Праворозуміння та його вплив на тлумачення правових норм

Актуальність теми дослідження. Розуміння сутності права або праворо-зуміння є початковою, вихідною категорією юриспруденції. В межах розуміння сутності права знаходиться першоджерело проблемності юридичної науки. Тому засобом забезпечення розвитку правознавства є вирішення проблеми праворозуміння. Це в першу чергу зумовлює актуальність обраної теми.

Праворозуміння є виразом різноманітних поглядів, суджень і оцінок – підходів щодо пізнання сутності права у вигляді окремих правових концепцій. 

Багатоаспектне правопізнання є важливим, адже чим більше використано підходів у вивченні права, тим змістовнішим є наше уявлення про його природу. Сьогодні безперешкодне співіснування і реальна можливість вільно застосовувати при дослідженні права і пов'язаних з ним соціальних явищ різних наукових напрямків сприяє як виявленню найширшого спектра ознак і властивостей права, так і встановленню об'єктивної і різносторонньої картини правового життя суспільства. Крім того, застосування різноманітних підходів до вивчення і пояснення сутності, формування та функціонування права свідчить, що суспільство зацікавлене у створенні правової держави.

Для юриспруденції вихідне і визначальне значення має покладений в її основу тип розуміння права. Саме тип праворозуміння визначає парадигму пізнання правових і державних явищ. З розвитком правових учень утворились такі протилежні типи праворозуміння, як юридичний і легістський. Перший базується на розмежуванні права і закону, другий – на ототожненні.

Сьогодні юридична наука повинна використовувати результати дослідження широкого кола правових шкіл, з'ясовувати різноманітні підходи до розуміння сутності, цінності і призначення права на противагу культивуванню однієї з правових концепцій та безпідставному запереченню інших. 

Стан дослідження проблеми. Широке поле дослідження проблеми праворозуміння зумовило наявність значної кількості наукових досліджень зазначеної проблеми, зокрема, Х. Бехруза [1], А. І. Гудзюк [3], Н. Оніщенко [7], В. П. Плавич [11], Т. І. Тарахонич [14, 15], Ю. С. Шемшученко [19] та ін.

Об'єкт дослідження – сутність правоорозуміння як внутрішня цілісність усіх його властивостей.

Предмет дослідження – дослідження праворозуміння як правової катего-рії та механізм його впливу праворозуміння на тлумачення юридичних норм.

Мета роботи – з'ясування характеру категорії “праворозуміння” та розкриття багатоаспектної сутності права шляхом аналізу положень основних правових шкіл та визначення інтегративного підходу до праворозуміння.

Відповідно до поставленої мети увагу зосереджено на виконанні наступних завдань:

• проаналізувати історичні аспекти праворозуміння;
• дослідити теоретичний зміст сучасних підходів до праворозуміння;
• дати характеристику гуманістичного підходу та його ролі у забезпе-ченні законності та правопорядку.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають загально-наукові методи дослідження сутності і призначення права (діалектичний і феноменологічний) та конкретно-наукові (історичний, логічний, порівняльний, системний, формально-аналітичний та метод інтеграції).

Теоретична цінність роботи полягає в тому, що її положення і висновки дають змогу з'ясувати місце і значення категорії “праворозуміння” в межах сучасного правознавства та заповнити прогалини в теоретичному дослідженні вітчизняного праворозуміння.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання для подальших наукових досліджень з проблем правосвідомості, правовідносин, правотворчості, правового статусу особи, громадянина і дер-жави, захисту прав людини, джерел права, законності, правопорядку і правової культури) та у процесі викладання курсів “Теорія права і держави”, “Проблеми теорії права і держави”, “Історія політичних і правових учень” тощо.