Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
31
Мова:
Українська
всіх верств населення незалежно від їхнього матеріального становища мають спиратися на забезпечення стійкого економічного зростання, всебічний розвиток і максимально повне використання трудового потенціалу країни, поліпшення ситуації на ринку праці.
Першочерговим завданням є проведення повномасштабної пенсійної реформи, оскільки лише в такий спосіб можна кардинально поліпшити становище сьогоднішніх пенсіонерів при стимулюванні економічної активності населення працездатного віку. Слід запроваджувати — спочатку добровільну, а за кілька років і обов’язкову — накопичувальну систему пенсійного забезпечення, яка спонукатиме населення реєструвати свої доходи й забезпечить необхідний зв’язок між характером трудової діяльності (тривалістю стажу та сумою внесків до Пенсійного фонду) і матеріальним забезпеченням у старості. Нині вже діє цілий ряд так званих недержавних пенсійних фондів, але через відсутність необхідних законів держава ніяк не регулює їхню діяльність.
Необхідно принципово змінити діючу систему пільг. Існування розвиненої системи пільг (в оподатковуванні, в оплаті цілої низки послуг тощо) є однією з болючих точок нинішньої соціальної політики. Нині в українському законодавстві передбачено дев’ять видів багаторазових і чотири види одноразових пільг. Частина їх має забезпечувати певні привілеї особам, які й без того мають досить коштів для існування, а частина спрямована на соціальну підтримку малозабезпечених верств населення. Найпоширеніші пільги на оплату проїзду в міському та приміському пасажирському транспорті, право на які має третина населення країни (фактично використовує ледь більше половини цієї третини); право на пільговий проїзд у міжміському транспорті (мають 13% населення, а використовують його лише 2,5%). На відміну від цього пільги на оплату житлово-комунальних послуг використовують 94% тих, хто має на них право (приблизно 8% населення, а з урахуванням членів родин — 14%). Взагалі лише 43% населення використовує своє право на ті чи інші пільги, причому їхня питома вага значно вища серед більш заможних верств населення.
Понад 70% отримувачів пільг — цілком забезпечені за українськими стандартами люди, а, приміром, серед тих, хто користується пільгами на оплату житлово-комунальних послуг, частка небідних сягає 77%.
Підбиваючи підсумки, хочу підкреслити необхідність мінімізації пільг і заміни їх грошовими виплатами. Крім усього іншого, пільга обмежує право вибору, приміром, пенсіонера між проїздом на трамваї та покупкою будь-яких товарів чи оплатою послуг.
Кажучи про ефективність надання соціальної допомоги, слід підкреслити два основні її прояви: максимальне охоплення всіх нужденних і мінімальне надання допомоги тим, хто її не потребує.
Щоб подолати соціальну нерівність в світі і Україні доцільним вважається на мою думку здійснення комплексу заходів, зокрема :
- забезпечити подальше поетапне наближення мінімальних державних гарантій до прожиткового мінімуму;
- удосконалити законодавство щодо порядку та критеріїв визначення мінімальної заробітної плати та законодавчо забезпечити запровадження мінімальної погодинної заробітної плати як державного соціального стандарту;
- підвищити оплату праці працівникам бюджетної сфери та усунути диспропорції у міжпосадових та міжгалузевих співвідношеннях їх оплати на основі запровадження другого етапу Єдиної тарифної сітки;
- зменшити навантаження на фонд оплати праці шляхом перерозподілу між роботодавцями і працівниками платежів та зборів, і розширення бази оподаткування;
- забезпечити захист прав працівників на своєчасне та у повному розмірі отримання заробітної плати, а також погашення заборгованості, що накопичилася.
