Зарубіжний досвід організації систем товароруху

Промислове виробництво усіх галузей останніми роками все більше ускладнюється, зростають потреби споживачів до якості продукції та рівня обслуговування, скорочується час виведення нової продукції на ринок.

У зв’язку з цим виникає необхідність вдосконалення методології та техно-логії управління товарорухом: з одного боку, необхідно систематизувати підхо-ди до управління виробництвом та планування отримання ресурсів та збуту продукції, з іншого - прискорити розв’язання типових задач, які постають перед підприємством. Їх складність диктує необхідність зняти з людини рутинні розрахункові функції засобом використання потенціалу обчислювальної техніки, тому науково-теоретичне дослідження цих проблем є і сьогодні актуальним.

Мета товароруху процесу формулюється основним правилом концепцій товароруху – правилом „7R”: потрібний товар (right product) потрібної якості (right quality) в потрібній кількості (right quantity) повинен бути доставлений в потрібний час (right time) і в потрібне місце (right place) потрібному споживачу (right customer) з потрібним рівнем затрат (right cost). Недотримання хоча б однієї із приведених умов може призвести до втрати клієнтів і, відповідно, певної частки ринку.

Дослідженням зарубіжного досвіду впровадження систем товароруху займаються багато українських та російських вчених, зокрема, Т.Р. Адріанова [1], Д.А. Гаврилов [4], І.Г. Смірнов [12], Е. В. Черноусов [12] та ін. Проте, незважаючи на досить значне зростання інтересу до автоматизованих систем товароруху як наукового інструменту та механізму практичного обслуговування споживачів, позитивний зарубіжний досвід їх впровадження у науковій літературі повністю не висвітлено та не використовується у практиці підприємств, тому актуальним завдання є дослідження головних аспектів організації систем товароруху та нових тенденцій в розвитку логістичних концепцій у зарубіжних державах.