Іменники множинності в українській мові

Актуальність теми дослідження. У вивченні граматичного ладу конкретної мови першорядну роль відіграє кваліфікація його визначальних категорій, у яких знаходить відображення специфіка зв’язку мислення і мови. У змісті граматичної категорійності відтворюється організація мови як цілісної системи. Специфіка слова як граматичної одиниці мови полягає в тому, що воно належить і морфологічному, і синтаксичному рівням. Щодо морфологічних категорій, то вони виражають за допомогою формальних засобів категорії мислення двох відношень: і тих, що пов’язані з побудовою концептуальної картини світу, і тих, що являють собою відображення ситуації мовлення й ситуації референції. У слові як основній лексичній одиниці мови поєднуються елементи певного граматичного значення з певними типами лексичного значення. Сучасна теорія граматики спрямована на розкриття закономірностей взаємодії граматичних категорій з лексичними одиницями різних розрядів у межах певної частини мови.

У сучасній українській мові існують групи слів, які мають безкорелятивні форми – або лише однину, або лише множину. Іменники, що мають лише форми однини, є іменниками з вихідною формою однини, іменники, що мають лише форми множини, є іменниками з вихідною формою множини.

Форми числа властиві й для прикметників, займенників, числівників, дієслів. Тому з’ясування сутності іменникової категорії числа сприятиме вивченню категорій роду й відмінка, природи конкретних, абстрактних, збірних та речовинних назв, допоможе зрозуміти специфіку категорії числа в інших частинах мови.

Проблема дослідження полягає у визначенні місця розряду іменників множинності в українській мові, його значення та функцій. Проте досягненню і вирішенню поставленої мети передує збір та обробка тематичного мовного матеріалу, якого з питання про множинні іменники (з вихідною формою множини) недостатньо, тому дослідження такого типу є досить актуальними.

Мета роботи - встановлення особливостей іменників множинності та їх існування і функціонування в сучасній українській мові.

Об’єкт дослідження – іменники з вихідною формою множинності.

Предмет дослідження – семантичні та лексичні особливості функціонування іменників множинності в сучасній українській мові.

Відповідно до мети роботи слід визначити наступні завдання:

1) уточнити поняття множинних іменників та категорії з вихідною формою множини в українській мові;

2) з’ясувати особливості відмінювання множинних іменників;

3) визначити особливості функціонування іменників множинності;

4) провести аналіз семантичної структури іменників з вихідною формою множини у «Словнику української мови» та «Словарі української мови» Б. Грінченка.

Методи дослідження: індуктивний – збір мовного матеріалу, його систематизація та опис; дедуктивний – аналіз і встановлення загальних закономірностей, виявлення головних особливостей існування та функціонування іменників множинності; типологічний – узагальнення знань про іменники з вихідною формою множини; системний – аналіз зібраного матеріалу та формування його в єдину систему знань; порівняльний – збір мовного матеріалу, який свідчить про історичне формування іменників множинності, узагальнення поглядів різних дослідників української мови і порівняння їх, зведення розбіжностей і спільного; аналітичний – виокремлення результатів внаслідок обробки і узагальнення даних.

Структура роботи. Курсова робота містить вступ, два розділи, висновки та список використаної літератури, загальний обсяг роботи складає 43 сторінки.