Соціальні послуги для інвалідів

З точки зору зниження фінансового навантаження на працедавців, що працевлаштовують інвалідів, першочерговим заходом з боку держави має стати перегляд компенсації за небажання/неможливість організувати таке працевлаштування.

Так, наприклад в Австрії, якщо роботодавець відхилився від обов’язкової квоти по працевлаштуванню з нього стягується платіж за кожне незаповнене робоче місце інвалідом у розмірі 200 євро щомісячно, а в Німеччині у розмірі 105 євро за кожне незаповнене робоче місце при працевлаштуванні понад 3%, 180 євро при працевлаштуванні 2-3% і 260 при працевлаштуванні менше 2%. При цьому, Німеччина, продукуючи ВВП на особу понад 20000 євро, встановлює штраф, що значно нижчий реального рівня заробітної платні на підприємстві, таким чином не створюючи працедавцеві додаткового навантаження. Крім того, має місце прогресивна система «штрафування» і чим більше інвалідів працевлаштовані, тим менше буде штраф за кожне місце для інваліда, фактично ним не зайняте. У Франції за відхилення від обов’язкової квоти по працевлаштуванню інвалідів стягується платіж у розмірі 600 мінімальних погодинних ставок оплати праці за кожне незаповнене робоче місце і в розмірі 1500 мінімальних погодинних ставок оплати праці, якщо місце не заповнюється протягом 3х років.

Таким чином, в окремих державах має місце прогресивна шкала штрафування, які прив’язується не до рівня оплати праці, власне на підприємстві, а до рівня мінімальної оплати праці, або до інших критеріїв в залежності від регіону.

На додаток до вищезазначеного, в Австрії кошти, що надходять в якості сплати штрафів від роботодавців, можуть, зокрема, направлятись у вигляді дотацій підприємствам, які пропонують захищену зайнятість та програми перепрофілювання інвалідам. У деяких країнах, наприклад в Іспанії, передбачено цільові субсидії на значні суми (кільки тисяч євро на кожне робоче місце зайняте інвалідом, без обмеження кількості працевлаштованих інвалідів). Крім такої фінансової допомоги, в Іспанії передбачено можливість віднесення працедавцем окремих витрат, пов’язаних із створенням та обслуговуванням додаткових робочих місць для інвалідів, до податкового кредиту, таким чином виводячи їх з-під податкової бази.

Слід також звернути увагу на додаткове стимулювання працедавців, які самовільно «перевиконують квоту». В Німеччині такі працедавці одержують 80% заробітку кожного додаткового інваліда у вигляді субсидій (протягом перших двох років), в Швеції – 50% (протягом всього часу), в Угорщині – 35%.

 

 

Законодавство України забезпечує інвалідам ряд соціальних послуг, зокрема, лікування, забезпечення автомобілями, спеціальними пристроями і обладнанням, медичними засобами, тощо.

Безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками інвалідів та дітей інвалідів передбачено частиною 4 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за наявності медичних показань. Порядок забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами, санаторно-курортними путівками визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, встановлених бюджетом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання застрахованим особам послуг, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Порядок отримання путівки на санаторно-курортне лікування для застрахованих осіб передбачено постановою Фонду «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» від 02. 06. 2005 року (далі – Інструкція). Згідно з пунктом 4. 1 Інструкції, застрахована особа отримує путівку на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації. Путівка до санаторію видається застрахованій особі за її основним місцем роботи бухгалтерією підприємства, установи, організації (далі – підприємство) для санаторно-курортного лікування в період відпустки.

Інвалід, який не працює і не сплачує страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримує матеріальне і соціальне забезпечення за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Путівки до санаторіїв, пансіонатів чи будинків відпочинку отримує Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління соціального захисту населення в централізованому порядку на підставі угод, укладених із санаторно-курортними установами, пансіонатами, будинками відпочинку за рахунок бюджетних асигнувань та інших видів надходжень, передбачених на санаторно-курортне лікування інвалідів та пенсіонерів.

Грошова компенсація виплачується інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, за їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності