Складні багатокомпонентні речення у творчості українських поетів

Актуальність теми. Останнім часом учені все частіше почали використовувати поняття "елементарне складне речення" й "неелементарне складне речення". Формально елементарним складним реченням є біпредикативна конструкція, що об'єднує компоненти на основі сурядного. підрядного чи недиференційованого зв'язку, подібні до простого речення. Формально ускладнене (неелементарне) складне речення вміщує мінімум три компоненти в можливих трьох різновидах внутрішніх зв'язків.

Синтаксичні засоби складних речень загальномовні, тому вони володіють значними стилістичними можливостями. Виділяючи у структурі поетичного мовлення аспекти синтаксичного рівня, серед яких структурно-композиційний, інтонаційний та функціонально-стилістичний, Л.Ф. Тарасов називає речення в його різних мовленнєвих реалізаціях базовою одиницею лінгвістичного вивчення й опису синтаксису віршового мовлення. Незважаючи на неоднаковий стилістичний потенціал одиниць різних мовних рівнів, функція стилістеми-речення є найваго-мішою, оскільки в ньому реалізуються інші стилістеми. П.С. Дудик звертає увагу на те, що складне речення, порівняно з простим, становить синтаксичне утворення дещо вищого рівня складності, як змістової, граматичної, так і стилістичної.

Експресивно-стилістична перспектива складного речення в поезії значно ширша через структурно-інтонаційні особливості цього жанру художнього мовлення, які впливають на формально-семантичну організацію синтаксичних одиниць. Результатом цього впливу є експресія, витворена завдяки актуалізації у віршовому творі мовних засобів. Йдеться як про внутрішньо притаманну синтаксичній одиниці експресивність, так і про експресивність, сформовану в певному контексті завдяки структуруванню. У складному реченні рівень експресивності може формуватися повторенням синтаксем чи компонентів речення, порядком їх розташування, уживанням синонімічних сполучних засобів, застосуванням інверсій, взаємодією семантичного наповнення компонентів із їх структурним вираженням тощо.

Стан дослідження проблеми. Питання про кваліфікацію так званих складних неелементарних, або ускладнених, речень є досить актуальним і вимагає особливої уваги, оскільки складні речення, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв'язків між предикативними частинами, надзвичайно поширені в усному га писемному мовленні. До вивчення цієї проблеми звертаються у своїх працях такі мовознавці, як І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко, К.Ф. Шульжук, М.В Мірченко, Н.В. Гуйванюк, О. В. Кульбабська та ін. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю є моделлю поліваріантною, тобто виявляється в ряді структурних різновидів, що зумовлене будовою підрядної частини. На окремі різновиди складних багатокомпонентних речень звертали увагу Г.Ф. Калашникова, М.М. Холодов, М.В. Симулик, найдокладнішою є їх класифікація у наукових працях К.Ф. Шульжука.

Мета роботи – дослідити особливості використання багатокомпонентних складних речень в українській поезії.

Об'єкт дослідження - багатокомпонентні складнопідрядні речення з різними видами сурядності і підрядності в українській поезії.

Предмет дослідження – багатокомпонентні складні конструкції у творчості М. Рильського і В. Стуса.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети дослідження було визначено наступні його завдання:

• окреслити поняття і особливості багатокомпонентних складних речень;
• здійснити аналіз моделей складних багатокомпонентних речень;
• дослідити застосування складних багатокомпонетних речень у поезії М. Рильського;
• проаналізувати застосування складних багатокомпонентних конструкцій у творчості В. Стуса.

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичні (синтез, аналіз та узагальнення літератури і поетичних джерел, метод контент-аналізу творів для визначення частотності окремих складних багатокомпонентних речень. 

Структура роботи. У відповідності до поставлених мети та завдань дослідження, визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи склав 35 сторінок.