Освіта в Польщі

Вступ

У основі Болонського процесу лежить переконання, яку поділяється багатьма європейськими країнами та міжнародними академічними організаціями, що в епоху глобалізацію слід прагнути максимальної сумісності систем вищої освіти. Це дозволити всім учасникам процесу повною мірою скористатися перевагами культурної різноманітності, відмінностей у традиціях викладання, постійно підвищувати якість освіти, полегшити мобільність студентів та викладачів. Польща приєдналася до Болонського процесу 1999-го році, розвиваючи двоступеневу систему освіти та систему пунктів ЕСТS, впровадивши додатки до диплома, створивши Державну Акредитаційну Комісію, промотуючи мобільнсть у межах міжнародних програм обміну. Польща, як й інші європейські країни, займається впровадженням болонських норм й стандартів в освіті, науці й техніці. У межах цієї роботи будуть детально розглянуті різні аспекти адаптації вищої освіти Польщі до умів Болонського процесу.

1. Сучасні принципи побудови вищої освіти

Системою вищої освіти керують міністерства, яким підпорядковані найбільші (державні) заклади. З ними співпрацює Центральна Рада із вищої освіти, що складається із обраних представників вищих навчальних закладів й наукової громадськості (35 професорів, 10 учителів, 5 студентів), яким закон надав чималі наглядові права, адже без згоди заради не розподіляються кошти бюджету й не виходять міністерські накази. Система вищої освіти Польщі включає як державні, так і приватні вищі навчальні заклади. Існують дві основні категорії: навчальні заклади університетського й неуніверситетського (професійна освіта) типів. До неуніверситетського рівня вищої освіти (після середньої освіти) належати численні училища, технікуми, вищі профшколи із дипломами й сертифікатами відповідного рівня (техніка, вихователя дошкільних закладів та ін.), котрі за правами вступу до вищих навчальних закладів не перевищують диплома загальноосвітніх ліцеїв (matura).

До структури університетського рівня вищої освіти Польщі входять: університети (практично автономні в всіх питаннях внутрішньої й зовнішньої діяльності, включаючи введення нових факультетів чи спеціальностей) ; політехнічні й вищі технічні університети, медичні академії; сільськогосподарські академії; економічні академії; вищі педагогічні школи; вищі академії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно) ; академії фізичного виховання; морські школи; теологічні академії; неурядові й приватні заклади. Університетський навчальний заклад винен надавати, як мінімум, одну програму докторантури. Існує чотири етапи університетської освіти: перший етап університетської освіти: Licencjat. Навчання на першому етапі організується як вузами університетського типу, то й навчальними закладами вищої професійної освіти (Wyzsze szkoly zawodowe). Випускникам присвоюється професійне звання Licencjat (через три рокта навчання) чи InЕјynier (через три із половиною чи чотири роки навчання) після захисту дипломної роботи.

Інший етап університетської освіти: Magister. Навчання на іншому етапі організовується університетськими й неуніверситетськими вузами у вигляді єдиної програми, котра триває від п'яти до шести років, й додаткових курсів строком від півтора до двох років. Після захисту дисертації чи дипломної роботи випускникам присвоюється ступінь Magister чи один із її еквівалентів (за винятком медичних дисциплін). Професійні звання, еквівалентні ступеня Magister, присвоюються різними вищими навчальними закладами іншого рівня після закінчення п'ятирічного курсу навчання.

Третій етап університетської освіти: Doktor. Академічну ступінь Doktor можна отримати двома способами: за допомогою післядипломної освіти третього рівня, яку, як правило, триває чотири рокта, чи шляхом об'єднання професійної робочої діяльності із академічним дослідженням, а також написанням дисертації. Всі кандидати повинні матір професійний ступінь Magister чи його еквівалент. Для отримання ступеня Doktor кандидат винен податі і успішно захистити докторську дисертацію.

Четвертий етап університетської освіти: Doktor Habilitowany. Рівень Doktor Habilitowany присвоюється кандидатам, котрі уже мають ступінь Doktor. Цей ступінь присвоюється викладацькому складу вищих навчальних закладів й дослідницьких організацій, а також окремим особам, об'єднуючим дослідницьку роботу із професійною діяльністю. Володарі ступеня Doktor Habilitowany можуть займати посаду професора вузу та отримати академічне звання професора, що присвоюється Президентом Республіки Польщі. Варто зазначити, що докторантура ще не повністю впроваджена у Польщі. Більшість докторантів й надалі готують як екстерни. Тому польський докторат як науковий ступінь має низький статус. Крім того, надалі має місце практика габілітації (процедура, котра йде після присудження докторського ступеня. Після проходження габилітації претендентові присвоюється титул габілітованого доктора (doctor habilitatus, Dr. habil.), яка дає право обіймати посаду професора в університеті.). Корені такої системи підготовки вищих наукових кадрів – так кликана « гумбольтівська модель університету «, котра проіснувала останні 200 років. Але на сьогодні вона уже застаріла й неефективна.

2. Реформування структури вищої освіти Польщі

Система вищої освіти в Польщі перебуває в Європейській зоні вищої освіти. Разом із 29 іншими країнами, Польща підписала Болонську Декларацію, метою якої є створення європейського простору вищої освіти. Актуальні реформи в системі вищої освіти в Польщі направлені на останні розробки Болонського процесу. Важливим кроком у реформуванні структури вищої освіти Польщі стала робота над стандартизацією навчання за трансферною системою європейських кредитів (ECTS), спрямована на підвищення мобільності навчання – як у часі (мається на увазі можливість вибору індивідуального темпу навчання), так і у просторі (послідовне навчання у різних вищих навчальних закладів), тобто принцип мобільності, який пропагується Європейською комісією, має надати студентам можливість одержання знання за обраною спеціальністю в різних навчальних центрах (у країні й за кордоном) на того самого рівні освіти.

Гнучкість системи вищої освіти у часі надзвичайно важлива для студентів вечірньої й заочної форми навчання. Ще й до того, що у