+3 8(066) 185-39-18
fвикористання їх в якості бойових отруйних речовин (заман, зарин, табун та інші).
Ці сполуки вирізняються широким діапазоном активності щодо шкідників сільськогосподарських культур. ФОС використовують, як високоефективні інсектициди, акарициди, дефоліанти. Особливо ефективні в боротьбі зі шкідниками бавовни, плодових дерев, зернових культур, декоративних рослин та ряду інших сільськогосподарських культур.
У промисловості ФОС використовують, як активні багатофункціональні присадки до мастил, при флотації руд, у виробництві розчинників, пластифікаторів, негорючих пластмас. Вони поєднують у собі властивості мийних, протикорозійних й протизносних присадок й є антиокиснювачами й деприсантами. Як лікарські засоби ФОС застосовують для лукування глаукоми, міастенії, атонії кишок, хіміотерапії, туберкульозу й раку.
ФОС вирізняються високою біологічною активністю, а багато із них є найсильнішими серед отрут. Серед ФОС є речовини із різною токсичністю для тварин від мало до високотоксичних сполук. Вони часто викликають отруєння бджіл, домашніх й сільськогосподарських тварин. Описані випадки отруєння люди. Ряд високотоксичних ФОС є бойовими отруйними речовинами нервово-паралітичної дії. [ Ветеринарна токсикология/О. А. Малініна, Г. А. Хмельницький, О. Т. Куцан-Корсунь-Шевченковський: ПП Майдаченко, 2002. 464с. ]
Фосфороорганічні сполуки за механізмом дії для комах поділяють на дві групи: контактної та системної дії.
Препарати контактної дії потрапляють в організм комах через зовнішні покриви. До них відносяться:
- хлорофос,
- карбофос,
- дифос,
- метафос,
- дихлорметафос,
- діазенон,
- дурсбан,
- циодрін.
Вони викликають швидку зазагибель комах й кліщів у момент контакту із ними.
До препаратів системної дії:
- гордона,
- селекрон,
- тонутіон,
- фозалон,
- бутифос.
Вони всмоктуються через листя й кореневу систему та довгостроково циркулюють разом з соками рослин, котрі є токсичними для сосучих й гризучих комах протягом 2 місяців. Без шкідливого впливу на самі рослини.
Препарати контактної системної дії:
• антіофосфамід,
• фталофос,
• гетероофос.
Найпоширенішими речовинами є метилнітрофоз, трихлорлитафоз, фосфамід, хлорофос (речовини середньої токсичності), карбофос (малаптіон), фазалон (речовини сильної токсичності). Застосовують, як активні пестициди. Їх використання щороку зростає. Вони замінили деякі хлорорганічні сполуки, наприклад: ДДТ, оскільки дають слабкий кумулятивний ефект, швидко гідролізуються й не накопичуються в тканинах, це тверді кристалічні речовини, чи прозорі жовтувато-коричневі рідини.
Багато котрі із них мають специфічний не приємний запах, дуже легкі, добре розчиняються у воді і органічних розчинах, легко гідролізуються у лужному середовищі й за температур. Вони нестійкі в зовнішньому середовищі, розпадаються протягом 1-2 місяців. ФОС у невеликій кількості відкладаються, як продукти харчування. Акумульовані у яких, легко руйнуються протягом години термічної обробки. Мають низьку й середню летючість.
Отруєння може настати в результаті вдихання парів ФОС й їхні проникнення через травний тракт та шкіру. Проникнення ФОС крізь шкіру зумовлене тим, що смердоті добре розчинні в жирах й ліпоїдах. Потрапляння переважної більшості представників цієї групи токсичних речовин на шкіру не спричинює подразнення, тому проникнення в організм через шкіру не викликає слідів. Має місце ефект функціональної кумуляції при хронічному впливі на організм.
Отруєння фосфороорганічними пестицидами тварин.
Інактивація більшості ФОС в організмі проходить шлях гідролізу чи хімічної взаємодії із білками протягом доби. У результаті окислення утворюються більш активні метаболіти (сульфонові сполуки) порівняно із тими, що потрапляють в організм («летальний синтез»). Це сприяє посиленню їхнього токсичного ефекту, але й в подальшому ФОС гідролізуються й знешкоджуються. Виділяються ФОС з сечею у вигляді продуктів розпаду (паранітрофенолу).
Найбільш інтенсивні процеси обезозброєння фосфороорганічних сполук можуть протікати в печінці, нирках, крові, серці та кишечнику. Втканинах мозку процеси детоксикації ФОС не виражені. [ Ветеринарна токсикология/О. А. Малініна, Г. А. Хмельницький, О. Т. Куцан-Корсунь-Шевченковський: ПП Майдаченко, 2002. 464с. ]
Характеристика деяких препаратів:
Хлорофос. Розрізняють два препарати чистий й технічний хлорофос. У сільському господарстві застосовують, головним чином, технічний препарат хлорофосу. Він має вигляд білої речовини чи густого засахареного меду сірого колбору із різким специфічним запахом. З водою він змішується в яких завгодно відношеннях та добре розчиняється в органічних розчинниках (не розчиняється лише в гасі).
Застосовують хлорофос для боротьби із шкідниками сільськогосподарських рослин. Він проникає в тканини рослин і діє на членистоногих, як контактна отрута. У ветеринарній практиці хлорофос використовують, як високоефективний інсектицидний і акарецидний засіб.
Тіофос. Являє собою темно – коричневу густу маслянисту рідину із сильним неприємним запахом. У воді розчиняється погано. Випускають тіофос у формі 1% дусту й 30% рідкого концентрату. Для обприскування застосовують водні емульсії концентрату тіофосу, котрі мають жовто-зелений колір й можуть довго зберігатися. Дуст використовують для опилювання рослин. Застосовують тіофос для боротьби із багатьма членистоногими шкідниками рослин. Він сильна отрута для тварин, птиці та бджіл.
Метафос. Бура масляниста рідина із сильним запахом, подібним до запаху часнику. Для боротьби із шкідниками метафос випускають у формі 2, 5% дусту й 15-% концентрату. Дуст й концентрат використовують для знищення клопа-черепашки будь-якого віку, а також різних видів гусені.
Меркаптофос (метатіон, сумітіон, фенітротіон). Для боротьби із шкідниками випускають у вигляді 30% концентрату маслянисту ясно-коричневу рідину із дуже сильним неприємним запахом. Розбавлений водою меркаптофос утворює емульсію. При обприскуванні рослин емульсією меркаптофосу він проникає через листя,