- радикально спростити процедури започаткування підприємницької діяльності;
- обмежити види діяльності,започаткування або здійснення яких потребує дозволів чи ліцензій;
- впровадити прозорий механізм визначення частки прибутку, яка спрямовується до фонду сплати дивідендів акціонерних товариств;
- здійснити повне впровадження системи персоніфікованого обліку та створення автоматизованої системи моніторингу стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб та пенсійних активів;
- проводити гнучку податкову політику,спрямовану на стимулювання роботодавців та працюючих громадян добровільно здійснювати додаткові заощадження в системі недержавного пенсійного забезпечення;
- для посилення цільової спрямованості соціальних програм,поглиблення адресності державної соціальної допомоги впровадити прогресивну технологію обслуговування малозабезпечених громадян -надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг;
- запровадити нові форми соціальної допомоги бездомним громадянам та особам,звільненим з місць позбавлення волі,зокрема розробитинормативно –правовіоснови функціонування закладів з соціальної адаптації зазначених категорій осіб;
- сприяти поширенню волонтерського руху,особливо в справі створення умов для нормального існування і розвитку дітей із неблагополучних сімей та бездомним дітям.
Пропозиції щодо шляхів подолання глобальної соціальної нерівності у світі та пов'язаних з нею загроз безпеки розвитку глобального суспільства в основному зводяться сьогодні до обмеження або припинення економічного росту. Так, деякі учені пропонують для подолання соціальної нерівності в світі сценарій "керованого, науково-організованого, одухотвореного життєздатного розвитку людства", який ґрунтується на припиненні світового економічного росту і перетворенні його у гармонічний розвиток людства та на стабілізації чисельності населення Землі зі збереженням розмаїття народів.
ВИСНОВКИ
Абсолютної рівності досягти неможливо тому тема соціальної нерівність та диференціації доходів буде завжди актуальною. Бо, з одного боку, господарства володіють різною кількістю ресурсів і, відповідно, одержують різну кількість доходів, а з іншого, навіть якщо припустити, що всі вони є найманими працівниками, як це було в СРСР, то все одно доходи будуть диференціюватися у зв'язку з неоднаковими здібностями людей, рівнем освіти і кваліфікації, різною кількістю членів сім'ї, кількості працездатних.
Високий ступінь нерівності також несправедливий. Надмірна нерівність погіршує можливості розвитку суспільства, обмежує здобуття освіти, кваліфікаційної підготовки для тих членів суспільства, в яких немає для цього достатніх коштів. У період переходу до ринкової економіки в Україні в умовах тривалого кризового спаду виробництва, інфляції та гіперінфляції реальні доходи населення сильно знизились, відбулося розшарування суспільства. Україна зіткнулася з наявністю бідності, критерієм якої є розмір доходу на одного члена сім'ї, який дуже часто нижчий від прожиткового мінімуму.
Доходи населення, їх науковий рівень, структура, джерела отримання й ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного й соціального благополуччя суспільства. Оскільки доходи служать є основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральним ланкою, ядром ширшого поняття — рівень життя населення. Важливо знати, що можна розуміти під доходами, які мають різновиду й освоєно основні джерела отримання.
Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму. Вплив розглянутих факторів диференціює суспільство на багатих і бідних.Отже, ринкова економіка рівності і справедливості в розподілі доходів не забезпечує.
Проблема розподілу доходів є одним із найактуальніших в суспільстві. Що стосується розподілу доходів є дві позиції: одне з них у тому, що рівність у розподілі є основним умовою виживання капіталізму; інша розмірковує так, що рівність у розподілі доходів, навпаки, призведе загибель капіталізму. Розподіл доходів був і залишається нерівним, що як об'єктивними, і суб'єктивними обставинами. Посилення диференціації доходів в Україні пов’язане,перш за все,з різним походженням доходів:від трудової діяльності,власності,капіталу,підприємницької діяльності,які розподіляються між власниками факторів виробництва у формі заробітної плати,ренти,відсотків та прибутку. В Україні не створено умови рівного доступу широких верств населення до цих факторів,що перешкоджає реальній можливості кожному громадянину повноцінно реалізувати свої економічні і соціальні функції.
