Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Колоніальна політика Англії

Тип работы: 
Доповідь
К-во страниц: 
16
Язык: 
Українська
Оценка: 

Перша з англійських колоній була заснована в 1607 році 120-ма переселенцями на західному узбережжі американського континенту в гирлі річки, яка на честь англійського короля Якова (Джеймса) І була названа Джеймс, а їхнє поселення – Джеймстаун, а прилегла місцевість (територія майбутньої колонії) – Віргінією (Вірджинією). Довгий час це поселення було єдиним. Лише після прибуття нових колоністів на кораблі „Мейфлауер” у 1620 р. і заснування Нового Плімуту почалося справді масове переселення та колонізація. На середину ХVІІ ст. понад 80 тис. колоністів приєдналося до перших піонерів або, як їх називали, „батьків-пілігрімів”, у 1688 р. населення колоній вже складало 200 тис., через 80 років – 1, 8 млн. чол. і продовжувало зростати.

Спершу на американський материк емігрували пуритани. Коли в Англії почалася революція, тут шукали порятунку її противники, а після реставрації монархії, навпаки – прихильники революції, рятуючись від репресій. У Новий Світ їхали з різних причин: у пошуках золота, вільних земель, через релігійні та політичні утиски й переслідування тощо, але головне – з надією на краще майбутнє. Соціальний склад переселенців був строкатий: розорені селяни, ремісники, релігійні дисиденти, торговці, авантюристи, колишні злочинці. Так, ще в ХVІІ ст. сюди переселилися близько 15 тис. французьких гугенотів.

Щодо національного складу колоній, то переважаючим компонентом білого населення стали вихідці з Британських островів, проте чимало було німців, голландців, французів. Як зазначав відомий український історик А. М. Шлєпаков, парадокс британської колоніальної політики полягав у тому, що колоніальна влада сама створила за океаном „етнічно вороже середовище”, „виштовхуючи” туди незадоволених і пригнічених. Це зачіпало не тільки шотландців та ірландців, але й значною мірою скандинавів, німців, французів-гугенотів, які з різних причин ставали об’єктом упередженого й навіть ворожого ставлення з боку колоніальної адміністрації. Дана обставина виявилася неабияким чинником на додаток до політичних і економічних суперечностей, що прискорили визрівання конфлікту колоній з метрополією.

У ХVІІІ в. на атлантичному узбережжі Північної Америки існувало 13 англійських колоній. Велика частина колоністів (75%) була англійського походження, інша – переселенцями чи нащадками переселенців з німецьких держав, Данії, Франції, Швейцарії, Іспанії.

Майже з самого початку англійські колонії змушені були встати на шлях самостійного забезпечення своїх потреб, бо вже в 40-і рр. ХVІІ ст. через революційні події в Англії припинився приплив промислових товарів із метрополії. Колоністи, які спершу займалися полюванням, рибальством, тваринництвом, землеробством, змушені були створити власне виробництво. Виникли текстильні майстерні, домни, судноверфі. Причому промисловість розвивалася переважно в північних колоніях, де також почало формуватися фермерське господарство. Таким чином, британська колонізація американського континенту мала свою специфіку: якщо іспанські колонізатори вбачали сенс свого панування в Америці у видобутку золота й срібла, французи – хутра, то англійські переселенці займалися господарським освоєнням територій, а саме: обробкою землі, скотарством, лісовим промислом, налагодженням ремісничої справи.

Але загалом господарство й побут колоній розвивалися традиційним шляхом: Англія ввозила в Америку свої промислові вироби, а колонії постачали сировину (ліс, чавун, бавовну) для англійської промисловості. Більшість колоністів займалася сільським господарством. Колоніст міг орендувати ділянку землі в лендлорда, але частіше самовільно захоплював ділянку цілинної землі, огороджував її, очищав від каміння і дерев і будував ферму. У цьому й полягав сенс скватерства – самовільного захоплення землі без відповідного (юридичного) оформлення володіння, що було своєрідною формою боротьби за землю. Правда, отримувати землю в колоніях ставало все важче через спроби метрополії запровадити на американських землях феодальну власність, яка вже вичерпала себе в Англії. Це пояснює тривале існування інституту лордів-власників. Протягом усього періоду колонізації англійські королі дарували лордам, придворним, чиновникам, генералам величезні земельні угіддя у своїх заокеанських колоніях – або за службу, або сплачуючи власні борги. Так, Уїльяму Пенну король подарував гігантську територію в 47 млн. акрів (звідси й назва колонії, а пізніше штату – Пенсільванія). Лорди-власники будували своє господарство в американських колоніях, використовуючи старі методи, а отже, відтворюючи всю повноту феодальних привілеїв. Не дивно, що в їх володіннях існувала „своя” судова система та виконавча влада, „свої” війська, ними визначалися розміри фіксованої ренти, заборонялося подріблення земель тощо, а лорд Балтимор навіть мав право оголошувати війну та укладати мир (!). Всевладдя лордів-власників гарантувалося й охоронялося королівською колоніальною адміністрацією.

Тут слід звернути увагу на одну характерну особливість: як правило, лорди-власники ніколи не бачили своїх заморських володінь, залишаючись в Англії, однак від цього їхня влада в колоніях не ставала менш реальною. Від їх імені діяли чиновники, шерифи, збираючи ренту, охороняючи угіддя тощо. На середину ХVІІІ ст. близько 9/10 усіх земель у колоніях належало лордам-власникам. Щоби забезпечити високі прибутки від своїх американських маєтків (до того ж не маючи уявлення про специфіку господарювання в американських умовах), вони часто-густо вдавалися до здачі в оренду своїх земель плантаторам за умови обов’язкової сплати ними все тієї ж фіксованої ренти.

У південних колоніях (Вірджинія, Північна та Південна Кароліна, Джорджія) склалася плантаційна система господарства. Плантація- це господарство, де використовувалася рабська праця. При вкрай низькій продуктивності підневільної праці рабство в колоніях існувало й навіть процвітало з двох причин: по-перше, через нестачу вільних робочих рук; по-друге, тому, що рабовласницьке господарство виявилося рентабельним через величезний попит на світовому ринку на вирощувані плантаторами бавовну,

CAPTCHA на основе изображений