Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Односкладні речення: статус, функції (на матеріалі творів О. Кобилянської)

Предмет: 
Языковедение
Тип работы: 
Бакалаврська робота
Количество страниц: 
68
Язык: 
Українська
Цена: 
1600 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Статус односкладних конструкцій у системі речень
1.1. Проблема односкладного речення в сучасному мовознавстві
1.2. Типи односкладних речень
1.2.1.Означено-особові конструкції
1.2.2. Неозначено-особові конструкції
1.2.3. Узагальнено-особові конструкції
1.2.4. Безособові конструкції
1.2.5. Інфінітивні конструкції
1.2.6. Номінативні (називні) конструкції
1.3. Висновки до 1 розділу
2. Особливості функціонування односкладних речень у творах Ольги Кобилянської
2.1. Специфіка використання односкладних особових речень
2.2. Односкладні особові речення
2.2.1. Характеристика означено-особових односкладних речень
2.2.2. Односкладні неозначено-особові та узагальнено-особові речення
2.3. Особливості вживання безособових речень
2.4. Інфінітивні односкладні речення 
2.5. Функціонування номінативних односкладних речень
2.6. Висновки до 2 розділу
3. Охорона праці
3.1. Особливості охорони праці жінок, які перебувають у стані вагітності
3.2. Вимоги санітарії та гігієни до кабінету української мови та літератури
3.3. Висновки до 3 розділу
Список використаної літератури до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Введение: 

Актуальність теми дослідження. Односкладні речення − цілком самостійні синтаксичні одиниці, які мають широкі виражальні можливості і специфіку вживання у всіх стилях мовлення. Вони непротиставляються двоскладним і не є їх варіантами з випущеними підметом чи присудком, не вимагають поновлення другого головного члена і не можуть бути доповнені ним без зміни змісту висловленого. Односкладні речення розглядаються на сучасному етапі розвитку синтаксису як тип простого речення, структурно-предикативна основа якого грунтується на функціонуванні єдиного поширеного або не поширеного залежними компонентами головного члена, що виступає засобом вираження предикативності [55, с. 395]. Головний член односкладного речення не співвідносний ні з підметом, ні з присудком, хоч формально може уподібнюватися до одного з членів двоскладногоречення. 

В академічному синтаксисі української мови використано усталену в сучасному слов´янському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні [54]. В енциклопедії «Українська мова» подається внутрішньо типологічна класифікація односкладних речень, в основу якої покладено взаємодію граматичних і семантичних ознак дієслівних, іменникових і прислівникових форм, що зумовлюють поділ на означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні та генітивні односкладні речення [55].

У сучасному українському синтаксисі поряд з односкладними з`являється термін «одноядерні речення» (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська) [50], які автори поділяють на одноядерно-двокомпонентні і одноядерно-однокомпонентні. Раніше односкладні речення класифікували на основі тих головних членів двоскладного речення, з якими співвідносний головний член односкладних речень, або їх відсутності (О. Синявський) і виділяли безпідметові речення, безприсудкові односкладні речення. 

Мовознавець Л. Булаховський виділяв безособові й відносно-безособові та називні речення. 

У 80-х рр. ХХ століття з´являється монографічна праця В.Д. Горяного «Синтаксис односкладних речень», у якій він класифікує односкладні речення на особові та безособові [16], підставою для такого поділу слугували семантика і значення суб´єктів як носіїв предикативної ознаки, наявність / відсутність граматичної особи [16, с.20]. В особових реченнях ця особа виражена дієслівними закінченнями головного члена речення, в безособових такої особи немає і бути не може. 

Односкладні особові речення за формами вираження головного члена (суб´єкта), В.Д. Горяний поділяє на: 1) речення з означеним суб´єктом (означено-особові), 2) речення з неозначеним суб´єктом (неозначено-особові), 3) речення з узагальненим суб`єктом (узагальнено-особові). Безособові речення з погляду наявності/відсутності в них суб´єкта як носія предикативної ознаки у свою чергу поділяються на: 1) речення з нульовим суб´єктом (Морозить. Морозно. Мороз); 2) речення з непрямим суб´єктом (Йому сумно. Матері не спиться); 3) речення з синкретичним суб´єктом (Тягне холодом… Надворі холодно).

