Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Шевченкіана Володимира Блавацького у професійних українських театрах східної Галичини міжвоєнного періоду

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

забави лісовиків і мавок і насамкінець – статична сцена оповіді, де біля тополі зібрались уся громада – чумаки, вдова, хлопці і дівчата, чабан, кобзар) у зіставленні з переживаннями, діями і вчинками головних дійових осіб – Галі (М. Слюзарівна), Матері (Л. Сердюкова), старої чарівниці (М. Степова), Кобзаря (Б. Паздрій). На- лаштованість і водночас динаміку у виставу вносили сцени персоніфікованих, згідно з фольклорною традицією, дерев: тополя – Галя, явір – Козак, верба – Свекруха, кущ калини – Пара Закоханих29.

Відтак шевченківські постановки Володимира Блавацького у трьох репрезентативних українських галицьких театрах міжвоєнного періоду (Українському народному театрі ім. І. Тобілевича, Українському молодому театрі «Заграва», Українському театрі ім. І. Котляревського) відрізнялися від узвичаєного в українській Галичині, трактованого на рівні міфотворення, святкового шевченківського репертуару (драма «Назар Стодоля» чи декламації поетичних творів). Тут шевченківську поезію (поеми «Розрита могила» і «Суботів», балади «Тополя», «Причинна» і «Утоплена»), з огляду на її драматичний потенціал, режисер інсценізував, використавши її у системі навчання і для узгодження акторської майстерності. І таку постановку ніколи не опрацьовуваного режисером жанру біографічно-сценічного репортажу З. Тарнавського «Тарас Шевченко», який, проте, за ідеологією був програмним для репертуару театру «Заграва», В. Блавацький також і з огляду на агітаційно-пропагандистське завдання вистави зумів вирішити в умовно-реалістичній формі.
Шевченкіана В. Блавацького на рівні пластичного рішення, живих колористичних масових сцен в умовно-реалістичній формі звучала у міжвоєнній українській Галичині оригінально-модерністично.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Боньковська О. Театральний процес на західноукраїнських землях у 1918-1939 роках // Історія українського театру: у 3 т. – Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. – Т. 2 (1900-1945). – С. 547.
  2. Єрмакова Н. Березільська культура. Історія. Досвід / Наталія Єрмакова. – К. : Фенікс, 2012.
  3. Там само. – С. 150-151.
  4. Борщаговський О. Шевченко і театр / О. Борща- говський, М. Йосипенко. – Х. : Мистецтво, 1941.
  5. Лаврентій Р. Інсценізація «Слова о полку Ігоря» Григора Лужницького у парадигмі «монументального театру» Володимира Блавацького / Р. Лаврентій // Записки НТШ. – Львів, 2011. – Т. CCLXII. Праці театрознавчої комісії. – С. 256.
  6. М[ихайло] К[едрин] [Іван Рудницький]. Театр ім. І. Тобілевича в Станіславові: «Барон Кіммель» – оперета Вальтера Кольо, «Ніж моєї жінки» – фарса на 3 дії Блюм Фуше, «Розрита могила» – інсценізація Шев- ченкової поеми В. Блавацького, «Катерина» – опера на 3 дії М. Аркаса // Діло, 1929. – 30 травня. – Ч. 120.
  7. Лаврентій Р. Інсценізація «Слова о полку Ігоря» Григора Лужницького у парадигмі «монументального театру» Володимира Блавацького / Р. Лаврентій // Записки НТШ. – Львів, 2011. – Т. CCLXII. Праці театрознавчої комісії – С. 256-257.
  8. Цікаво, що суголосне сценічне опрацювання шевченківської поезії у формі літературно-музичних композицій, які поєднували декламацію, живу газету, фактомонтаж, незалежно у 1927 році запропонував львівський «Робітничий театр» (поеми «Саул» і «Сон»). Такі агітаційно-масові вистави передбачали тісний зв’язок театру з суспільною реальністю, єдність сцени і публіки, колективну творчість (безпосередня участь робітників, загальна імпровізація), що в засаді мало відрізняти соціалістичний театр від традиційного. Втім, робітнича сцена працювала відокремлено від загального українського театрального руху у Східній Галичині (Боньковська О. Театральний процес на західноукраїнських землях у 1918-1939 роках // Історія українського театру. – К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, 2009. – Т. 2 (1900-1945). – С. 365-566). І, можливо, тому її сценічні нововведення не знайшли широкого застосування.
  9. Стоколос Н. Г. НЕОУНІЯ [Електронний ресурс] / Надія Стоколос // Енциклопедія історії України: у 10 т. / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; НАН України. Інститут історії України. – К. : Наукова думка, 2010. – Т. 7: Мі-О – 728 с. : іл. – Режим доступу: http: / /www. history. org. ua/? termin=Neouniia
  10. Беген О. Між візантійством та латинізацією [Електронний ресурс] // Патріярхат, Львів, 2006. – N 1 (391) – січень-лютий. – Режим доступу: http: //www. patriyarkhat. org. ua/ukr/archive/article; 191; 392/;
  11. Там само.
  12. Єгрешій О. Єпископ Григорій Хомишин: портрет релігійно-церковного і громадсько-політичного діяча [Електронний ресурс]. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. – С. 18. – Режим доступу: Ы1р: //ИотуБИуп. te. ua/homyshyn. pdf
  13. Там само. – С. 19.
  14. Там само. – С. 19.
  15. Там само. – С. 33-34.
  16. Комариця М. Українська «католицька критика»: феномен 20-30-х років ХХ ст. / Мар’яна Комариця. – Львів: НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, Відділення «Науково-дослідний центр періодики», 2007. – С. 116-117.
  17. Мороз Ф. Православ’я на теренах Івано-Франківської єпархії до 1946 року [Електронний ресурс] // СТАРИЙ кАлУШ. – Режим доступу: http: //kalusz. io. ua/ Б190684/ргауоБІаууа_па^егепаИ_іуапо-НапкіуБкое_ parhie_do_1946_roku_svyashch. _fedora_moroza
  18. Гнатишак М. Тарас Шевченко й релігія // Дзвони. – Львів, 1936. – Ч. 3.
  19. Гнатишак М. Сучасне положення Европейського театру // Дзвони: Літ. -наук. місячник. – Львів, 1931. – Ч. 4/5. – С. 265-269.
  20. Там само. – С. 269.
  21. Там само.
  22. Останній лист Зенона Тарнавського до Г Луж- ницького (Детройт, 1960) [Електронний ресурс] // З. Тарнавський Дорога на Високий Замок. – Торонто, в-во «Гомін України», 1964. – 255 с. – Режим доступу: Ийр: МіаБрогіапа. о^. иа/рігеа/51644атауБкіу^^оі^а- па-уІБокіу^аток/.
  23. В актуальний час написання ця п’єса не була опублікована, адже, за авторськими принципами, п’єс
  24. З. Тарнавський ніколи не старався видавати, бо вважав, що «драма призначена для життя в театрі, як підлож- жя до театрального видовища, а не як лєктура у час дозвілля» / Останній лист Зенона Тарнавського до Г. Лужницького (Детройт, 1960) // Тарнавський З. Дорога на Високий Замок. – Торонто, в-во «Гомін України», 1964. – С. 12). Відтак рукопис п’єси віднайдений Р. Лаврентієм у ЦДІА України у Львові (ф. 309) і ласкаво наданий авторці.
  25. Ревуцький В. «Заграва»: кілька слів про театр. 1933-1938 рр. ; упор. Б. Козак / В. Ревуцький. – Львів: Нац. університет ім. І. Франка, 2000. – С. 31.
  26. Кульчицький О. Театр «Заграва» в Коломиї. Тарас Шевченко – чотири картини з життя поета З. Тарнавського // Діло, 1937, 16 березня, ч. 57; Г К. Нова прем’єра «Заграви» в Коломиї (Новий Час, 1937, 13 березня). – Наш театр. – Нью-Йорк, 1992. – Т. ІІ.
  27. Лаврентій Р. Український молодий театр «Заграва» (Декілька штрихів до творчого портрета) // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство, 2002. – Вип. 2. – С. 316-325.
  28. Грицан А. Театральна культура Галичини у контексті європейського модерну (кінець ХІХ – перша чверть ХХ ст.) – Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. 2009-2010. – Вип. 17-18. – С. 4.
  29. Боньковська О. Театральний процес на західноукраїнських землях у 1918-1939 роках // Історія українського театру: в 3 т. – Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. – Т. 2 (1900-1945). – С. 559.
  30. оскол. Український театр ім. Котляревського: «Тополя» // Діло, 1937. – 11 червня. – Ч. 131.
 
Фото Капча