Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
39
Мова: 
Українська
Оцінка: 

тижня. З цієї ж структури розвиваються і печеристі тіла статевого члена. Його оточують урогенітальні складки, які у свою чергу, оточені лабіоскротальними складками. Під горбком розташований уретральний жолобок (сечостатевий синус). Розвиток жіночих зовнішніх статевих органів спричиняється присутністю естрогену та інших гормонів організму матері.

На 13-17-му тижні статевий горбок розвивається у майбутній клітор, урогенітальні складки перетворюються на малі статеві губи, а лабіоскротальні – на великі статеві губи. Уретральний жолобок перетворюється на присінок піхви [9, С. 445 – 447].
 
ВИСНОВКИ
 
Статева система людини – це комплекс органів, за допомогою яких відбувається розмноження. Також вони визначають ознаки статі і виконують сексуальну функцію. На відміну від інших систем органів репродуктивна система починає функціонувати лише тоді, коли людський організм готовий брати участь в дітородінні. Це відбувається під час статевого дозрівання.
У тварин репродуктивна система представників різних статей одного виду нерідко сильно відрізняэться (на відміну від інших систем органів, які у представників різних статей відрізняються мало). Ці відмінності приводять до створення нових комбінацій генетичного матеріалу, що може призвести до більшої пристосованості потомства. Деякі речовини (гормони і феромони) також грають важливу роль в репродуктивній системі тварин.
У більшості хребетних тварин репродуктивна система має подібний план будови: статеві залози (гонади) – вивідні протоки – зовнішні статеві органи. Основні органи репродукційної системи людини включають геніталії (статевий член і піхву), а також внутрішні органи, в тому числі гонади, що виробляють статеві клітини (сім’яники і яєчники). Захворювання репродуктивної системи людини широко поширені, особливо хвороби, що передаються статевим шляхом.
Жіночу статеву систему поділяють на дві групи органів: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх статевих органів відносять: малі та великі статеві губи з розташованими на них залозами, клітор і вхід у піхву, до внутрішніх – піхва, матка, маткові труби, яєчники. Піхва відкривається назовні через вульву, яка включає великі і малі статеві губи, в кліторі уретру, під час статевого акту ця область зволожується виділеннями з бартолінових залоз.
Репродуктивна система жінки складається з органів, розташованих переважно всередині тіла у тазовій області. Вона складається з трьох основних частин: піхви, в яку потрапляє сперма, матка, у якій розвивається зародок і яєчники, в яких відбувається дозрівання яйцеклітини. Жіночі груди теж відносяться до репродуктивної системи і відіграють важливу роль у постнатальному розвитку.
Отже, на біологічному рівні функціонування у людини є два головні завдання: вижити та відтворити собі подібних. Виживання пов'язане з такими валеологічними поняттями, як адаптаційний потенціал і рівень індивідуального фізичного здоров'я.
Друге завдання вирішується лише репродуктивно здоровими людьми. Репродуктивне здоров'я жінок можливо оцінити за наслідками функціонування їхньої репродуктивної системи, а саме за кількістю вагітностей і своєчасно народжених дітей.
Як свідчить наука, репродуктивна система відносно автономна, тому немає прямої кореляції між станом загального та репродуктивного здоров'я. Високий рівень загального здоров'я інколи супроводжується низькою плодовитістю і навіть відсутністю її, але може бути і навпаки. Поряд із цим існує загальний біологічний механізм, який поєднує ці два аспекти і спрямовує їх завдяки нейрогуморальній регуляції в одному напрямку.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
1. Афанасьєв Ю. І., Юріна Н. А., Котовський Е. Ф. ; Гістологія: Підручник під ред. Афанасьєва Ю. І., Юріної Н. А. – 5-е вид., Перераб. і доп. – М. : «Медицина», 2002. – С. 98 – 104.
2. Беклемишев В. Н.  Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964. – С. 44 – 49.
3. Билич Г. Л., Крыжановский В. А. Биология. Полный курс. В 3 томах. – М. : «ОНИКС 21 век», 2002. – 864 с.
4. Вільям Г. Мастерc, Вірджинія Е. Джонсон, Роберт К. Колодний. Основи сексології (HUMAN SEXUALITY). Пер. з англ. – М. : Мир, 1998. – С. 124 – 129.
5. Гайворонский И. В. Нормальная анатомия человека. В 2 томах. – СПб. : «СпецЛит», 2001. – С. 305 – 308.
6. Гилберт С. Биология развития. В 3 томах. – М. : «Мир», 1995. – С. 56 – 62.
7. Головацький А. С., Черкасов В. Г. Анатомiя людини у трьох томах. / За ред. А. С. Головацького та Черкасова В. Г. – Вінниця: «Нова книга», 2006-2009. – С. 455 – 458.
8. Грищенко В. І. Акушерство: підручник / Кол. Авторів; з ред. акад. НАН України В. І. Грищенка. – К. : «Медицина», 2009. – 408 с.
9. Дюбенко А. А. Анатомія людини. В 2-х томах. / Дюбенко А. А., Коломійцев А. К., Чайковський Ю. Б. – К., 2004. – С. 245 – 247.
10. Запорожан В. М. Акушерство та гінекологія: У 4 т. : національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В. М. Запорожана. – К. : ВСВ «Медицина», 2013. – С. 177 – 182.
11. Клод В., Детье В., В Біологія. Біологічні процеси і закони В. Переклад з англ. Баєвським Н. М., Лашкевича Ю. І., Обручової Н. В., Видавництво «Світ», Москва, 1974. – С. 89 – 96.
12. Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. – Львів. 2002. – 240 с.
13. Назарова, І. Б. Фізіологічне акушерство: підручник /І. Б. Назарова, В. Б. Самойленко. – К. : «Медицина», 2009. – С. 60 – 69.
14. Пикалюк В. С. Російсько-український тлумачний словник основних біологічних i медичних термінів. / За редакцією В. С. Пикалюка. – Сімферополь: «Видавничний відділ КДМУ», 2004. -328 с.
15. Пикалюк В. С., Османов А. Ю. Філо-, онтогенез органів і систем людини. – Сімферополь, 2011. – 312 с. – С. 185 – 191.
16. Привес М. Г. и др. Анатомия человека. – СПб. : «Гиппократ», 2001. – 704 с.
17. Сапин М. Р., Біліч Г. Л. Анатомія людини: підручник у 3 т. – М. : «ГЕОТАР-Медіа», 2008. – С. 267 – 271.
18. Собота Й. Атлас анатомії людини. У двох томах /Переробка та редакція В. Г. Черкасова, переклад з нім. мови О. І. Ковальчука. – К. : «Український медичний вісник», 2009. – С. 109 – 116.
19. Тейлор Д., Грин Н., Стаут У. Биология. В 3 томах Т. 2 – М. : «Мир» 2004. -436 с.
20. Трещева Н. В. Законы живой природы. – Симферополь: «Кит», 2000. – 88 с. – С. 22 – 23.
21. Улумбекова Е. Г. Гистология / Под. Ред. Улумбекова Е. Г., Челышёва Ю. А. М. : «ГЗОТАР-МЕД», 2002. – 672 с.
22. Федонюк Я. І., Пикалюк В. С. Анатомія людини з клінічним аспектом: Стислий підручник. / За ред. Федонюка Я. І., Пикалюка В. С. – Тернопіль: Навчальна кніга, «Богдан», 2009. – 920 с.
23. Шапаренко П. П. Анатомія людини. В 2-х томах. / Під. ред. проф. П. П. Шапаренка. – К. : «Здоров’я», 2003. – С. 446 – 450.
24. Шмальгаузен И. И.  Основы сравнительной анатомии позвоночных животных, 4 изд., М., 1947. – С. 123 – 127.
Фото Капча