Нервова систма комах

Зміст

Вступ

Загальна анатомія нервової системи

Гістологія центральної нервової системи

Фізіологія центральних нейронів

Рецепція й поведінка комах

Висновок

Список літератури

Вступ

Комахи – поширені на всьому суходолі, включаючи Антарктиду, тварини розміром від 0, 2 міліметру до 33 сантиметри. Тіло комах складається з трьох відділів (тагм) – голови, грудей і черевця, кожнен з яких складається з сегментів (сегменти голови злиті) і вкритий хітинізованими покривами. На голові є пара членистих вусиків (антени), ротові придатки, органи зору. До грудей кріпляться 3 пари членистих ніг і 1-2 пари крил. На кінці черевця розташовані статеві і хвостові придатки (церки), іноді жало. Органи виділення – головним чином, мальпігієві судини. Кровоносна система незамкнена. Функцію серця виконує спинна судина, функцію крові – гемолімфа. Органи дихання – трахеї (у водних – зябро-трахеї), що відкриваються назовні дихальцями. Органи чуття дуже різноманітні, в основі будови багатьох з них лежать так звані сенсили, розкидані по різних частинах тіла поодиноко або зібрані у великі скупчення. Є органи зору – фасеткові очі та прості вічка, слуху – тимпанальний апарат, дотику – чуттєві волоски, нюху – ямки і волоски, рівноваги – хордотональний апарат та ін.

Майже всі комахи роздільностатеві. Розвиток відбувається з перетворенням (метаморфоз), яке буває повним (коли личинка різко відрізняється від дорослої особини (імаго) і перетворюється на лялечку, з якої виходить доросла комаха), або неповним (личинка, що вийшла з яйця, має вигляд, близький до імаго, стадії лялечки нема).

Відомо 1-3 млн видів, поширених від Антарктиди до 84° північної широти. Більшість комах – наземні тварини, багато видів живе в землі, деякі в прісних водах, окремі – в морях. Більшість видів комах – фітофаги, є всеїдні (таргани), хижаки (поїдають інших комах, молюсків, червів тощо), копрофаги (гнойовики), кровисисні (комарі, воші, блохи).

Є багато видів, які мають позитивне чи негативне значення для людини. Деякі комахи приносять користь як запилювачі рослин; деякі виробляють речовини, які використовуються як харчові продукти та сировина для промисловості (мед, віск, шовк, природні фарби). Багато комах – шкідники сільського та лісового господарств, окремі – переносники паразитів та збудників хвороб людини, тварин або рослин, де які самі є паразитами.

Загальна анатомія нервової системи

Живі створіння незалежно від ступеня складності їх організації реагують на оточуюче їх середовище. Таке реагування необхідне їм для існування: не тільки для уникнення небезпек та загрозливих їх благополуччю умов, але воно забезпечує їм процес харчування та розмноження.

Комахи мають центральну нервову систему, яка являє собою ряд нервових вузлів – гангліїв, які з’єднуються між собою продольними парними стволами – конективами. У вищих комах відбувається зменшення кількості гангліїв за рахунок їхнього об’єднання до 2-3 і навіть одного, що пов’язано з їхньою складною поведінкою.

У комах розрізняють головний мозок та тулубний (черевний нервовий ланцюжок). В свою чергу тулубний мозок може бути поділений на грудний (грудні ганглії) та черевний (черевні ганглії) відділи. Кількість гангліїв, які входять в нервовий ланцюжок. Кількість гангліїв може варіювати у різних видів, при чому у комах спостерігається тенденція до злиття гангліїв. Ця тенденція відображає більш високий рівень розвитку центральної нервової системи цих комах порівняно з іншими представниками ряду членистоногі. Проте дати функціональну оцінку такій тенденції в кожному окремому випадку у комах важко, тому що максимальний ступінь злиття гангліїв у цих тварин найчастіше не корелює з висотою їх організації.

Головний мозок комах представлений надглотковим та частково підглотковим гангліями. Часто під мозком комахи розуміють лише надглотковий ганглій, тоді як підглотковий повністю відносять до черевного ланцюжка. Проте ьаке ділення не оправдано з гістологічної точки зору, оскільки разом із загальними рисами, характерними для сегментарних гангліїв, «ганглій виявляє ознаки, які дозволяють роздивлятись його як орган більш високого порядку, який відповідає заднім відділам мозку хребтового (його стовбурової частини). Функціонально підглотковий ганглій також відрізняється від гангліїв черевного нервового ланцюжка.

Надглотковий ганглії складається з трьох частин: протоцерембрума, дейтоцеребрума та тритоцеребрума. Протоцеребрум (який ще називають «зоровим мозком») здійснює зв’язки з очима та очками, дейтоцеребрум («нюховий мозок») отримує сенсорні волокна від антен, а також іннервує антенальні м’язи, тритоцеребрум подає нерви до верхньої губи, а також зв’язує мозок з вегетативною нервовою системою. Найскладніший – протоцеребрум, бо там знаходяться характерні утворення, у різному ступені розвинуті у різних форм і мають назву грибоподібних тіл.

 (Рис. 1) Загальний вигляд нервового ланцюжка різних комах

Підглотковий ганглій складається з декількох злитих гангліїв. Він подає нерви до сенсорних органів та м’язам ротової частини, а також до рецепторів шиї. У ряду комах підглотковий ганглій може зливатися з грудними гангліями.

Грудний відділ черевного нервового ланцюжка включає проторакальний, мезоторакальний, та метаторакальний ганглії, які можуть лежати роздільно, чи зливатися разом, у деяких комах зливаються лише мезоторакальний та метаторакальний ганглії. Грудні ганглії винятково важливі в локомоторній діяльності комах: саме вони управляють рухами кінцівок і крил. Топографія і число нервів, що постачають ноги і крила, може варіювати у різних видів.

Значно менш великі і більш просто влаштовані ганглії входять до складу черевного відділу