Тенденції міжнародного поділу праці

відповідних програмних документах середнього і довгострокового характеру принципового питання економічних взаємин України та країн ближнього і далекого зарубіжжя. В умовах переходу України до ринкової економіки інвестиційне співробітництво, повністю втрачає свою колишню ідеологічну функцію, а тому може здійснюватися на основі критеріїв ефективності та комерційної вигоди. Необхідна розробка довготривалої, добре обгрунтованої концепції спирається на стратегії зовнішньоекономічних відносин України з країнами, що розвиваються як в цілому, так і з виділенням регіонів, груп країн і окремих, особливо значущих для неї в перспективі країн партнерів. Різне наповнення відносин по окремих напрямах і країнах має спиратися на об'єктивні чинники – рівень і передбачувані тенденції економічного розвитку країн, їх економічні потенції, експортні та імпортні можливості і ряд інших.

У довгостроковому зовнішньоекономічному прогнозуванні України все більше, мабуть, слід виходити з уявлення про зростаючу спільності інтересів окремих регіонів (Західна Європа, АТР) і навіть континентів (Америка) замість того, щоб за традицією виокремлювати окремі країни і ранжувати їх за ступенем пріоритетності. Україна прагне зберегти, по можливості, глибоку інтеграцію з усіма без винятку колишніми республіками СРСР. Разом з тим, що в просторі колишнього СРСР недоцільно, та й просто неможливо будувати якусь однорідну систему взаємин. Відбувається їх диференціація.

Урядова програма України визначає головні напрямки, за якими буде розвиватися економічна взаємодія. Це торгівля, грошово-кредитні і платіжно-розрахункові відносини, спільна діяльність, у тому числі спільні інвестиційні програми, функціонування міждержавних господарських структур.

Проблеми участі України у міжнародному поділі праці

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці, міждержавні господарські зв'язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:

Ідеологічні особливості радянської економіки;

Обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм, зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита ринкова економіка;

Багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;

Політична ізоляція Радянського Союзу;

Командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів;

Монополізація багатьох галузей виробництва;

Система зовнішньоекономічних зв'язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.

Сьогодні склалися об'єктивні передумови активної участі України в МПП, чому сприяє:

значна зміна системи економічних відносин;

прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну діяльність;

прискорення світового науково-технічного прогресу;

необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;

структурна перебудова галузей народного господарства;

визнання України та входження її в міжнародні організації.

Незважаючи на це, для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства.

Факторні передумови міжнародної торгівлі і міжнародного поділу праці України

До здобуття незалежності Україна повністю була інтегрована в економічну систему колишнього СРСР і не могла виступати самостійним суб’єктом міжнародних економічних відносин. Розвал торгівлі з союзними республіками після розпаду СРСР паралізував зовнішньоторговельні зв’язки країни. Вони мали перебудовуватися згідно з новими критеріями та вимогами.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Під терміном «зовнішня торгівля» розуміють торгівлю будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Перехід до розбудови сучасної міжнародної економічної діяльності (МЕД) має для України особливе значення. Україна успадкувала від колишнього СРСР застарілу народногосподарську структуру, що не могло не позначитися на участі країни в міжнародному поділі праці. Оскільки якісний стан зовнішнього сектора економіки перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з видом структурного рівня міжнародного поділу праці, то для міжнародної торгівлі України були характерні всі структурні недосконалості й вади.

Становлення України як незалежної держави супроводжувалося численними негативними проявами для її економіки: розпадом економіки СРСР, РЕВ та країн всього соціалістичного табору, переорієнтацією їх на більш конкурентоспроможну продукцію. Це посилило такі значні економічні негаразди як гіперінфляція, зупинка більшості підприємств унаслідок неконкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку порівняно з імпортними товарами, які заполонили його, відсутність численних видів необхідної сировини (яка раніше постачалася з республік СРСР), гостра обмеженість власних енергоресурсів та гіперзростання цін на їх імпорт та інші. Внаслідок такого погіршення внутрішньої економічної ситуації експортні позиції України в міжнародному поділі праці значно послабшали: склалася ситуація необхідності знову завоювання місця для національної спеціалізованої продукції в МПП, яке відбулося у попередні роки.

Україна хоча і має значні поклади вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, мінеральних солей, інших видів корисних копалин, функціонування її національного відтворювального комплексу значною мірою залежить від енергосировинних поставок з інших країн.

Причинами, які зумовлюють інтерес до міжнародної торгівлі, є додаткові можливості отримувати прибутки від розширення ринків збуту, заощаджувати кошти завдяки іноземним закупівлям більш дешевих або ефективних товарів, необхідність отримувати дефіцитні, нетипові для даної місцевості ресурси. В економічній теорії Е. Хекшером та Б. Оліном було обґрунтовано систему мотивації учасників міжнародної торгівлі, які спеціалізуються на певній її номенклатурі.

Зовні МПП виявляється через спеціалізацію, яка являє собою процес виокремлення виробництв і зосередження їх на виробництві лише певної групи товарів чи послуг. Вона є тим вужчою (глибшою), чим менша номенклатура виробів.

