Соціальні особливості молоді

розумові здібності та інтереси, сформовані система цінностей (світогляд, життєва позиція), цілісний Яобраз, готовність до самовдосконалення та професійні наміри. Охоплює він дві фази.

Перша фаза ранньої дорослості. Триває приблизно з 20 до 30 років життя і збігається з молодістю людини. У цей період людина досягає піку у своєму фізичному розвитку, є здоровою, сильною, витривалою, енергійною, здатною до народження дітей. Активно збагачується її психологічний і соціальний досвід, вона включається в усі види соціальної активності, оволодіває багатьма соціальними ролями. Розвиток особистості людини зумовлюється передусім особливостями сімейного та професійного життя. Вона відходить від батьківської сім'ї, обирає супутника життя, приймає рішення про шлюб і створення сім'ї, народження дітей, займається їх вихованням. Одночасно зі створенням сім'ї людина спрямовує свої зусилля на професійне навчання, пошук постійного місця зайнятості, професійну адаптацію, досягнення професійного успіху, кар'єру.

3. Демографічні особливості становища молоід в Україні

Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціальноекономічних, політикоправових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

В Україні молодь характеризується наступними кількісними й якісними показниками:

• юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15.407.522,0 осіб приблизно третина усього населення країни;
• 70% молоді мешкає у містах, 30% у селах;
• близько двох мільйонів молодих сімей, з них близько 600 тисяч мешкають у сільській місцевості;
• більше 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;
• 2.709.161,0 студентів, які навчаються у 340 вузах ІІV рівнів акредитації;
• близько 5% молоді беруть участь у громадському русі;
• молодь - це активний учасник громадського життя суспільства;
• найбільш активна демографічна група;
• молодь - це третина економічної активності населення.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім´ї та молоді у червні 2007 р., лише третина респондентів у віці 1435 рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий - не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так».

Дві третини молодих громадян у віці 1435 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів - можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34%), а також можливість зробити гарну кар´єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24%).

Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин - відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці.

Протягом 2007 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійнотехнічних закладів освіти 22,0 тисячі, вузів - майже 47 тисяч. Працевлаштовано - 31 тис. випускників усього. Серед них - 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійнотехнічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім´ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42%), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32%). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9%), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді - 30,4% вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3% вважають, що ця професія приносить успіх.

Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших.

Аналіз глибинних інтерв’ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь з юридичними та медичними дипломами.

4. Соціокультурні аспекти життя сучасної молоді

Сучасні молодіжні рухи в Україні можна назвати своєрідною “молодіжною культурою”, що містить у собі різноманітні напрямки і якісно відмінні види діяльности молоді. Саме поняття “молодіжна культура” є багатозначним і має безліч синонімів. Так, у залежності від ідеологічної спрямованости, говорять про “молодіжну культуру”, про “часткову молодіжну культуру”, “молодіжну субкультуру” і навіть про “контркультуру”. 

Порівняно безпечне поняття “молодіжна культура” у більшості випадків характеризує порушення відносин між молодими людьми та їхніми батьками; радикальний же термін “контркультура” означає серйозний конфлікт між молоддю і суспільством, що за певних обставин може перерости у свого роду “молодіжну революцію”. 

Молодіжна субкультура - будь-яке об’єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності. 

Молодіжна контркультура - об’єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей. 

По суті, молодіжні субкультури - це результат пошуку своєрідної, нової ідентичности, створення нового стилю. Джерелом цього стилю можуть бути романтизовані чи ідеалізовані образи іншої цивілізації чи культури (“культурні міти” або “культурні утопії”). Для молодіжних субкультур Заходу джерелами “нового стилю” стали культури Азії, Африки й американських індіанців. Це було радше конструювання, ніж запозичення: образ чужої культури очищався від рис, які не сприймалися середовищем, поповнювався власними інтерпретаціями культурних феноменів. Тому результат міг кардинально відрізнятися від оригіналу. 

