Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Семантико-синтаксична структура речень із тотивними предикатами

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

локатива, яка визначає початковий і кінцевий пункти та шлях руху, напр.: Офіціант з незадоволеним обличчям приніс їй тацю з кавою, соком, порцією смаженої картоплі та відбивною по-французькому (Ірен Роздобудько); А в останній день перед відплиттям я відніс Ахмада на корабель (Юрій Логвин); Я охоче заїду в Обухівку до свого приятеля Олексія Капніста (Іван Пільгук). У мовленні не всі правобічні субстанційні синтаксеми, які валентно зумовлюються вказаними дієслівними предикатами руху, мають лексичне вираження, тому синтаксичним одиницям із такими предикатами властиве поєднання обов’язкових і необов’язкових синтаксем. Так, наприклад, у реченні Ще раненько виїхала високо вимощеним возом до Крем’янця (Улас Самчук) факультативними виступають локативні субстанційні синтаксеми, що позначають вихідний пункт руху та шлях руху. Досить часто, залежно від мовленнєвої ситуації, усі чотири правобічні субстанційні синтаксеми можуть функціонувати як необов’язкові, пор.: Юзеф приїхав сам (Павло Наніїв).

Чотиримісні тотивні предикати здебільшого репрезентовані вербативами лексико-семантичної групи руху, переміщення. До набору правобічних субстанційних синтаксем дієслів руху входить зазвичай субстанційна локативна синтаксема, яка розчленовується на вихідний пункт руху, шлях руху й кінцевий пункт руху. У переважній більшості випадків із трьох правобічних валентних позицій заповненими виступає одна або дві, а інші є факультативними, напр.: До Львова прибули опівдні (Микола Олійник); Чудової весняної днини розкішною яхтою раптом прибув Шаляпін (Леонід Смілянський); Того ж дня вони вирушили до Дніпра (Валентин Чемерис) і под.
Типовими виразниками тривалентних тотивних предикатів виступають акціональні дієслова, що в традиційній граматиці кваліфікують як вербативи з подвійним керуванням. На семантичному рівні вони прогнозують три аргументні позиції: суб’єкта, об’єкта, адресата дії або знаряддя чи засобу дії, нерідко простежується тенденція до факультативного вираження однієї чи двох субстанційних синтаксем. Переважну більшість тривалентних тотивних предикатів становлять дієслівні компоненти, утворені предикатами дії, периферію ж утворюють предикати процесу та предикати стану, яким не властива сполучуваність із трьома субстанційними синтаксемами. Зазначені тотивні предикати є семантично неоднорідними й охоплюють такі основні лексичні групи: “давання”, “володіння”, “називання”, “обдарування”, “сприйняття об’єкта”, “мовленнєвого повідомлення”, “визнання”, “дозволу” та локативні предикати. Так, у реченні Мелашка позичила хліба і верталась через свій садок (Іван Нечуй-Левицький) функціонує предикат дії із значенням володіння; у реченні Розумом сприймав, як незаперечну істину, – всі докази наявні, а серцем не міг сприйняти (Володимир Малик) – предикат процесу; локативний предикат формує речення … і впала стеблина, тремтячи листом (Борис Грінченко) тощо. 
Двовалентні тотивні предикати програмують, окрім лівобічної субстанційної синтаксеми у функції суб’єкта конкретної фізичної дії, суб’єкта розумової, інтелектуальної діяльності, суб’єкта мовленнєвої діяльності, поєднання з однією з правобічних субстанційних синтаксем – об’єктною, інструментальною або локативною. Двомісні тотивні предикати представлені предикатами дії, процесу, стану та локативними предикатами. Трикомпонентні структури, що утворюють тотивні й тотивні сепаратні предикати, репрезентовані двомісними дієсловами різних лексико-семантичних груп: розумової діяльності, мовленнєвої діяльності, активної дії, рухів, виконуваних неактивними учасниками дії (частинами тіла, предметами), почуттєвого стосунку до особи, емоційно-психічної сфери, із семою просторової локалізації, напр.: Я без тебе давно сон відгадала (Олесь Донченко); Гафійка гукнула подругу (Петро Козланюк); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній). Семантико-синтаксичній структурі речень із двовалентними тотивними предикатами, за окремими винятками, притаманна облігаторність синтаксем.
Одновалентні тотивні вербативні предикати здатні моделювати двокомпонентні семантично елементарні речення, які на формально-граматичному рівні кваліфікують як двоскладні чи односкладні. У двоскладних конструкціях з одновалентними тотивними предикатами предикатна синтаксема пов’язана з лівобічною субстанційною суб’єктною синтаксемою мовленнєвої діяльності (звучання, звуконаслідування), емоційно-психічного чи фізичного стану, напр.: Хима хмикнула ще раз, накинула краще хустку й тихо пішла від машини (Володимир Винниченко); Воскресли люди (Ліна Костенко); Надворі гримнули гармати, і Крайнюк схопився (Василь Кучер). Субстанційна суб’єктна синтаксема, яка на формально-граматичному рівні виражена давальним відмінком, функціонує як суб’єкт стану й поширена в односкладних із структурного погляду реченнях, напр.: Йому відібрало мову…
У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження:
Тотивність як аспектуальна категорія тісно пов’язана з іншим аспектуальним значенням – результативністю, які в українському мовознавстві визначено як аспектуальні відношення з переважно структурно-предикатним семантичним компонентом.
Мовні одиниці на позначення тотивної дії формують функціонально-семантичне поле з відповідним значенням, компоненти якого протиставлені за принципом “ядро – приядерна зона (напівпериферія) – периферійна зона”. Ядро ФСП становлять тотиви, що вживаються в первинному значенні, напівпериферію – тотиви, що функціонують у вторинних значеннях, і периферійну зону формують тотивні лексеми, за якими тотивна семантика не закріплена в словнику. Значній частині тотивів притаманний семантичний синкретизм, що спричинено взаємозумовленістю двох і більше семантичних компонентів.
Аналіз фактичного матеріалу дозволяє зробити висновок про наявність широкого спектру засобів вираження тотивності в українській мові: семантику дієслівної лексеми, словотворчі засоби, конкретизатори тотивності на лексичному рівні. Зазначені засоби актуалізують семантику тотивності за взаємодії один з одним або з іншими контекстуальними компонентами. Домінантою з-поміж названих засобів виступає семантика тотива, оскільки в більшості випадків сема тотивності міститься безпосередньо в семантичній структурі дієслівного предиката, чим визначається абсолютивність дієслівного тотива, диференційною ознакою якого є самодостатність лексичного значення. Окрім того, засобами вираження тотивності виступають префікси, суфікси та допоміжні засоби словотворення, з-поміж яких основними є префікси з- (с-, зі-), за-, о-, про-; суфікси -ну-, -ува-, -а-, -и-.
Тотивний предикат на формально-граматичному рівні репрезентується дієсловом.
Фото Капча