Приватизація в Україні: передумови виникнення, історія та сучасний стан

Зміст

Вступ

Розділ І. Приватизація як об'єктивна закономірність реформування економіки України

Розділ ІІ. Історія приватизації в Україні: основні етапи

Розділ ІІІ. Сучасний стан та основні проблеми приватизації в Україні

Висновки

Список літератури

Вступ

Перехід до ринкової економіки – це докорінна перебудова суспільно-економічної структури економіки, системи господарювання, це тривалий і багатогранний процес. Величезна складність і глибина цього процесу вимагають здійснення широкого комплексу заходів, серед яких чільне місце посідають роздержавлення власності, демонополізація економіки шляхом перетворення державної власності у багатоманітну систему рівноправних форм власності і господарювання, деконцентрація виробництва, перехід до організаційно-економічної структури виробництва, в якій поряд із великими підприємствами значно поширені середні та, особливо, дрібні за масштабами підприємства.

З початку 90-х років у засобах масової інформації та в повсякденному вжитку з’явилися нові слова – «приватизація», «роздержавлення». Приватизація (роздержавлення) – це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб з метою підвищення мотивації до праці, який є складовою економічної реформи, спрямованої на створення ринкової, багатоукладної соціально спрямованої економіки в Україні з рівноправним існуванням різних форм (приватної, колективної, державної) власності на засоби виробництва. Це формування прошарку власників, господарів як основи багатоукладної соціально-орієнтованої економіки. Приватизація сприяє зміні відносин власності на засоби виробництва, структурній перебудові економіки, розвитку конкуренції та капіталізації доходу і на цій основі стабілізації економічного стану. Одночасно вона потребує методичного обгрунтування та правового забезпечення. Удосконалення процесу приватизації базується на накопиченні практичного досвіду.

Структура механізму приватизації включає: створеня органів приватизації з чітким визначенням їх функцій на усіх структурних рівнях; порядок визначення об'єктів приватизації; форми і методи перетворення державної власності; технологію проведення приватизації державної власності, що базується на відповідній законодавчій основі.

Нинішній час має знакове значення щодо роздержавлення, приватизації для України. Відходить у небуття, в історію адміністративно-командна економіка, на її руїнах народжується новий соціально-економічний лад, що передбачає стале економічне зростання, високотехнологічний спосіб виробництва, інтенсивний розвиток ринкової інфраструктури, малого і середнього бізнесу, конкуренції, суттєве підвищення життєвого рівня населення.

На початку 90-х років в Україні покладали великі надії на приватизацію. Вона мала стимулювати розвиток народного господарства країни, привести до суттєвих структурних змін в економіці, розкрити простір для стрімкого поступу малого і середнього бізнесу, народження і становлення середнього класу, залучити у значних обсягах іноземні інвестиції, новітні технології, запровадити досягнення сучасного менеджменту в реальний сектор економіки.

Одним з головних завдань приватизації в Україні є поява реального власника, демократичний та справедливий розподіл власності і подальший її перерозподіл з метою максимально ефективного її використання як в інтересах власника, так і в громадських та загальнодержавних інтересах.

Успішно проведена приватизація спроможна викликати такі докорінні зміни в суспільно-економічних відносинах:

ліквідацію державної монополії в багатьох галузях народного господарства, створення основ ринкової конкуренції;

появу ефективного власника з метою прискорення виведення економіки країни з кризового стану;

виникнення нової психології власника в основної маси економічно активного населення країни;

залучення додаткових надходжень до бюджету;

стимулювання розвитку фондового ринку як механізму розподілу та перерозподілу капіталу;

децентралізацію економіки, виникнення прогресивних механізмів управління;

відновлення інтеграційних процесів у формах, що відповідають новим економічним умовам.

Розділ І. Приватизація як об'єктивна закономірність реформування економіки України

Немає жодної схожої причини, що спричинила приватизацію на Заході й у нас. Так, у західних країнах приватизація має на меті підвищення ефективності існуючої системи «змішаної» економіки як на макро-, так і на мікрорівні. Перед Україною стояло більш грандіозне завдання – роздержавлення суперцентралізованої монопольної власності з метою створення нової структури власності, адекватної повноцінному ринку, включаючи формування нових власників. Це завдання ускладнювалося тим, що на шляху приватизації в Україні було чимало серйозних труднощів не тільки ідеологічного та політичного, але й соціально-економічного характеру. Більшість промислових підприємств в Україні були технічно застарілими та потребували модернізації. Треба було також освоювати сучасні методи виробництва, однак для цього не було достатньо конструкторських та управлінських навичок. Крім того, відсутність раціональної системи цін створила додаткові труднощі у процесі контролю за діяльністю підприємств.

Перехід від тотального одержавлення до ринкової економіки потрібно було здійснити в умовах розладу адміністративно-командної системи, руйнування старих господарських зв’язків за майже повної відсутності ринкової інфраструктури (насамперед банківської системи та фінансових ринків). Приватизацію проводили в нестабільній, нестійкій економіці за постійних спроб старої політичної та господарської еліти створити штучні псевдоринкові структури й таким чином зміцнити своє колишнє всевладдя.

Ситуація ускладнювалася тим, що людство ще не нагромадило достатньо досвіду переходу від адміністративно-командної системи до ринкової економіки. Досвід східноєвропейських країн порівняно невеликий, крім того, на відміну від України вони мали свою державність, їх економіка була менш залежною від інших держав і почасти інтегрованою зі світовою економікою. Економіка України, навпаки, була складовою так званого єдиного народногосподарського комплексу. Це зумовлювало її істотну залежність від економіки та політики інших держав – республік колишнього Радянського Союзу.

Однак складні та некеровані процеси в економіці України в перші роки становлення незалежної держави вимагали швидких і кардинальних змін, тому постало невідкладне