Варто зауважити, що наведена класифікація не є поширеною і загальноприйнятою в українському мовознавстві.

У «Граматиці української мови» (І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Грищенко, 1982 р.) за сукупністю структурних і семантичних ознак виділяються такі основні типи односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, вокативні (речення-звертання) [12, с. 174]. 

Семантичні особливості односкладних речень виявляються у способі репрезентації двох логічних компонентів думки – предмета мовлення і предикативної характеристики. У них лексично реалізований один (або предмет мовлення, або предикативна характеристика) з двох логічних компонентів думки. Наявний головний член речення використовується в такій формі, яка здатна викликати потрібне уявлення про лексично не виражений логічний компонент [12, с. 174].

Дещо іншою є класифікація односкладних речень мовознавця І.Р. Вихованця, який в своїй «Граматиці української мови. Синтаксис» (1993 р.) виділяє декілька основних класів односкладних речень: 1) дієслівні, 2) інфінітивні; 3) іменникові речення; 4) прислівникові речення, серед іменникових виділяючи окремо вокативні речення [10, с. 98]. Цей учений, як і російські синтаксисти Н.Ю. Шведова, Г.О. Золотова, відносить односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові речення до двоскладних речень.

Зазвичай, односкладні речення класифікуються за морфологічними ознаками головного члена речення та за їх семантикою. За формою головного члена виділяються два типи односкладних конструкцій: дієслівні та іменні односкладні речення. Далі синтаксисти поділяють ці групи за значенням таким чином: дієслівні – означено-особові речення, в яких головний член називає ознаку, дію, стан чи процес, що належить мовцеві або слухачеві, неозначено-особові речення, що позначають дію, стан, процес, ознаку, носієм яких є невизначена особа (не мовець і не слухач); узагальнено-особові, які позначають дію, стан, процес, ознаку, які стосуються будь якої особи; безособові речення, в яких йдеться про дії, стани, ознаки, процеси, що не залежать від їх носія; інфінітивні – конструкції з незалежним інфінітивом, що виражають модальні значення неминучості, необхідності, неможливості, бажаності тощо. Іменні односкладні речення представлені в класифікації М. Заоборної номінативними, конструкціями, у яких стверджується наявність, існування у реальній дійсності предметів, явищ, подій, названих головним членом, вираженим іменником у формі називного відмінка [25, с. 57].

Серед іменних односкладних речень, крім номінативних, виділяють останнім часом і генітивні, структурну основу якого становить синтаксично незалежна форма родового відмінка. У сегментарному плані речення поєднуються повідомленням про наявність, існування названого відмінковою формою іменника у відповідній ситуації і вказівка на надмірну кількість тих чи інших предметів або ж інтенсивних виявів процесуальних ознак [55].

Односкладні речення як синтаксичн іконструкції існують давно, у слов´янські мови вони, за дослідженнями науковців, прийшли ще з мови індоєвропейської [36, с. 144]. Формування їх як окремого типу синтаксичних конструкцій відбувалося паралельно з двоскладними реченнями. Як зазначає О.С. Мельничук, односкладні речення є спеціальною формальною категорією, яка з´явилась одночасно з категорією двоскладних речень в результаті розвитку і формальної диференціації первісних, граматично не оформлених речень [36, с. 144 ].

Незважаючи на давню історію, велику кількість присвячених їм праць односкладні речення, зауважує В.М. Брицин, залишаються найменш вивченими серед інших реченнєвих об´єктів [9, с. 81]. У їхньому тлумаченні спостерігаються значні розбіжності не тільки серед представників різних мовознавчих напрямків, але й в працях, які грунтуються на однакових вихідних принципах аналізу синтаксичних явищ, зокрема в дослідженнях семантико-синтаксичного спрямування. Відсутній цілісний підхід щодо розуміння сутності односкладних речень, не вироблені чіткі критерії класифікації цих мовних одиниць. Неоднозначно тлумачать деякі види односкладних конструкцій. Тому актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю поглибленого та системного вивчення односкладних конструкцій сучасної української мови.

Науково-теоретичною основою дослідження стали праці: О. Шахматова, І. Вихованця, К. Шульжука, О. Фортунатова, Л. Булаховського, Ф. Буслаєва, О. Потебні, В. Горяного, О. Мельничука, К. Городенської, А. Грищенка та інших.

