Опера «Царева наречена» Миколи Андрійовича

ІІІ дія, сц. V, ц. 177 (с. 221) – «На завершення третьої дії, коли Малюта Скуратов об’являє волю царя, який вибрав у дружини Марфу, мелодія “Слави” контрапунктично поєднується з темою Грозного із “Псковитянки”. Поєднання двох суворо-фаталістичних тем створює образ жорсткої і непереможної сили» [21, C. 430 – 431]. Обидві теми поєднуються у поліметричному, поліладовому і політональному звучанні – тема «Слави» звучить у величному розмірі 3/2 і в стверджувальному До-мажорі, а друга лейттема – в розмірі 4/4 і в тональності ля-мінор. Тема слави звучить у ритмічному збільшенні, в «темних» тембрів – віолончелі, контрабаси і фаготи. Друга тема царя доручена валторнам і тромбонам – яскравій пронизливій міді. Другу тему Грозного А. Соловцов характеризує як похмуру, тяжку, яка ніби «давить», сувору, дійсно грізну і разом з тим величну, яка виростає з теми старовинного церковного наспіву [21, C. 94]. Неземна суворість і непохитність, вказівний характер, рокова, переломна роль у драматургії – ось значення даного контрапункту.

// Узагальнюючи музичну характеристику царя, зазначимо, що жанровими координатами, в яких вирішено його тематизм є слава, гімн, знаменний розспів. Для підвладних царя – це постать вищого, не земного порядку, «божественна» особистість. А роль в драматургії визначає його як «над-образ», в якому сконцентрована холодна фатальна сила. Урочиста фанфарність, перевага мажорних гармоній, славлення – це результат піднесення даного образу за взірець у сприйнятті учасників драми.

ІІ. 2. 2. Опричники.

Деякі елементи сфери Царя стають спільним знаменником для всієї контрсфери. Це, в першу чергу, – тирати та мотиви з «Слави». Проте усі представники контр сфери зберігають яскраву індивідуальність.

Характеристика опричників – включає інструментальний лейтмотив і хори. Вони представлені як колективний образ, єдина сила, що є реалізатором повелінь царя.

Лейтмотив вперше звучатиме при появі опричників на початку другої сцени в І-й дії:

Приклад № 4:

   

Маршовість, проста, ясна, «не затьмарена» гармонія (її основний кістяк складає правильну класичну послідовність T-S-T-D-T: T-S-T6-D43-T-D65-D7-T) світлий Сі-бемоль мажор – все це утворює характер зібраності, організованості, чіткості. Заключна пунктирна фігура – несе в собі потенціал енергії і сили, означає активне і спритне начало, – інша справа, куди спрямована ця енергія. Тут можна пригадати середній розділ арії Грязного (І дія, сц. 1), де він говорить не про себе особисто, а від колективного «ми»: «Бывало мы, чуть девица по сердцу, нагрянем ночью, дверь с крюка сорвали, красавицу на тройку и пошел». Тому цей розділ арії можна вважати характеристикою колективного образу опричників, а не тільки Грязного. Він є одним із них. Звідси – спільні риси: марш як жанр першого плану і пронизуюча даний розділ арії пунктирність.

Звертає на себе увагу також і аналогічного типу тематичний матеріал, присутній і в середньому розділі арії Грязного (ц. 20) і в сцені бенкету опричників (ц. 26 т. 15-20).

Що об’єднує даних два епізоди? В обидвох випадках мова йде про звичні розваги опричників: в першому – викрадання дівчат, в другому – п’янка, з чого легко зрозуміти характер їх життєвої діяльності. В музиці тут знаковою фігурою є тирата – активне ритмічне начало, домінуюча висхідна тенденція мелодичного руху і досить гучна динаміка.

Цей матеріал теж можна віднести до лейттематизму опричників. Він вперше з’являється в арії Грязного, періодично звучить у другій і третій сцені першої дії, в кінці другої дії. Прослідкуємо ці моменти:

У цифрі 37 (І дія, сцена 2) : даний тематичний комплекс (тирати, ритм скачки, трелі) супроводжує колективну хорову репліку опричників «Да здравствует навеки государь! Да здравствует навеки государь!», сказану у відповідь на похвалу царя Ликовим. Даний епізод можна вважати одночасно характеристикою образу опричників і непрямою характеристикою образу царя. Хоровий матеріал – це дві стрілоподібні висхідні пунктирні фрази в межах октави (ля-мажор).

Аналогічний приклад – це майже точний повтор цього ж самого тематичного уривку в цифрі 48 з текстом «За здравие отца и государя! Да здравствует навеки государь!» – слова на славу царю сказані опричниками. В цьому епізоді (ц. 44 – 48) виражається позиція опричників щодо царя і щодо своєї ролі, як його слуг: цар грізний, але гроза потрібна, щоб гниль знищилась і оживився бір, а опричники – слуги царя, яким прив’язані мітли до сідел, щоб вимітати з Русі православної сміття. Всі ці слова супроводжується стрімкими висхідними пасажами, тиратами і пунктиром – дані фігури наскрізно пронизують цей музичний уривок, як і трансформований лейтмотив Малюти (його лейтматеріал тут теж включає тиратну атаку).

У цифрі 38 (1-6 такти) тиратність використовується у зв’язку з темою царя: після пропозиції Малюти «повеличати білого царя» звучить тиратний стрілоподібний мотив (такт 6).

«Слава» Цифра 40 такти 5-6, 15-16, цифра 41 такти 8-12 і цифра 42 такти 2-7 – ця мелодична тема дана у варіантах (варіюється звуковисотність, структура теми і супровід – мелодія поліфонічно накладається і вплітається в різний фактурний контекст, але фігура тирати і ритм скачки, загальний стрілоподібної напрямок зберігаються). Тема пронизує всю славу, стаючи тим самим невід’ємною частиною характеристики царської особистості. Отже, цей контрапункт тематизму Грозного