Cучасні проблеми методології та прикладного використання економічної теорії для формування економіки україни

 

 

В даний час Україна переживає не найкращі часи. У країні багато проблем.

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.

Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;

зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;

становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;

диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:

не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів) ;

втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;

склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;

швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;

криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;

відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;

небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.

Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991-1999 рр. стали наслідком не ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, не завжди послідовної економічної політики. Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, що породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Інакше кажучи, головні втрати в економічній сфері України були зумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, через що вона продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.

Головним фактором, який зумовлює необхідність кардинального реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспромож-ності, є вибір курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури. Реалізації цього курсу заважають недоскона-лість форм і методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, відсутність результатів, очікуваних від приватизації, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін.

Загрозу всій політиці ринкового розвитку становлять поширення та зростаючі масштаби тіньової економіки, криміналізація економічних, майнових і фінансово-банківських зв’язків, а також грошового обігу. Засоби захисту від криміналізації економіки є недостатніми і неефективними, і в тому числі, через дефіцит державної влади в країні.

Неприпустимою є ситуація з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон в умовах інвестиційного голоду в реальному секторі економіки.

Спроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової та наступні намагання уникнути соціально-економічної кризи або подолати її довели, що короткострокові управлінські рішення та постанови приховують у собі прорахунки стратегічного порядку.

Протягом 2007-2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово- економічної кризи- у тому числі й Україна, про що свідчать її основні макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення).

Проте особливу увагу варто звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв’язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв’язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис- тематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо.

Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широ- ких верств населення.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не врахо- вувала показників зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного за безпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).

У 2010 році, порівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п’ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання – тільки удвічі.

Прогнозування впливу фінансово-економічної кризи на Україну та пошук шляхів її подолання є одним з основних завдань діяльності вчених-економістів сучасності.

Тепер же потрібно зосередитися на пошуку шляхів виходу з цієї ситуації.

Підтвердженням зазначеному є такі факти, що фінансова криза України, як і більшості європейських країн, стала результатом світової економічної кризи. Вона була посилена політичною нестабільністю і кризою споживчого кредитування. Україна з метою уникнення дефолту звернулася по допомогу до МВФ, який виділив їй кредит в 16, 4 млрд дол., при сумарному обсязі золотовалютних резервів в 32 млрд дол. Результатом національної фінансової кризи стала девальвація національної валюти, значне скорочення сировинних доходів, різкий обвал виробництва галузей промисловості стратегічного значення, масове безробіття, відсутність со- ціальних гарантій, зменшення цін на ринку нерухомості, крах банківської сфери, скорочення можливостей доходів регіонів.

Але як і все в цьому світі, економіку України можна відновити і підняти до гідного рівня.

Як прогнозує Світовий банк, інфляція цього року залишатиметься високою через підвищення енерготарифів та девальвацію гривні. Першим пріоритетом для України має стати підтримання макроекономічної стабільності фінансового сектора, кажуть експерти Банку. Вони також заявляють про необхідність поліпшити державне управління, зробивши його більш прозорим. Необхідні реформи у газовому секторі, поліпшення державних закупівель та дерегулювання бізнесу.

«Це надішле потужний заохочувальний сигнал населенню та інвесторам, що уряд серйозно ставиться до боротьби з корупцією, а також допоможе йому заручитися підтримкою для реалізації більших реформ», – сказано в підсумках.

Експерти застерігають, що реформи «можуть бути болючими в короткостроковій перспективі», але вони необхідні для сталого зростання економіки. [8]

 

 

Економічна теорія розвивається еволюційно – поступово й безперервно. Це зумовлено тим, що економічні умови постійно змінюються, кожне наступне покоління по-своєму уявляє власні проблеми. Через певний час з’являються нові факти соціально-економічного розвитку, які вносять корективи у сутність існуючих теорій і дають імпульс для подальшого сходження економічної теорії.

Економічна теорія вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, найповніше забезпечуючи задоволення потреб людей, як потрібно використовувати виробництво, розподіл та споживання вироблених товарів.

Отже, економіка, в своєму розвитку, пройшла чимало різних етапів. Вона змінювалась з часом. Кожен етап залишив по собі величезний відбиток, який ми і досі можемо спостерігати.

Досліджуючи розвиток економіки, ми можемо виявити сильні і слабкі її сторони в той чи інший час. Таким чином, вираховуємо помилки, допущені нашими попередниками та виправляємо їх. А також визначаємо для себе найефективніші моделі фуекцінування та намагаємося чи, принаймні, плануємо втілити в життя на сучасному етапі.

 

 

В. С. Савчук, О. О. Бєляєв, К. Т. Кривенко “Основи економічної науки”// 2011

www. wikipedia. org

Козюк В. В. “Історія економіки та економічної думки” // 2011

Мочерний С. В. “Еономічна теорія” // 2004

Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О. “Історія економічних учень” // 1999

Башнянин Г. У., Лазур П. Ю., Медведев В. С. “Політична економія” // 2002

Мазурок П. П. “Історія економічних учень у запитаннях і відповідях” // 2006

www. bbc. co. uk