Сім’я як об’єкт демографії

демографії не як окремі випадки, а як їх безлічі, як послідовності подій, що відбуваються протягом життя покоління або поколінь, які утворюють населення. Відповідно демографія розглядає не окремі сім’ї, а їх сукупності. Абстрагуючись при цьому від багатьох індивідуальних властивостей людей і сімей, вона бере до уваги лише загальні риси, характерні для певних вікових, соціальних та інших груп населення, причому різниця тут не тільки кількісна. Населення, взяте в цілому, має особливості, які відсутні на індивідуальному рівні. Наприклад, кожна людина має стать і вік, але демографію цікавить не наявність тих або інших значень цих ознак у конкретних людей, а співвідношення чисельностей людей різного віку і статі, тобто статево-віковий склад населення. Те ж стосується й інших ознак, якими володіють люди, а відповідно і сім’ї.

Звичайно, населення складається з окремих людей, або з окремих родин, і для того, щоб дізнатися щось про всіх, необхідно спершу одержати такі відомості про кожну з них. Спостереження завжди ведеться по окремих елементах, але дослідник-демограф оперує узагальненими, зведеними даними про сукупності таких елементів - сімей або їх груп. Відзначаючи труднощі, пов'язані з проникненням у внутрішній мир сім’ї, демограф А. Г. Харчев пише, що «найбільш надійним, на наш погляд, джерелом судження про загальносоціальні тенденції в області шлюбу і сім’ї є не вивчення і опис окремих сімейних груп, а аналіз статистичних і документального даних щодо положення жінок у суспільстві, рівня матеріального і культурного життя людей, динаміка шлюбів, розлучень і народжень».

Вивчаючи демографічні процеси на макрорівні, демографія, однак, цим не обмежується. Для того щоб краще зрозуміти причини, фактори змін, які відбуваються у відтворенні населення в цілому, необхідно ясно представляти собі механізм функціонування тієї «молекули суспільства», що являє собою сім’я. І тут успіх дослідження залежить значною мірою від правильного поєднання його макро- і мікрорівнів.

3. Демографічні функції сім’ї

Будучи необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства і виконуючи багато соціальних функцій, сім’я відіграє важливу роль у суспільному розвитку. Через сім’ю здійснюється зміна поколінь людей, поява самої людини, продовження роду. У сім’ї відбувається первинна соціалізація і виховання дітей аж до досягнення ними цивільної зрілості, а також у значній частині реалізується обов'язок піклуватися про старих, непрацездатних членів суспільства. Сім’я є також осередком організації побуту і важливою споживчою одиницею. Своїм виникненням, існуванням і розвитком сім’я зобов'язана, насамперед, суспільним нормам і санкціям, які пропонують батькам піклуватися про своїх дітей. Це надає сім’ї характеру найважливішого соціального інституту.

У процесі функціонування і розвитку сім’ї проявляються найбільш істотні сторони соціально-економічних відносин. Суспільні відносини як провідні й домінуючі в розвитку будь-якого суспільного організму, впливають на взаємозв'язок «суспільство-сім’я». У свою чергу життєдіяльність сім’ї істотно впливає практично на всі сторони життя суспільства. Сім’я - основа і умова формування соціалістичного способу життя в сфері невиробничо-побутової життєдіяльності людей.

Сім’я як соціальний інститут виконує в суспільстві певні функції, тобто здійснює певні види діяльності в системі суспільних відносин. Класифікації цих функцій досить різноманітні. Я. Щепаньский виділяє, наприклад, наступні функції сім’ї:

• підтримка біологічної безперервності суспільства;
• підтримка культурної безперервності суспільства шляхом передачі культурної спадщини наступним поколінням, або соціалізація молодого покоління;
• забезпечення соціального статусу дітей;
• забезпечення індивідам задоволення емоційних потреб, потреб інтимного спільного життя;
• соціальний контроль, зокрема контроль сексуальної поведінки.

Е. К. Васильєва розмежовує функції сім’ї згідно трьох процесів, які відрізняються особливим характером впливу на них сім’ї:

1) процеси відтворення населення;

2) процеси, носіями яких поряд з сім’ю є й інші суспільні інститути (споживання, виховання дітей, використання позаробочого часу і т.д.);

3)процеси, які безпосередньо протікають в інших соціальних інститутах, у яких сім’я виступає в якості одного з їх факторів (наприклад, виробнича діяльність людей).

Розглядаючи сферу життєдіяльності сім’ї, пов'язану із задоволенням різноманітних матеріальних і духовних потреб людини, виділяють три великі самостійні області, які відрізняються не лише цілеспрямованістю, але й об'єктом дії: господарсько-економічну, генеративно-виховну і культурно-рекреаційну. Функції сім’ї визначаються згідно із цими областями її життєдіяльності.

