Діяльність підприємств споживчої кооперації

justify;">Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Кооперація базується на таких основних принципах:

добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації;

соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва;

рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу – один голос) ;

вільного вибору напрямів і видів діяльності;

демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій;

безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності [1].

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничі кооперативи – обов’язкова трудова участь, членами можуть бути тільки фізичні особи, ставить за мету отримання прибутку.

Обслуговуючі кооперативи – створюються для надання послуг переважно членам кооперативу, членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу.

Споживчі кооперативи -утворюються шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг [12].

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо [1].

1.2 Історичні тенденції розвитку споживчої кооперації

Ранні кооперативні суспільства, безперечно, виникали стихійно і розрізнено, але це відбувалося не на порожньому місці й, звісно, не раптом. Досвід колективного побуту, спільної праці та управління господарством люди накопичували поступово багато років.

Згодом під впливом змінених економічних умов, передусім ринкової конкуренції, вони почали перероджуватися, зникати. Вже вперіод розпаду феодалізму та становлення капіталізму з'явилися перехідні форми до утворення кооперативів. Виникали вони, попри перешкоди влади, об'єднували переважно ремісників, селян, робітників і найчастіше носили напівкооперативний, предкооперативний характер. За деякими принципам своєї діяльності, виконуваних функцій та внутрішньому влаштуванню перехідні форми нагадували кооперативи, які склалися згодом.

До їх організації трудове населення спонукали життєві умови. Спілки підмайстрів створювалися задля забезпечення їх роботою. Універсальні функції виконували синдикати сільських кустарів селян. У різних станах найширше практикувалася складчина. Дрібні товаровиробники застосовували складчину переважно у своєї підприємницької діяльності – на купівлю знарядь виробництва, сировини й матеріалів. А споживачі – з єдиною метою вигідного придбання продуктів харчування та інших товарів. Спочатку складчина оформлялися простою письмовим угодою, а пізніше її стали оформляти статутами.

Кооперативні об'єднання працюючих є породженням капіталізму. Причинами виникнення кооперативного руху і кооперації стало соціально-економічні наслідки початку капіталістичному способу виробництва.

Відрізняються соціально-економічні та юридичні передумови виникнення кооперативного руху.

Економічні передумови були за капіталізму загальними товарно-грошовими відносинами, переважно капіталістичної кредитно-банківської системи. Ще в надрах рабовласництва набули поширення такі форми капіталу, як торговельний і лихварський. Проте, попри це, найважливішою особливістю рабовласницького і феодального суспільства було панування натурального господарства. Умови безпосередньо споживчого характеру виробництва виключали можливість появи кооперативів, бо останні ще не мали реальних шансів заощадити кошти, необхідні як для нарощування колективної власності, так і для видачі дивіденда своїм членам-пайовикам. Можливість накопичення коштів для зазначених цілей кооперативи отримали завдяки операціям купівлі-продажу товарів на капіталістичному ринку.

Серед юридичних передумов слід виділити проголошення формальних буржуазно-демократичних свобод громадян і права буржуазії створювати акціонерні товариства.

Самі поняття – кооператив, кооперація, кооперативний рух виникли під час експериментів зі створення різних об'єднань взаємодопомоги трудящих, «селищ єднання і кооперації» Роберта Оуена чи вільних «асоціацій», «фаланстерів» (промислових громад, які мали в власності землі) Шарля Фур'є. Вільям Кінг, Філіп Бюще, Луї Блан, Герман Шульце, Делич і Фердинанд Райффайзен та інші ідеологи, займаючись кооперативним рухом усе своє свідоме життя, розробляли статути, різні норми і правила управління господарською і фінансовою роботою, рахівництвом (бухгалтерським обліком, і аналізом), які допомогли кооперативам стати конкурентоспроможними загальногосподарськими організаціями.

У Європі масова освіта кооперативів почалася з другої половини XIX ст. У Великобританії тим часом переважно розвиток отримала споживча кооперація, у Франції – виробнича, а Німеччини – кредитна. Причина такого явища полягала у різних рівнях економічного розвитку, особливостях соціальної структури населення і побудови національних традицій цих країн.

Два перших у Росії споживчих товариства виникли майже одночасно у Забайкаллі та Уралі в квітні 1964 року. У 1867 р. була відкрита громадська лавка, а кошти для цього було отримано від графа Строганова [2].

Наприкінці ХІХ ст. кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг українських земель. Тут він зустрів благодатний грунт для усіх форм свого розвитку серед населення, яке з ентузіазмом сприйняло його. Проте подібний тип господарської діяльності не був новим для українців, найстарішими різновидами якої ще у XVI-XVIII століттях були столярні, мулярські, ковальські, крамареві артілі. Змогу розвитку кооперації на теренах Австро-Угорщини дав закон від 1873 року, а вже наступного (1874-го) року Товариство «Просвіта» у Львові (засновано 8 грудня 1868 р.) надрукувало, відповідно до вказаного закону, зразки статутів і ведення справ «забірково-господарських спілок». Вони стали юридичною підставою розвитку кооперації в Галичині до Першої світової війни. Згодом кооперативні господарства почали ширитися на усьому західноукраїнському терені.

Першу кооперативну крамницю міського типу «Народня Торгівля»