Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Семантико-синтаксична структура речень із тотивними предикатами

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

структур речення;

7) указати на специфіку вторинних предикатних синтаксем як модифікаторів тотивної семантики та встановити їхнє місце в семантико-синтаксичній структурі речення з одно- – полівалентними предикатами.
Методика дослідження. Як основний у дисертації використовується описовий метод, на підставі якого узагальнено спостереження над зібраним фактичним матеріалом; методика системного функціонально-семантичного аналізу тотивних дієслів і синтаксичних конструкцій, у яких репрезентована тотивність; контекстний аналіз, що охоплює застосування прийомів спостереження, порівняння. Як додаткові прийоми в дослідженні принагідно використовуються трансформаційна методика та синтаксичне моделювання.
Матеріалом дослідження слугували твори української художньої літератури письменників XIX – XXІ ст., тексти публіцистичного й офіційно-ділового стилів сучасної української мови, матеріали словників, елементарні синтаксичні одиниці, змодельовані автором відповідно до валентності предикатів, що уможливлювало чіткіше вивчення особливостей формування таких речень. Укладено картотеку речень із дієслівними предикатами тотивності загальним обсягом близько 7 тис. контекстних позицій. Корпус дієслів зі значенням тотивності був виявлений методом суцільної вибірки зі Словника української мови (Словник української мови, 1970 – 1980, Т. І – ХI). 
Наукова новизна та особистий внесок здобувача. Уперше на матеріалі української мови здійснено системний підхід до вивчення категорії тотивності; подано семантичні, граматичні та функціональні характеристики тотивних дієслів; проведено комплексний аналіз семантико-синтаксичної структури речень із тотивними предикатами за структурно-семантичними показниками; описано характерні риси облігаторних і факультативних компонентів; зроблено спробу встановлення чинників, які впливають на симетрію/ асиметрію синтаксичної та семантичної структур речення; виявлено специфіку функціонування вторинних субстанційних компонентів, залежних від тотивних предикатних синтаксем.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні й уточненні наукових концепцій, пов’язаних із застосуванням синтаксичної природи категорії тотивності, її зв’язку із семантико-синтаксичною структурою речень. Дисертаційне дослідження сприяє поглибленому вивченню сутності мовної категорії результативності, що утворюється різними за своїм характером складниками, з-поміж яких вагоме місце посідає тотивність.
Практична цінність одержаних результатів мотивується тим, що їх можна буде використати при написанні підручників та посібників із граматики української мови, у практиці викладання курсу сучасної української мови; для створення спецкурсів і спецсемінарів із семантичного синтаксису й валентності, а також при укладанні граматичних словників.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення й практичні результати наукової праці було викладено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2006–2008 рр); на Міжнародних наукових конференціях: “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005), “Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам’янець-Подільський, 2007), “Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2008); Всеукраїнській науковій конференції “Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007). Окремі розділи й дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Публікації. З теми дисертації опубліковано 8 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, списку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списків використаної літератури (206 позицій) та джерел фактичного матеріалу. Повний обсяг тексту роботи – 187 с., обсяг основної частини – 166 с.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
 
У вступі обґрунтовано вибір теми наукової праці та її актуальність, визначено мету й завдання роботи, об’єкт, предмет і методи дослідження, з’ясовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, указано джерела ілюстративного матеріалу та окреслено структуру дисертації.
У першому розділі “Теоретичні проблеми категорії аспектуальності” проаналізовано концептуальні підходи щодо категорій виду й способу дієслівної дії як основних дієслівних граматичних категорій, описано ступінь вивченості в сучасній лінгвістиці семантики категорії тотивності, подано загальну характеристику дієслів тотивного СДД, низку властивостей та ознак явища тотивності.
Способи дій визначено лінгвістами як семантичні угрупування дієслів на основі спільності типу протікання події. З терміном “способи дії” пов’язано уявлення про те, як відбувається дія, який спосіб її здійснення в часі. СДД відіграють суттєву роль у структурі поля лімітативності, їхнє значення розкриває ті чи ті деталі причетності до граничності або містить сему лімітативності поряд зі значеннями, які відносять до аспектуальних полів тривалості, кратності, фазовості.
В останні роки в аспектології під впливом семантики використовують новий підхід до вивчення СДД, який можна назвати змістовим. У значеннях СДД акціональні й аспектуальні ознаки поєднані, вони становлять сукупність декількох семантичних елементів, саме тому семантичне угрупування СДД може мати різні підстави залежно від ознаки, вибраної для класифікації. 
У різних наукових студіях кваліфікації СДД подають то як семантичні розряди, що об’єднують усю дієслівну лексику (Е. Кошмідер, Ю.С. Маслов, О.В. Бондарко, С.О. Соколова), то як виражені на словотвірному рівні лексико-граматичні розряди дієслів (М.О. Кронгауз, Н.С. Авілова, А.П. Грищенко). У роботі прийнято варіант кваліфікації СДД за принципом спільного для певної групи дієслів лексичного значення.
 В існуючій класифікаціїї способів дієслівної дії, у яких дія обмежена граничним виявом, значне місце посідають результативні способи дії. Результативність притаманна широкому колу дієслів. Можна говорити про своєрідне поле результативності, у якому загальнорезультативний спосіб дії утворює центр, до якого приєднуються периферійні утворення різних типів. Для цієї групи СДД характерним є те, що саме взаємодія між префіксом і змістом кореня визначає той спосіб дії, який надається даному дієслову.
Тотивний СДД у зазначених класифікаціях віднесено до загальнорезультативного способу дієслівної дії, варіанти якого об’єднано спільною ознакою “направленість на досягнення результату”,
Фото Капча