Результатом функціонування спеціалізованих підприємств є вироблена спеціалізована продукція, частина якої входить до міжнародного обміну. Показником глибини спеціалізації міжнародної діяльності країни є частка на світовому ринку експорту спеціалізованої продукції в загальному обсязі експорту країни.

Нині в експорті України значна частка припадає на технологічну спеціалізацію, яка включає експорт мінеральної та сільськогосподарської сировини та напівфабрикатів первинних стадій переробки металургійної, металообробної та хімічної галузей промисловості для подальшої переробки в країнах-імпортерах. Сировинна експортоорієнтованість у спеціалізації змушує посилювати техніко-технологічний рівень вказаних галузей, що в умовах жорсткої обмеженості власних та залучених іноземних інвестицій сприяє подальшій деформації економіки України в сировинному напрямку, зосередженню на первинних, недосконалих, брудних технологіях, а в підсумку – локалізації у промисловій ніші поряд з країнами чітко визначеного сировинного профілю в МПП

Не менш важливою в МПП є предметна спеціалізація, тобто випуск готових виробів. Це передусім товари народного споживання: текстиль, одяг, вино, фармацевтичні вироби. Серед товарів виробничого призначення – невелика кількість літаків, кораблів, машин та устаткування. Значне місце посідає експорт зброї та військової техніки.

Наявність значного науково-технічного потенціалу створює підвалини для розширення предметної спеціалізації України на складних і наукомістких виробах машинобудування та приладобудування, електроніки й радіотехніки, на програмних продуктах.

Але виникають проблеми неконкурентоспроможності власної продукції перш за все на внутрішньому ринку та державної підтримки виробників продукції, яка вже має світове визнання. До останньої належить продукція космічного будування та військово-промислового комплексу. Але слід зазначити, що можливості розвитку наукомісткої продукції в Україні значно підірвано відтоком приблизно третини науково-інтелектуального потенціалу, бо приблизно така частина кадрів з найвищою кваліфікацією (докторів і кандидатів наук) виїхали до інших країн. Крім того, за технічною озброєністю лише 10% галузевої науки спроможні працювати на світовому рівні. Проте її спрямування на передові технології, ноу-хау містить значний потенціал розвитку складних спеціалізованих виробництв.

Для України процес входження у світове господарство супроводжується формуванням нераціональної структури експорту, а отже, малоперспективної моделі міжнародної спеціалізації. Основні риси сучасної моделі міжнародної спеціалізації економіки країни пов’язані з тим, що Україна експортує на міжнародні ринки ті товари (харчові продукти, руди, метали, передусім чорні), які є відносно малодинамічними та характеризуються скороченням їхньої частки в глобальних продажах товарів. На цих ринках до того ж панує жорстка цінова конкуренція, і цінові переваги можуть дуже швидко переходити до інших країн, особливо якщо стосовно країни вживаються обмежувальні, дискримінаційні торговельно-економічні заходи. Водночас вкрай мізерними є поставки на високотехнологічні ринки, які визначають перспективи розвитку світової економіки.

Домінування в структурі вивезення низькотехнологічної та сировинної продукції зумовлено фронтальним відставанням від провідних індустріальних країн у базових напрямах науково-технічного прогресу, застарілістю обладнання. Неефективний імпорт «відповідає» несприятливим умовам заощадження, типовим ситуаціям, за яких фінансові кошти спрямовуються на задоволення споживчих потреб, а не на інвестиції, не на модернізацію виробництва.

Висновок

Роль міжнародного поділу праці дуже значна, в першу чергу, в здійсненні обміну товарами, послугами, знаннями між країнами світу. Поділяючи процеси виробництва, тим самим залучаючи до співпраці різні країни, міжнародний поділ праці сприяє отриманню економічних вигод для його учасників, які забезпечуються за рахунок відмінностей у витратах з виробництва товарів.

Основною метою здійснення міжнародного поділу праці є підвищення ефективності виробництва, в той же час воно служить засобом економії витрат суспільної праці і виступає засобом раціоналізації суспільних продуктивних сил. Міжнародний поділ праці являє собою важливу щабель розвитку громадського територіального поділу праці між країнами, яке спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.

Залучення України в сучасний міжнародний поділ праці є те, наскільки ця участь відповідає національним інтересам України, її економічноі безпеці.

Список використаної літератури

http://studbook.com.ua/book_konspekt-lekcij-regionalna-ekonomika_675/51_...

http://www.bestreferat.ru/referat-224206.html 

Кувалдін В. Б. Глобальний світ. Економіка, політика, міжнародні відносини. Вид: Магістр, 2009.

Світова економіка: Навча. посіб. для вузів / А. В. Стригін – 2-е Вид., Перераб. і доп. – М. : вид. «Іспит», 2004. – 512 с.

Ірха Л. І. Бухгалтерський облік товарообмінних (бартерних) операцій зовнішньоекономічної діяльності // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. “Наука і освіта” Дніпропетровськ, 2004. – С. 18-22. – 0. 1 д.. а.

Дегтярьов О. І., Саркісов С. В., Полянова Т. Н. Зовнішньоекономічна діяльність.

Ірха Л. І. Облік безготівкових розрахунків експортно-імпортних операцій // Актуальні проблеми економіки, НАУ – Київ, 2004.