Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Леонід Макарович Кравчук

Предмет: 
Тип работы: 
Реферат
К-во страниц: 
12
Язык: 
Українська
Оценка: 
Зміст
 
Вступ
Короткі відомості із біографії
Громадська і державна діяльність
Висновок
Список використаних джерел
  
Вступ
 
Леонід Макарович Кравчук обраний першим Президентом незалежної України 1 грудня 1991 року на перших прямих президентських виборах. Один із трьох учасників Біловезьких угод, за якими Радянський Союз припинив своє існування і було створено СНД. Ініціатор всеукраїнського референдуму, за результами якого 90, 32% громадян України підтримали Акт проголошення незалежності України.
Громадський і державний діяч. Герой України (2001 р.). Автор більше 500 статей в українських і закордонних виданнях на тему внутрішньої і зовнішньої політики України. Монографії і публікації: 2001 р. Книга «Держава і влада: досвід адміністративної реформи»; 2002 р. Книга «Маємо те, що маємо».
Народився Леонід Макарович Кравчук 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Рівненської області, у селянській родині. У 1958 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «економіст, викладач політекономії»; Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1970). Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук – «Сутність прибутку при соціалізмі та його роль у колгоспному виробництві» (Академія суспільних наук при ЦК КПРС, 1970). Після закінчення університету працював викладачем політекономії у Чернівецькому фінансовому технікумі (1958-1960). З 1960 р. – на партійній роботі: лектор Будинку політосвіти, зав. відділом пропаганди та агітації Чернівецького обкому КПУ. У 70-80 – х рр. Л. М. Кравчук: завідувач сектором, інспектор, помічник секретаря, перший заступник завідувача відділом, завідувач відділом агітації і пропаганди ЦК КПУ. У 80-90-х рр. – секретар ЦК Компартії України з ідеологічної роботи, член Політбюро, другий секретар ЦК КПУ, Голова Верховної Ради УРСР. Був членом ЦК КПРС з липня 1990 р. 19 серпня 1991 р. заявив про свій вихід з КПРС. 1 грудня 1991 р. обраний президентом України на перших прямих президентських виборах, отримав 19 643 481 голос (61, 59%). На президентських виборах 1994 р. у другому турі Леонід Кравчук програв колишньому прем'єр-міністрові Леоніду Кучмі, набравши 45, 1% голосів. Народний депутат України 12-го та 14-го скликань. У Верховній Раді України 14-го скликання був членом фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. 
 
Короткі відомості із біографії
 
Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня в селі Великий Житин Рівненської області. Сімейний стан – одружений, має сина, онуків Андрія та Марію. Дружина Антоніна, кандидат наук, викладач політекономії в Національному державному університеті ім. Шевченко. Син – науковий співробітник, кандидат наук, займається лазерною фізикою в Інституті фізики Академії наук України.
Освіта вища. В 1958 закінчив Київський державний університет, в 1970 – Академію суспільних наук при ЦК КПРС, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук, почесний доктор багатьох національних та іноземних університетів.
Громадська діяльність:
1958 – 1960 – викладач Чернівецького фінансового технікуму.
1960 – 1967 – консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
1967 – 1970 – аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
1970 – 1988 – завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ.
1988 – 1990 – завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ.
1989 – 1990 – кандидат у члени Політбюро.
1990 – 1991 – член Політбюро ЦК КПУ, Голова Верховної Ради УРСР. Народний депутат Верховної Ради УРСР 10 11 скликання.
1991 (грудень) – обраний на пост Президента України.
1994 (липень) – в другому турі президентських виборів поступився кількістю голосів колишньому прем’єр-міністру Леоніду Кучмі.
1994 – 1998 – народний депутат Верховної Ради України 2 скликання. Член фракції «Соціально-ринковий вибір, згодом фракції «Конституційний центр».
1998 – 2002 – народний депутат Верховної Ради України 3 скликання. Обраний за списком СДПУ (о). Член Комітету з закордоних справ і зв’язків з СНД Верховної Ради України.
З 2000 – президент Українського муніципального клубу.
З 2001 – президент Всеукраїнської доброчинної організації «Місія «Україна – Відома».
З 2002 – народний депутат Верховної Ради України 4 скликання. Обраний за списком СДПУ (о). Член Комітету з закордонних справ Верховної Ради України.
Нагороди
Срібний орден «За вірність Вітчизні». Орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки і освіти». Орден Жовтневої революції. Два ордени Трудового червоного прапора. Дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України.
1999 – Орден Ярослава Мудрого 4 ступеня.
2001 – Людина року в номінації Парламентарій року.
2001 (серпень) – Герой України з врученням ордена Держави.
2004 (січень) – Орден Ярослава Мудрого 3 ступеня та Ярослава Мудрого 4 ступеня.
Монографії та публікації
2001 – книга «Держава і влада: досвід адміністративної реформи».
2002 – книга «Маємо те, що маємо».
Автор понад 500 статей на тему внутрішньої та зовнішньої політики України в українських та зарубіжних виданнях.
 
Громадська і державна діяльність
 
До вершин кар'єри Л. Кравчук йшов 56 років. Сільський хлопчина з Рівненщини, батько
CAPTCHA на основе изображений