Метою роботи є встановлення статусу односкладного речення у сучасній лінгвістиці, аналіз структурно-функціональних особливостей односкладних речень, беручи до уваги специфіку їх використання у творах О. Кобилянської. Це дає змогу усвідомити специфіку кожного типу речень, їх роль у створенні індивідуального стилю і творчої манери письменниці.

Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання таких завдань:

  • вивчити і проаналізувати здобутки в галузі синтаксичної науки на односкладне речення;
  • з’ясувати стан вивчення проблеми в українському мовознавстві; 
  • визначити своєрідність односкладних конструкцій серед простих речень;
  • укласти картотеку односкладних речень, вибраних із творів О. Кобилянської;
  • класифікувати віднайдені односкладні речення;
  • здійснити якісно-кількісний аналіз цих синтаксичних одиниць; проаналізувати чинники, що зумовлюють специфіку структурно–семантичних особливостей односкладних особових, безособових, інфінітивних, номінативних конструкцій у творах О. Кобилянської;
  • визначити їх роль (стилістичну специфіку) в аналізованих творах;
  • охарактеризувати важливість цивільної безпеки у навчально-виховному процесі.

Об'єктом дослідження є односкладне речення у творчому доробку О.Кобиляньскої.

Предметом дослідження є формально-синтаксичні та функціональні особливості односкладних речень у творах О.Кобилянської.

Методи дослідження. Специфіка об'єкта та поставлені в бакалаврській роботі завдання зумовили комплекси використання різних методів. Для встановлення особливостей функціонування односкладних речень у творах О. Кобилянської використано описовий, зіставний, функціонально-стилістичний метод, а також методика компонентного аналізу і кількісних підрахунків.

Джерелом фактичного матеріалу слугувала картотека реченнєвих конструкцій, укладена шляхом суцільної вибірки із художніх творів О.Кобилянської: повістей «Царівна» і «Земля» та оповідання «Природа». Фактичний матеріал подано в мінімальному контексті, що дозволяє об'єктивно розкрити структурні та функціональні особливості односкладних речень. Кількість ілюстративного матеріалу становить понад 300 одиниць.

Наукова новизна бакалаврської роботи полягає в тому, що уперше на широкому фактичному матеріалі здійснено системний аналіз структурно-семантичної будови, стилістичних можливостей односкладних речень у творах Ольги Кобилянської.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що висновки та узагальнення виконаного дослідження сприяють глибшому пізнанню граматичних, семантичних і стилістичних особливостей типів односкладних речень у творах письменниці, дозволяють встановити специфіку функціонування аналізованих конструкцій у доробку автора. Проведений аналіз знайде застосування в подальших наукових працях.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення деяких теоретичних проблем як традиційного, так і семантичного синтаксису. Положення, викладені в бакалаврській роботі, знайдуть застосування при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, при підготовці спецкурсів, спецсемінарів з синтаксису односкладного речення, у процесі вивчення української мови в середній школі, методичних розробок із синтаксису української мови.

Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів мовознавчого спрямування, висновків, списку використаної літератури (64 найменування), списку використаних джерел (2 одиниці). Повний обсяг роботи – 68 сторінок.

 