З часів існування Радянського союзу відбувалася деформація структури доходів населення,яка характеризується зменшенням частки оплати праці та зростанням частки інших видів доходів, що пов’язано з економічною активністю населення.Формування та розподіл доходів населення визначається економічною та соціальною політикою держави.Значна галузева диференціація заробітної плати свідчить про недосконалість механізмів державного регулювання цієї сфери.Насамперед,це недосконалість тарифної системи,яка визначає значення тарифних коефіцієнтів,а отже,і співвідношення між рівнем оплати праці в різних галузях економіки та робітників різної кваліфікації. Раціональний розподіл доходів має формувати такий рівень диференціації,який стимулює економічну активність працездатного населення та разом з тим забезпечує соціальні гарантії незахищеним верствам.
Державне регулювання доходів населення на сучасному етапі розвитку має забезпечити випереджальне зростання первинних доходів громадян в порівнянні із вторинними (це може бути досягнено шляхом підвищення питомої ваги оплати праці в структурі собівартості продукції та ВВП);узгодження динаміки оплати праці з її продуктивністю;формування умов для нарощування питомої ваги довгострокових заощаджень населення.
Тож в Україні та світі можливим стане високий соціально – економічнийабо справедливий рівень життя тоді коли виникне середній клас, правильна диференціація доходів тощо. Це в свою чергу стане основою що зможе подолати соціальну нерівність яка завжди була і буде але до нормального рівня.
Проблема соціальної нерівності завжди цікавила соціологів та економістів бо вона є вічною у розв’язані через те що існує уклад життя людей та факторів що на це впливають. Суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархієзованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг інші менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато не справедливості наслідком виступає те що люди не мають доступ економічної діяльності, політичної свободи а також до освіти медицини та самих елементарних економічних благ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- РивакО. С.ДоходинаселенняУкраїни/ О. С.Ривак//Науковий
- ВісникНЛТУУкраїни.– 2009. −Вип. 19.13 – С. 221-227.
- ШвабійК. І.Довгострокова тенденція розподілу доходів населення України /К. І.Швабій// Фінанси України. – 2010. – № 1. – С. 77-79.
- Статистична інформація [Електронний ресурс] / Держ. ком. статистики
- України. – Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
- Кривошей, В.М. Нерівність населення за доходами: кількісних оцінок [Текст] / В.М.Кривошей // Проблеми теорії та практики управління. - М., 2009. №9. -С.22 - 27.
- Писанська В. Бідність і політика:[Боротьба з бідністю – головне в політиці нового уряду Німеччини]/ В. Писанська / Голос України.– 2011.– 1 верес. – С. 7.
- Овчаренко І. Концептуальні засади реалізації державної політики подолання бідності / І. Овчаренко // Вісник НБУ. – 2011. – № 1. – С. 26–28.
- Блинов А. Проблема бедности в России и в Украине / А. Блинов, А. Сидорова // Економіст. – 2010. – № 3. – С. 21–23.
- Архангельський Ю. Бідність в Україні. Причини і способи подолання / Ю Архангельський, Ж. Архангельська // Вече. – 2011. – № 11. – С. 46–56.
- Бардан М. Бідні чи голодні? Соціальні проблеми в перехідній економіці / М. Бардан, В. Місаков / Молода економіка. – 2010. – № 3. – С. 55–65.
- Голубєва Є.В. Бідність і багатство у глобальній економіці / Інституційне розвиток сучасної економіки: Збірник наукової праці / Підобщ. ред.Удалова Д.В. – Саратов:СГСЭУ, 2007.Вип. 2.
- Гавриш В.П. Основи макроекономічної теорії: навч. посіб.-Хмельницький : ХУУП, 2011.-253 с.
- Попівняк Р.Б. Аналіз співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму // Інноваційна економіка. - 2010.
- Гавриш В.П. Макроекономіка:основні моделі та залежності: навч. посібн.-Хмельницький: Кондор, 2003.-237 с.