Сім’я за сімейним законодавством

встановлення правовідношення;

примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

припинення правовідношення, а також його анулювання;

припинення дій, які порушують сімейні права;

відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено Кодексом або договором.

При цьому СК надає суду право застосовувати не лише ті способи захисту, які передбачені законом, а й ті, які передбачені договором між сторонами.

До першої групи способів захисту належать: позови про визнання батьківства (ст. 128 СК), визнання материнства (ст. 132 СК), заява про усиновлення. До другої – стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання одним з батьків обов'язків за договором про сплату аліментів. До третьої – розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, неукладеним, позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення. До четвертої – усунення перешкод у спілкуванні з дитиною одним з батьків, обумовлених ухиленням другого з батьків, з яким проживає дитина, від виконання рішення органу опіки і піклування, якщо батьки проживають окремо. До п'ятої – відновлення батьківських прав. До шостої групи – відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ухиленням особи від виконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї (п. 2 ст. 158, п. 5 ст. 159 СК) ; ухиленням одного з батьків, з ким проживає дитина, від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків (ст. 157 СК).

Сімейний кодекс передбачає можливість лише одному з подружжя бути позивачем у справах про розірвання шлюбу, а у разі, якщо він визнаний недієздатним – позов пред'являється опікуном (ст. 110 СК).

Новий Сімейний кодекс визнав орган опіки і піклування органом, уповноваженим здійснювати попередній захист сімейних прав. При цьому учасники сімейних правовідносин не позбавлені права звернутися до суду, якщо цей спір віднесений до компетенції органів опіки і піклування. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання учасниками спору, якщо протягом 10 днів з моменту його винесення зацікавлена особа не подала позов до суду.

 

 

У новому Сімейному кодексі України відсутні норми, які б регламентували діяльність органів реєстрації громадянського стану в Україні. У ньому лише зазначаються функції щодо реєстрації шлюбу (ст. ст. 21, 33) та щодо засвідчення походження дитини, виконання яких покладено на органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 2 підп. 1. п. 2 розділу VII «Прикінцеві положення» нового СК України до прийняття спеціального закону в Україні зберігає чинність розділ V Кодексу про шлюб та сім'ю (КпШС) України, який називається «Акти громадянського стану» в частині, що не суперечить СК України.

Відповідно до ст. 158 КпШС України до актів цивільного стану відносяться: народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені, по батькові. Реєстрація зазначених актів здійснюється органами реєстрації актів цивільного стану на підставі КпШС України, Закону України від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів громадянського стану» (з наступними змінами та доповненнями), а також Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5.

Документом, що посвідчує вчинення реєстрації запису актів цивільного стану, є відповідне свідоцтво.

За змістом ст. 159 КпШС України та ст. 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» систему органів РАЦСу становлять: відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

До компетенції обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції відноситься проведення реєстрації народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові; прийняття і розгляд заяв громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, анулювання записів актів цивільного стану; зберігання актових книг.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад відноситься реєстрація народження, смерті, одруження та встановлення батьківства.

Крім вищезазначених органів, до системи органів РАЦСу входять консульські установи і дипломатичні представництва України, які здійснюють реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають за кордоном.

Для державної реєстрації актів цивільного стану подаються документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану, а також пред'являються паспорти або паспортні документи, які посвідчують особи заявників. Якщо надалі до запису акта вносяться зміни, доповнення, виправлення або здійснюються інші відмітки (про розірвання шлюбу, усиновлення тощо), то на лицьовому боці запису акта зазначається, на підставі якого документа вони зроблені: запису акта, рішення суду тощо. Записи щодо внесених у запис акта цивільного стану змін, доповнень та виправлень засвідчуються печаткою та підписом посадової особи відділу реєстрації актів цивільного стану.

Реєстрація переміни прізвища, імені, по батькові, як і реєстрація шлюбу, а також реєстрація встановлення батьківства за довіреністю або через представника не допускається.

Реєстрація переміни прізвища, імені, по батькові здійснюється відповідно до Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. № 233, за заявою громадян України, поданою державним органом РАЦСу за місцем їх проживання.

 

 

Сімейний кодекс України від 10. 01. 2002 № 2947-III (зі змінами і доповненнями від 10. 04. 2008 р.) // ВВР. – 2008. – № 24. – С. 230.

 

 

Галюк В. В. Курс цивільного і сімейного права України (у питаннях і відповідях) : Навчальний посібник / В. В. Галюк, О. Х. Юлдашев. – К. : Міжнар. акад. упр. персоналом, 2005. – 240 с.

Котюк І. Сімейне право України // Котюк І. Основи правознавства. – К., 2002. – С. 255-269.

Правознавство: підручник / за ред. В. В. Копєйчикова А. М. Колодія. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 752 с. С 554-573.

Шлюбно-сімейне законодавство // Савчук П. Основи правознавства: Посіб. для абітурієнтів /П. Савчук, Ю. Самойленко. – К., 2000. – С. 138-144.