Типологізація молодіжних субкультур в Україні ускладнюється кількома факторами. По-перше, існуючі в західній науці підходи до цієї проблеми не можуть бути застосовані до українських молодіжних субкультур, тому що західні учені виходили з досвіду діяльности неформальної молоді в умовах розвинутої демократії та стабільної економіки. Російські учені виділяють на пострадянському просторі такі типи субкультур: 

1) за ціннісними орієнтаціями: 

• романтико-ескапістські (гіпі, толкієністи, за деякими винятками байкери); 
• гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери тощо); 
• кримінальні (гопники, урки); 
• анархо-нігілістичні чи радикально-деструктивні (панки, металісти, сатаністи тощо). 

2) за історичним критерієм: 

• традиційні, які мають довгу історію в країні (хіпі, панки, бітломани тощо); 
• нові, які виникли упродовж останніх десятиліть (толкієністи, уніформісти, металісти тощо).

Соціальний статус молоді у всіх конкретних суспільствах і у всі часи в головному однаковий: молодь одночасно об'єкт і суб'єкт соціалізації. Дана група суспільства по законах спадкоємності (за законом заперечення) освоює успадковані суспільні відносини, духовні і матеріальні цінності конкретного суспільства з метою їх подальшого відтворення. Буде це просте або розширене відтворення - залежить від рівня соціального розвитку молоді, продукту самого суспільства. А цей рівень, у свою чергу, у вирішальному ступені залежить від погляду суспільства на молодь. 

Якщо суспільство націлене на стійкий розвиток, воно соціалізує (навчає і виховує), іншими словами, розвиває молодь так, щоб вона була здатна розвивати суспільства і розвиватися сама. Якщо суспільство настроєне, перш за все, на збереження існуючого ладу, консервацію його ідей, цінностей і традицій, воно формує молодь виключно по своєму образу і подібності. Тим часом молодь може і повинна бути соціальним суб'єктом, здібним до ініціативи і зворотної дії на суспільство. Проте через маргінальне положення і подвійну природу молоді, молоді люди часто не володіють особистою самостійністю в ухваленні особливо значущих рішень. Вони знаходять суб'єктивність у міру самоідентифікації, самосвідомості своїх інтересів, зростання своєї організованості. 

Своєрідність молоді як соціальної групи полягає в тому, що вона постійно знаходиться в стані переходу від переважної властивості бути об'єктом суспільної дії до переважної властивості бути суб'єктом соціально-перетворюючої діяльності. У цьому соціальний сенс “дорослішання” молоді. Досягнення молоддю віку, коли вона починає повністю володіти всією сумою і рівнем соціальних зв'язків і відносин, властивих даному суспільству, означає, що вона стала повновладним суб'єктом і об'єктом суспільного руху і тим самим заперечує сама себе як молодь.

Саме молодь в кризових умовах найбільше схильна до краху ідеалів, загострення нігілізму, апатії, оскільки система цінностей рухома, світогляд не стале, що приводить до втрати етичного і духовного здоров'я нації. 

У зв'язку із структурними змінами, що відбуваються в суспільстві, росте кількість молодих людей, що входять до маргінальних груп (мігранти, етнічні меншини, безробітні, бездомні, наркомани, злочинці і т.д.). Впровадження ринкових відносин загострило проблему соціальної захищеності у сфері праці. 

До особливо тривожних тенденцій в молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення падіння престижу загальної і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність з низьким рівнем освіти і що не має бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на “поточне” відтворення службовців і фахівців без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах; відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів. 

Сучасне соціокультурне положення молоді, яке характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і сприяє створенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / pа ред. В. Г. Городяненка. - К.: Вид. центр “Академія”, 2000.
2. Черниш Н.Й. Соціологія молоді: конспект лекцій. - К.: Вид-во Інституту державного управління і місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1994. - 139 с.
3. Якуба О. Молодіжні рухи та їх базова типологізація // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - №24. - 2002. - С. 7-8.