Список использованной литературы: 
  1. Абашина В.М. Взаэмовплив комунікативної і структурно-смислової організації синтаксичних одиниць / В.М. Абашина // Мовознавство. – 1982. – №1. – С. 17–20. 
  2. Андреш Й.Ф. До питання про семантичну структуру речення / Й.Ф. Андреш // Мовознавство. – 1984. – №5. – С. 38–42.
  3. Арват Н.Н. Аспекты изучения простого предложения / Н.Н. Арват. – Черновцы, 1972. – 43с.
  4. Артутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантическое проблемы / Н.Д. Артутюнова. – Москва, 1976. – 383 с. 
  5. Бабайцева В. Односоставные предложения в русском языке / В. Бабайцева. – Москва : Просвещение, 1968. – 160 с.
  6.  Баган М.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів у сучасній українській мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук. / М.П. Баган. – К., 2000. – 18с. 
  7. Болюх О.В. Власне семантична і формально – граматична інтерпретація безособових речень / О.В. Болюх // Мовознавство, 1992. – №3. – С. 44–49.
  8. Боровой Л. Новые слова / Л. Боровой // Красная Новь. – 1938. – № 2. – С. 202–218.
  9. Брицин В.М. Односкладні речення в українській мові: до питання методології їхнього дослідження / В.М. Брицин // Мовознавство, 2001. – №3. – С. 81–87.
  10. Вихованець І.Р. Граматика української мови / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. – К. : «Радянська школа», 1982. – 208с.
  11. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис / І.Р. Вихованець. –К., 1993.
  12. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р. Вихованець. – К., 1992. – 224с. 
  13. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. – К. : Наукова думка, 1993. – 220 с. 
  14. Волох О. Сучасна українська літературна мова / О. Волох, М. Чемерисов, Є. Чернов. – 2-ге вид., перероблене і доповнене. К. : «Вища школа», 1989. – С. 199. 
  15. Галкина-Федорчук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке / Е.М. Галкина-Федорчук. – М. : Изд-во МГУ, 1958. – 332 с. 
  16. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень. Посібник для вчителів / В.Д. Горяний. – К. : «Радянська школа», 1984. – 128 с. 
  17. Греч Н. Практическая русская граматика / Н. Греч. – Санкт-Петербург: Изд-во тип. СПб. Воспит. Дома, 1827. – 376 с. 
  18. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Н.В. Гуйванюк. – Чернівці, 1999.
  19. Гуйвенюк Н.В. Формально-семантичні спввідношення в системі синтаксичних одиниць: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К., 1993. – 32 с. 
  20. Дудик П.С. Вивчення української мови в 7 класі / П.С. Дудик. – К.: «Радянська школа», 1979. – 128 с. 
  21. Єрмакова С.Д. Про однорідність головних членів у односкладних реченнях / С.Д. Єрмакова. – УМЛШ, 1969. – № 10. – С. 33–35. 
  22. Єрмоленко С.Я. Бездієслівні речення в системі простих речень // Синтаксис словосполучень і простого речення / С.Я. Єрмоленко. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 131–170.
  23. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А.П. Загнітко. – Донецьк : Дон.НУ, 2001. – 662с. 
  24. Загнітко А.П. Український синтаксис: (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): У 2-х ч. / А.П. Загнітко. – К.: ІЗМН, 1996. – Ч. 1. – 202 с. 
  25. Заоборна М.С. Просте речення. Складні випадки аналізу / М.С. Заоборна. – Тернопіль, 2002. 
  26. Золотова Г. Коммуникативние аспекты русского синтаксиса / Г. Золотова.– Москва : Наука, 1972. – С. 89. 
  27. Ильенко С.Г. Рецензия на книгу Н.С. Валгиной «Синтаксис современного русского языка» / С.Г. Ильенко. – Филологические науки, 1974. – №3. – С. 216–220
  28. Іваненко З.І. Односкладні речення як синонімічні паралелі двоскладних / З.І. Іваненко // УМЛШ, 1985. – №8. – С. 30–37.
  29. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу / Н.Л. Іваницька. – К. : «Вища школа», 1989. – 19 с. 
  30. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення / Л.О. Кадомцева – К. : «Вища школа», 1986. – 128 с. 
  31. Кобилянська О.Ю. Вибрані твори. Твори в 5-ти томах / О.Ю. Кобилянська. – К. : Держлітвидав України, 1962–1963. – 540 с. 
  32. Кобилянська О.Ю. Людина. Царівна : Повісті. / О.Ю. Кобилянська; автор передм. Н.Г. Білоцерківець. – К. : Котигорошко, 1994. – 360 с.
  33. Кононенко В.І. Семантичні зв`язки в синтаксисі / В.І. Кононенко // Мовознавство. – 1976. – №1. – С. 13–23. 