Не заглиблюючись у проблему класифікації функцій сучасної сім’ї, демографія відзначає, що у всіх класифікаціях незмінно виділяється її репродуктивна функція - функція відтворення нових поколінь, розглянута або самостійно, або у поєднанні з виховною функцією. 

Як зміст кожної з функцій, так і вся їх система змінюються з розвитком суспільства. Саме у їх зміні можна побачити відповідність сім’ї суспільним умовам її існування. Етапи історії сім’ї відбивають ті або інші етапи суспільного розвитку. По мірі розвитку суспільства і, відповідно, виникнення і розвитку суспільних інститутів частина сімейних функцій може переходити до них. Функції сім’ї є змінні, однак вони не взаємозамінні. У ході суспільного розвитку деякі функції сім’ї змінюються настільки, що виникає підстава говорити про їх відмирання. 

Лише репродуктивна функція сім’ї, функція відтворення нових поколінь, залишається за родиною незмінно, хоча, як і інші, набуває нового змісту в ході історичного розвитку. Природно вважати саме цю функцію головною при розгляді сім’ї як об'єкта соціально-демографічного дослідження.

При ближчому розгляді, однак, виявляється, що роль сім’ї як демографічного осередку, її значення у процесі відтворення населення не можна обмежувати фізичним оновленням поколінь, створенням потомства. Так, функція соціалізації молодого покоління прямо припускає передачу йому досвіду сімейного життя. Сім’я, і, насамперед батьки, відіграють важливу роль у підготовці до шлюбу і майбутнього сімейного життю дітей, і не тільки тому, що молоде покоління одержує від них інформацію про міжстатеві стосунки, мається на увазі безпосередній досвід життя у сім’ї, засвоєння, починаючи з раннього дитинства, сімейних ролей, навичок поведінки з близькими, відносин між батьком і матір'ю, відношення до дітей і т. д. За глибиною, безперервністю і силою впливу навряд чи щось може зрівнятися з безпосереднім досвідом життя у батьківській сім’ї. Останній служить для людини першим прикладом міжособистісних відносин і закладає основи виконання в майбутньому всіх її сімейних ролей. Батьківська сім’я, по суті - єдина модель сім’ї для молодого покоління: саме вона формує основи демографічних установок і наступної демографічної поведінки індивіда. Це елемент, який має яскраво виражену демографічну спрямованість.

Інший демографічний компонент легко виокремлюється із загальної функції соціального контролю. Це контроль сексуальної поведінки, який забезпечує, при нормальному функціонуванні сім’ї, стійкість шлюбу і сімейних відносин.

Важливий компонент сімейної функції, у якому чітко проглядається демографічна складова, - охорона сім’ю здоров'я своїх членів. Вона може забезпечуватися або безпосередньо - шляхом догляду за захворілим членом сім’ї (у більш широкому плані - турбота про здоров'я всіх її членів), або опосередковано - через створення клімату емоційної рівноваги, організацію впорядкованого побуту, що сприяє збереженню здоров'я і, в остаточному підсумку, довголіттю всіх членів сім’ї.

Нарешті, до кола функцій сім’ї, які мають значення для відтворення населення, входить і власне репродуктивна функція сім’ї.

Таким чином, можна говорити не про одну демографічну функцію сім’ї, а про їхній комплекс, що робить сім’ю повноправним об'єктом соціально-демографічного дослідження.

Вичленовування із всієї багатоскладової життєдіяльності сім’ї лише деяких її аспектів, що виступають об'єктом властиво демографічного дослідження, можливо, зрозуміло, лише в абстракції. У дійсності всі ці функції, або субфункции, тісно взаємодіють із іншими. Виділення для аналізу деяких з них припускає необхідність вивчення взаємозв'язку даного аспекту життєдіяльності сім’ї з усіма іншими.

Завдяки таким взаємозв'язкам демографія у вивченні сім’ї виявляється тісно пов'язаною з іншими суспільними науками, насамперед, з соціологією, однак демографія досліджує не самі соціальні функції сім’ї, а лише їх вплив на відтворення населення або відтворення сімей. У свою чергу інші науки користуються встановленими у демографічних дослідженнях фактами і закономірностями для більш глибокого розуміння процесів, які відбуваються в тих областях дійсності, які вони вивчають. Особливості відтворення населення і сімей, будучи для демографії основним об'єктом дослідження, в інших науках виступають факторами відповідних процесів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Борисов В. А. Демография: Учебник для вузов. - М.: Знание, 1999.
2. Волков А.Г. Семья - объект демографии. – М.: Мысль, 1986.
3. Дорошенко Л. С. Демографія. - К.: МАУП, 2005.
4. Прибиткова І. М. основи демографії: посібник для студентів гуманітарних та суспільних факультетів вищих навчальних закладах – К.: «Артек», 1995. 
5. Современная демография: учеб. пособие / под ред. А. Я. Кваши, В. А. Ионцева. - М.: М-Сат, 1995.