Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Рух за впровадження української мови в навчальних закладах України в кінці XIX - на початку ХХ століття

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

джерел та розкрити методологічні засади дослідження;

- дослідити стан та умови розвитку україномовної освіти в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., охарактеризувати національно-мовну політику урядових кіл Російської імперії та Австро-Угорщини в сфері освіти, показати її негативний вплив на подальший розвиток населення України;
- на основі всебічного аналізу архівних та опублікованих документів, статистичних джерел, матеріалів періодики, досягнень вітчизняної та зарубіжної історіографії простежити та охарактеризувати процес руху за україномовну освіту в Україні, визначити його особливості в різних регіонах; 
- висвітлити дії української інтелігенції щодо україномовного навчання, показати внесок найвидатніших діячів національної школи в розробку теоретичних основ і практику розбудови рідного шкільництва;
- скласти періодизацію процесу руху за освіту рідною мовою в Україні;
- підвести реальні підсумки руху за українізацію освіти в Україні зазначеного періоду.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в самій проблематиці теми. Автор на основі глибокого вивчення і критичного аналізу широкого кола матеріалів відтворює цілісну картину історичного розвитку руху за освіту рідною мовою в зазначений період. 
Новим є спосіб реалізації поставлених завдань. У роботі простежується розвиток одразу двох процесів українізаційного руху: західноукраїнського і наддніпрянського, які відбувалися в різних історичних умовах, мали специфічні риси й особливості. Реконструкція історичної дійсності даного періоду здійснюється через аналіз цих процесів, їх співставлення й у кінцевому результаті їх характеристику як єдиного явища.
Дисертантом визначено:
- стан та статус української мови в навчальних закладах обох частин України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., історичні передумови необхідності впровадження цієї мови в українських освітніх установах; 
- встановлено основні причини неоднакового ставлення населення різних регіонів України до українізації навчання, визначено єдність, багатогранність, особливості та специфіку руху за навчання українською мовою в Західній і Наддніпрянській Україні зазначеного періоду; 
- проаналізовано діяльність різних верств українського населення стосовно введення української мови в систему освіти, надано принципову оцінку діям української інтелігенції, просвітніх і громадських товариств, органів державної влади та місцевого самоврядування на ниві націоналізації освіти; 
- висвітлено значимість розроблених у боротьбі за освіту рідною мовою положень і висновків з фундаментальних проблем національної школи, освіти і виховання для розвитку сучасної науки і практики; 
- розроблено періодизацію процесу руху за введення української мови в навчальних закладах України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.; 
- введено до наукового обігу нові документи, історичні факти, які дали можливість визначити внесок багатьох раніше невідомих і маловідомих освітніх і культурних діячів у розробку теоретичних основ і практику творення україномовної школи.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його результати і висновки можуть бути використані для подальшого вивчення процесу руху за впровадження української мови в навчальних закладах України в різні періоди його розвитку, при розробці стратегії розвитку освіти і школи на сучасному етапі реформування системи освіти в Україні; у вирішенні проблем впровадження української мови в освітніх та культосвітніх установах; у викладацькій та краєзнавчій роботі; в дослідженнях з історії України, історії української культури, в роботах з теорії та історії педагогіки, філософії освіти та ін. Науково-теоретичні результати дослідження можуть сприяти оновленню структури і змісту вузівських курсів з історії, педагогіки, використовуватися при розробці спецкурсів і проведенні спецсемінарів як у вищих, так і в середніх навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. У процесі роботи над дисертацією апробовано окремі та проміжні результати загального дослідження, обговорено відповідні проблеми. Основні положення і висновки дисертації оприлюднено у виступах на Міжнародній науковій конференції “Українсько-польські стосунки в джерелах та історіографії” (Херсон, 2004), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції до 140-ї річниці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Миколаїв, 2005), щорічній науковій конференції “Дні науки НаУКМА” (Київ, 2004), щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (Миколаїв, 2002-2004), науково-практичній конференції “Перспективні розробки науки і техніки” (Бєлгород, 2004). 
Публікації. Результати дослідження викладено в 7 публікаціях, 5 з яких є фаховими, загальним обсягом 3,6 друкованого аркуша.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків (загалом 179 сторінок) і списку використаних джерел та літератури (595 найменувань). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 310 сторінок.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
 
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об’єкт дисертації, хронологічні рамки, територіальні межі дослідження, сформульовані дослідницька мета й завдання, вказано на наукову новизну, практичне значення дисертації та апробацію одержаних результатів.
У першому розділі – “Ступінь наукової розробки проблеми, джерельна база та методологічні засади дослідження” – проаналізовано стан і основні напрямки наукового вивчення питання, охарактеризовано джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження. Встановлено, що особливості розвитку україномовної освіти в кінці ХІХ – на початку ХХ століття привертали увагу багатьох авторів, які розуміли велике значення рідної мови для розвитку народу, існування і прогресу держави.
Історіографію проблеми автор дисертації умовно поділяє на три періоди: 1) дореволюційний (80-ті роки ХІХ ст. – 1917 р.); 2) радянський (1918-1990 рр.); 3) сучасний (1991-2006 рр.). 
Для першого періоду характерна малочисельність наукових досліджень стосовно питань україномовної освіти. Більшість публікацій носить агітаційно-пропагандистський характер. Вони були написані як українськими діячами, прихильниками рідного слова –
Фото Капча