Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Проблема ідеального у філософії

Предмет: 
Тип работы: 
Реферат
К-во страниц: 
24
Язык: 
Українська
Оценка: 

ЗМІСТ

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ ІДЕАЛЬНОГО

1.1 Категорія «ідеальне»

1.2 Місце категорії ідеального в системі філософських знань

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛЬНЕ ТА ІДЕАЛЬНЕ

2.1 Поняття про матеріальне. Перші спроби визначення матерії

2.2 Ідеальне, як категорія матеріального

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМА ІДЕАЛЬНОГО І СУЧІСНІЙ НАУКОВІЙ ФІЛОСОФІЇ

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Будучи однієї з найбільш фундаментальних проблем, проблема ідеального займає одне з центральних місць у філософії.

Гранично широкі категорії матерії та свідомості, матеріального і ідеального утворюють основний зміст філософської науки й входять до складу основного питання філософії.

Поняття ідеального є квінтесенцією поняття свідомості, ідеальне – специфічна властивість, сутнісна властивість свідомості. Без категорії ідеального неможлива побудова цілісної системи філософських категорій.

Свідомість є не лише породженням матерії, але й її відносною протилежністю, у певному розумінні навіть її подоланням. Це виражається в тому, що за способом свого буття свідомість не матеріальна, а ідеальна. Матеріальне – це те, що існує як об'єктивна реальність. Матерія має якість субстанціональності, тобто самобуття. Вона існує в просторі й часі, перебуває в постійному русі, нескінченному процесі змін і розвитку, і сама з себе породжує всю різноманітність своїх властивостей.

Свідомість – це не об'єктивна, а суб'єктивна реальність. Вона є тим «для-себе-буттям», яке виникає на найвищому рівні розвитку матерії. Це не означає, що свідомість замкнута в собі, як це розуміє суб'єктивний ідеалізм. Навпаки, вона є тим «внутрішнім світом», який відкритий світові зовнішньому. Вона відображає цей зовнішній світ, і в своїй творчій діяльності так чи інакше «відштовхується» від нього, і в ньому знаходить свій вихідний матеріал. Але те, що становить зміст свідомості і є її продуктом – відчуття, сприйняття, уявлення, думки, Ідеї, мрії тощо – саме по собі позбавлене будь-яких речовинних і взагалі матеріальних характеристик.

Основний зміст проблеми ідеального пов'язані з розумінням природи людської свідомості.

Тож можна погодитися з твердженням, що «вживання поняття ідеального себто «досконалого», «ідеалу» висловлює його приватне значення».

Звернення до зазначеної теми зумовлено її актуальністю і сьогодні. Проблема ідеального, природи свідомості виступає передусім проблема самопізнання людини.

Метою даної роботи є вивчення проблеми ідеального у межах філософської науки.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ ІДЕАЛЬНОГО

 

1.1 Категорія «ідеального»

 

Категорія ідеального позначає специфічне для людини відображення об’єкта і дії у вигляді суб’єктивного образу (понять, суджень, умовиводів). Ідеальне охоплює всі структурні елементи суб’єктивної реальності. Це будь-яке значення, що існує у формі суб’єктивності, але пов’язане з матеріально мозковими нейродинамічними процесами.

Більшість визначень, поняття ідеального фіксує специфічний характер, спосіб існування свідомості. І це головне. [4]

Ідеальне за своєю суттю характеризується конструктивністю, здатністю втілюватися у дійсність шляхом об’єктивації, упредметнення у формах культури. З різноманітного відбирається той тип чуттєвих і понятійних образів, які найбільше співвідносяться з майбутнім результатом Ії діяльності, з тим, що має бути досягнуте і здійснене людиною. Йдеться про такі психічні образи котрі несуть у собі ідеї, задуми, знання, реалізація яких відповідає людським потребам. На думку Евальда Ільєнкова, людина набуває ідеального виключно в ході прилучення до історично розвинутих форм суспільної життєдіяльності разом із соціальним планом свого існування, культурою. Ось чому „Ідеальність” є аспектом культури її виміром, властивістю. Зміст свідомості людини стає надбанням інших людей лише тоді, коли він виражений назовні за допомогою мови. Мова – це система знаків, використовуючи яку люди пізнають, спілкуються, а також зберігають і передають інформацію. Виділяють природну систему знаків (звук, жест, міміка тощо) і спеціально створену людьми штучну систему знаків (мова музики, живопису, математики тощо). Однією з обов’язкових умов виникнення індивідуальної свідомості є включення людини у світ мови. Причому, чим багатше зміст свідомості, тим більше людині потрібно мовних знаків для його виразу. Стверджуючи свою мову, кожна нація зберігає одну з найважливіших засад власної культурної індивідуальності

Фундаментальне значення категорії ідеального визначається основним питанням філософії. Його зміст виражається протиставленням і співвідношенням категорій матерії і свідомості, матеріального та ідеального, буття і мислення. Категорія ідеального є непридатним компонентом постановки та вирішення основного питання філософії. Формулювання основного питання філософії має різні термінологічні вирази, але суть його в тому, що первинне і, що вдруге: матерія чи свідомість, мислення чи буття, дух чи природа, матеріальне чи ідеальне. 8, c. 187]

У різних філософських напрямках (вченнях, концепціях) дається далеко не однакове значення термінів.

Емпіричними пізнається наочні уявлення, які відносяться за посередництвом відчуття до предмета.

Згідно з принципом матеріалістичного монізму світ являє собою нескінченний ряд матеріальних взаємодій, з яких і народжуються різноманітні речі, властивості і відносини. Але з огляду протилежності людського духу матерії неминуче виникає проблема ідеального – таким чином в єдиному процесі взаємодії народжується ця протилежність.

За словами Ф. Енгельса, «раз визнавши існування душі», філософи «повинні були замислюватися про ставлення цієї душі до зовнішнього світу», а значить вирішувати основне питання філософії, що неминуче знову повертало їх до проблеми ідеального. [8, c. 255]

Ототожнення ідеального з мисленням дозволило Декарту включити в дослідження проблеми ідеального як індивідуальне, так

CAPTCHA на основе изображений