшення парку вагонного господарства

Список використаних джерел

 

 

Згідно головних інструкцій залізничного транспорту України основнимм напрямком роботи залізниць є: задоволення потреб щодо перевезень пасажирів та вантажів при безумовному забезпеченні безпеки руху та збереження вантажів, що перевозяться, ефективне використання технічних засобів, дотримання вимог охорони праці та навколишнього природного середовища.

Та сьогодні залізниці в основному задовольняють потреби населення та суспільного виробництва у перевезеннях. Проте технологічний рівень перевезень не відповідає зростаючим потребам суспільства. Визначено, що одним із засобів покращення стану залізниць та підвищення конкурентоспроможності пасажирських перевезень є впровадження швидкісного та високошвидкісного руху, за для чого урядом країни було прийнято ряд концепцій щодо покращення умов використання галузі залізничного транспорту в цілому. Одною з головних, серед ряду проблем залізниці в цілому є й ефективне, раціональне та економічно доцільне використання та експлуатація усього вагонного господарства загалом. Адже навіть неозброєним оком можна помітити пересічному громадянину відставання у розвитку залізничної індустрії нашої країни від територіальних сусідів: не лише країн Європи, а й Росії та країн СНД. На ряду із іншими проблемами (наявність необхідного устаткування, висококваліфікованого персоналу) у вагонному господарстві одною із основних є: саме застарілість вагонного парку. Тому вивченням основних проблем техніко-економічних показників можна розв’язати ряд проблем, пов’язаних з ефективністю використання пасажирських вагонів, чим можна буде досягти поліпшення не лише у сфері сервісу, а й економічної доцільності використання пасажирських вагонів у цілому.

 

 

Вагон (рос. вагон, англ. railway car; нім.  Wagen, Waggon) – несамохідна одиниця рухомого складу, якою перевозять вантажі та пасажирів по рейкових коліях.

Кузов пасажирського вагона спирається на два двоосні візка з гнучкими ресорами та пружинами для плавності ходи. Візки можуть обертатися навколо вертикального штиря, який входить в отвір рами вагона. Це дає можливість вагону проходити по кривим частинам шляху. Якщо треба змінити візки – наприклад, при ремонті вагона чи коли вагон переходить на більш вузьку колію, – кузов вагона піднімають на домкратах, викочують з-під нього візки та замінюють їх іншими.

Парк пасажирських вагонів складається з: вагонів для перевезення пасажирів, вагонів ресторанів, поштових, багажних та спеціального призначення. Пасажирські вагони обладнані пристроями вентиляції, опалення та освітлення, туалетними приміщеннями.

Внутрішнє планування пасажирських вагонів є різним, в залежності від призначення: відкриті та куповані вагони з жорсткими чи м’якими диванами, кріслами для сідіння. Для обслуговування пасижирів є вагони-ресторани із залом, кухнею, коморами, холодильниками для продуктів, що дозволяє організувати харчування пасажирів на шляху прямування; поштові, багажні, поштово-багажні із заоами сортування листів, зберігання багажу, приміщеннями для обслуговуючого персоналу, механізмами для розвантаження-завантаження багажу. Пасажирськими вагонами спецпризначення є вагони-лабораторії, службові, санітарні, вагони клуби, тощо.

 

 

 

Успішна організація перевезень вантажів та пасажирів при мінімальних експлуатаційних витратах залежить від техніко-економічних параметрів, які задаються під час розроблення, конструювання і виготовлення вагонів. В експлуатації головне – правильно і ефективно ці параметри використовувати.

Найбільш важливими параметрами, що характеризують ефективність вантажних вагонів, є вантажопідйомність, тара, осність, об’єм кузова, площа підлоги, лінійні розміри кузова і навантажувально-розвантажувальних пристроїв вагона, а також похідні цих параметрів – осьове навантаження (від колісної пари на рейки), погонне навантаження на колію (розподілення загальної ваги вагону за довжиною розтошування на рейках), коефіцієнт тари, питомий об’єм кузова (відношення повного об’єму кузова до вантажопід’ємності) чи питома площа підлоги (відношення площі підлоги вагону-платформи також до вантажопід’ємності) і визначають своє технічне тлумачення.

Щодо пасажирських вагонів, то їм притаманні властиві майже всіх перелічених параметрів, але для порівняння різних типів пасажирських вагонів використовуються такі питомі показники, як місткість (розрахункова населеність) на одиницю довжини або площі підлоги, потужність тягових двигунів на вісь (для моторних вагонів тобто пригородного або поміжобласного типу). При цьому важливе значення має рівень комфортності, забезпечення зменшення ергономічних (фізичних, нервових та психічних) навантажень на пасажирів, дотримання санітарних і естетичних вимог.

Правильне визначення параметрів вагонів має важливе значення. Від цього залежать раціональні витрати матеріальних цінностей, продуктивність праці при організації перевезень, ефективність міждержавних перевезень, забезпечення безпеки руху. Пошук оптимального використання зазначених параметрів зумовлює найменшу собівартість перевезень і підвищення їх прибутковості та рентабельності.

 

 

Одним із основних параметрів, за яким оцінюється продуктивність кожного вантажного вагона, є його вантажопідйомність, а пасажирського – місткість.

Вантажопідйомність – це найбільша маса вантажу, що допускається до перевезення у конкретному вагоні.

Виходячи із структури вантажообороту та раціонального використання габариту рухомого складу, вантажопідйомність вагона обчислюється за формулою:

  (1)

 

де   – можливий об’єм кузова, обумовлений вписуванням вагона в габарит;

  – питомий об’єм, обумовлений для даного вантажооберту.

Вантажопідйомність для платформ