  34. Кудрявський Д. Введение в языкознание / Д. Кудрявський – Юрьев, 1913.– 189 с.
  35. Курило О. Норми української літературної мови / О. Курило. – Харків : «Радянська школа», 1931. – 256 с.
  36. Ломтев Т.Л. Структура предложения в современном русском языке / Т.Л. Ломтев. – Москва: Просвещение, 1979. – 198 с.
  37. Межов О.Г. Суб`єктні синтаксеми у структурі простого речення: Автореф. дис. … канд. філол. наук. / О.Г. Межов. – К., 1998. – 19 с. 
  38. Мельничук О.С. Розвиток структури слов´янського речення / О.С. Мельничук. – К. : Наук. думка, 1966. – 324 с. 
  39. Москаленко Н.А. Односкладні речення: Лекція з курсу сучасної укр.літ мови для студентів-заочників / Н.А. Москаленко. – Одеса : Изд-во Одеськ. Ун-ту, 1965. – 30 с.
  40. Олійник Г.П. Синтаксична структура питання вибору в сучасній українській літературній мові / Г.П. Олійник // Мовознавство. – 1971. – №2. – С. 34–38.
  41. Панфилов В. Взаимоотношения языка и мышления / В. Панфилов. – Москва : Просвещение, 1971. – 368 с. 
  42. Пєшковський А. Русский синтаксис в наочном освещении / А. Пєшковський – 7-е изд. – Москва: Учпедгиз, 1956. – 511 с. 
  43. Плиско К.М. Викладання синтаксису української мови / К.М. Плиско. – К. : «Радянська школа», 1978. – 184 с. 
  44. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике: В 4 т. / А.А. Потебня. – М. : Учпедгиз, 1958. – Т. 1/2. – 536 с.
  45. Поченцов О.Г. Семантична структура питального речення / О.Г. Поченцов // Мовознавство. – 1978. – №6. – С. 69–72.
  46. Прутчикова В.В. До питання про актуальне членування речення / В.В. Прутчикова // Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови. – Дніпропетровськ : Дніпро. держ. ун-т, 1980. – С. 79–85. 
  47. Руднев А. Синтаксис современного русского языка / А. Руднев. – Москва : Просвещение, 1963. – 320 с. 
  48. Русская граматика. Синтаксис. – Москва : Наука, 1980. – 709 с. 
  49. Сич В.Ф. Односкладні речення в українській мові / В.Ф. Сич. – УМЛШ, 1964. – №1. – С. 15–23.
  50. Сімович В. Граматика української мови (для самонавчання та в допомогу шкільній науці) – Вид. 2-е з одмінами й додатками / В. Сімович. – К. : Ляйпціг: Українська накладня, 1921. – 584 с.
  51. Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, К.Ф. Кобилянська – К. : «Вища школа», 1994. – 640 с. 
  52. Слинько І.І. Чи є односкладні речення? / І.І Слинько // Мовознавство, 1985. – №4. – С. 48. 
  53. Словник української мови. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. І–ХІ. 
  54. Смеречинський С. Нариси з української синтаксису у зв’язку з фразеологією та стилістикою / С. Смеречинський. – Харків: «Радянська школа», 1932. – 283 с.
  55. Степаненко М.І. Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення і речення / М.І. Степаненко. – К. : Наук. думка. – 1997. – 216 с. 
  56. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг.ред. І.К. Білодіда. – К., 1973. – 516 с.
  57. Українська мова: Енциклопедія. – К. : Укр. Енциклопедія, 2000. – С. 395–397; 398; 43–44; 384–385.
  58. Фефилов А.И. Семантика предиката и синтаксиса простого предложения / А.И. Фефилов // Простое предложение. Науч. ан. и препод. в шк. и вузе. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1990. – С. 34–41. 
  59. Фортунатов П. Избранные труди / П. Фортунатов. – Москва: Учпедгиз, 1956. – Т.1. – 450с. 
  60. Чередниченко І.Г. Граматична структура неповних речень та основи їх класифікації / І.Г. Чередниченко // Українська мова в школі. – 1954. – №3.– С. 14–20.
  61. Чирва Г.М. Синтаксическая структура безличных предложений украинского языка (на материале литератури 50-70-х гг. ХХ в) : Автореф. дис… канд. филол. наук. / Г.М. Чирва. – К., 1977. – 20 с. 
  62. Шахматов А. Синтаксис русского языка / А. Шахматов. – Ленинград : Учпедгиз, 1941. – 620 с. 
  63. Шведова Н.Ю. О понятии – «регулярная реализация структурной схемы простого предложения» / Н.Ю. Шведова. – Москва, 1969. – С. 67–80.
  64. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови / Ю. Шерех. – Мюнхен, 1951. – 402 с.
  65. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К. : Академія, 2004. – 408 с. 
  66. Юрченко В. Простое предложение в современном русском языке / В. Юрченко. – Саратов, 1972. – 275 с. 
9792
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.