Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Шляхи зміцнення фінансового стану підприємства

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Трансформаційні умови розвитку вітчизняної економіки вимагають від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т. п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [1].
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності й доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру майна та джерела його формування, причини змін складових майна. Особлива увага, при цьому, приділяється вивченню причин, що негативно впливають на майновий стан підприємства, як важливої складової стабільного і стійкого фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за короткостроковими зобов’язаннями.
Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, передусім, у швидкості обігу його засобів. Аналіз її полягає у дослідженні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб’єкта. Загальна обіговість усіх засобів складається з часткових показників окремих елементів цих засобів.
Для оцінки ефективності господарської діяльності використовуються показники рентабельності – дохідності чи прибутковості його капіталу, ресурсів та продукції. Одне із головних завдань діяльності підприємства – максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж» [3, с. 123]. Фінансовий леверидж характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу і розраховується за формулою [2]:
ЕФВ=[ВЕР-Цнзк] (1-Кп) × ПК/ВК  (1)
де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, який полягає у прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;
ВЕР-рентабельність сукупного капіталу;
Цнзк -номінальна ціна позикових ресурсів, %;
Цузк-уточнена середньозважена ціна позикових ресурсів з урахуванням позикової економії, %;
Кп-рівень податкового вилучення з прибутку (відношення податків із прибутку до суми прибутку після сплати процентів) ;
ЗК – середня сума позикового (залученого капіталу) ;
ВК – середня сума власного капіталу підприємства;
ПК/ВК -плече фінансового важеля (структура капіталу)
Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується сума власного капіталу за рахунок залучення позикових засобів оборот підприємства. Позитивний ЕФВ виникає в тому разі, якщо рентабельність сукупного капіталу вища від середньозваженої ціни позикових ресурсів, тобто, якщо ROA  Цузк. Якщо ROA  Цузк, виникає негативний ЕФВ (ефект «кийка»), у результаті чого відбувається «проїдання» власного капіталу, що може стати причиною банкрутства підприємства.
Існують різні рекомендації щодо величини плеча фінансового важеля. Більшість із них зводиться до того, що доля залучених коштів в пасиві не повинна перевищувати 50%. В світовій практиці існують відхилення від цього правила. Так, японські компанії широко використовують борги для фінансування своєї діяльності. У них відношення позикового капіталу до суми активів в середньому складає 85%; у німецьких фірм – 64%; американських фірм – 55%.
Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства, розроблена фірмою «Дюпон» (США), передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності власного капіталу» на ряд фінансових коефіцієнтів його формування, взаємопов’язаних в єдиній системі.
Перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий актив балансу, третій – пасив балансу.
Управління фінансовим станом підприємства орієнтоване зараз переважно на вирішення короткострокових проблем. У цих умовах поширеними є зміни завдань, пріоритетів діяльності, рішень, наслідком чого є недосконалість структури показників фінансової стійкості, зниження її рівня. Вважається, що в умовах трансформації економіки України управління фінансовим станом можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації. Зміцнення рівня фінансового стану підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах економічної кризи основними тактичними цілями є:
усунення неплатоспроможності підприємства, тобто:
– зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства;
– зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства;
– збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань.
2) відновлення фінансової стійкості підприємства, а саме:
– збільшення обсягу позитивного грошового потоку;
– зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.
3) зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання шляхом:
– збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
– перегляду окремих напрямів фінансової стратегії підприємства [1].
 
Список використаних джерел
 
1. Мальчик М. В Бойко С. Т. Фінансовий аналіз: кредитно-модульний курс. Навчально-методичний посібник / М. В. Мальчик, С. Т. Бойко. – Рівне, 2010. – 236 с.
2. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2003. – 448 с.
3. Хотомлянський О. Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства / О. Л. Хотомлянський // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 111-119.
Фото Капча