Соціально-економічний розвиток Італії

промисловості, поразки Італії в другій світовій війні, наявності дешевої робочої сили. Розміщення обробної промисловості має такі загальні риси. Найбільша концентрація промислового виробництва характерна для Півночі при зростанні останнім часом ролі Центру. Значну роль в розміщенні підприємств і галузей відіграв історичний чинник: попереднє ремісниче виробництво, ресурси енергії і сировини, які тепер уже вичерпані, бідність сучасної сировинної бази та імпорт необхідних ресурсів. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу. Найбільшими центрами чорної металургії стали агломерації Генуї, Неаполя, міста Пйомбіно (Тоскана) і Таранто (Апулія). Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Автомобільна промисловість Італії відома автомашинами «ФІАТ» (фабрика італійських авто Туріна), гоночними машинами, моторолерами і мопедами. Головним центром автомобілебудування залишається Турін. Щорічно випускається до 2 млн автомашин. [5]

Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Виробництво синтетичних волокон стало важливою галуззю. Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості.

За стандартами ЄС, сільське господарство Італії недостатньо ефективне. Середній розмір ферм – 7 га. Малі господарства малопродуктивні й малотоварні. Використовується чимало маргінальних (крайніх за своїми характеристиками) земель. До багатих і розвинених сільськогосподарських районів можна віднести Паданську низовину та західне узбережжя між Ліворно і Неаполем. Тут зосереджена переважна частина зрошуваних земель (усього їх в Італії 3 млн га). Південь і острови надзвичайно посушливі влітку, місцеві ґрунти бідні, можливості для зрошення мінімальні. Зовнішня торгівля продуктами сільського господарства для Італії дефіцитна. На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані «середземноморські продукти». Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. В територіальному плані вони займають прибережні частини Апеннінського півострова і острова Сицилія. Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи. В міру економічного розвитку країни все більшого значення набуває тваринництво, хоча умови Середземномор'я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. М'ясо-молочне тваринництво зосереджене переважно на Півночі, вівчарство – в Апеннінських горах і на островах.

Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Супер-автостради Італії (вони тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають кращим міжнародним стандартам. Використовуються 25 млн легкових і 2 млн вантажних автомобілів. Італія має великий морський флот, а її авіакомпанія «Аліталіа» – серед найбільших у світі. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами – Ґенуя, Трієст і Венеція. Відстань від Римського аеропорту до міста – 35 км, від аеропорту Мальпенса до Мілану – 45 км, від аеропорту Лінате до Мілана – 30 км. Автомобільний транспорт відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів. Густа мережа сучасних шосе зв'язує міста Північної і Південної Італії. Довжина автодоріг – 304 тис. км. У Італії два типу автострад: державні і приватні (платні). Швидкість пересування на приватних – 110 км/год, на державних автострадах – 90 км/год, по населених пунктах дозволена швидкість руху – 50 км/год. Туристичнікі автобуси в Італії звичайно комфортабельні і обладнані кондиціонерами. У Італії є розгалужена мережа залізниць, загальною протяжністю 19, 6 тис. км, причому по рівню їх електрифікації країна займає одне з перших місць в світі. Туристи можуть скористатися електричками (locale), пасажирськими (diretto), швидкими (espresso) поїздами. У Римі і Мілані є метро. Головні морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь. Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси: найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі; Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища; залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі. Для сполучень з рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив'єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель – 19, 8 км. Поромні переправи з'єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку. [1], [5]

Італію по праву можна вважати країною-музеєм, країною-пам'ятником. За оцінками учених, тут зосереджено 65% всієї світової культурної спадщини. Італія знаменита не тільки дуже багатою історією, але і прекрасними середземноморськими пейзажами, морськими курортами, білосніжними піками Альп, індустрією модного одягу і взуття, а також своєю неповторною атмосферою свят, привітності і гостинності. Ця галузь має надзвичайно велике значення в житті Італії. За масштабами туризму країна стоїть на першому місці в світі (понад 50 млн іноземних туристів протягом року). Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор'я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив'єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики. [1]

Розділ 3. Зовнішньоекономічні відносини

У міжнародному поділі праці Італія спеціалізується на вивозі продукції машинобудування і металообробки, яка становить понад дві п'ятих усього експорту. Експорт (машини, обладнання, тканини, фрукти – апельсини, лимони, вино (провідний світовий виробник), фрукти, овочі, текстиль (у Європі провідний виробник шовку), одяг, товари з шкіри, двигуни, електротовари, хімікати, мармур (Каррара), сірка, ртуть, залізо, сталь) – 280 млрд дол. США (в т. ч. Німеччина – 16, 5%, Франція -12, 7%, США – 8, 5%, Великобританія – 7, 2%, Іспанія – 5, 8%). За останнє десятиліття, виросла частка виробів швейної, текстильної, взуттєвої промисловості, хімікатів, продовольчих товарів, зокрема овочів, фруктів, цитрусових, вин; зменшилась питома вага енергоносіїв, будівельних матеріалів, руд чорних і кольорових металів. В імпорті головне місце займають машини і обладнання, перш за все складне (майже 33%), а також хімікати (12, 5%), чорні і кольорові метали (11%). Імпорт (паливо – нафта, газ, вугілля, кокс, промислова сировина – металобрухт, бавовна, машини і продовольство) – 244 млрд дол. США (в т. ч. Німеччина – 18, 8%, Франція – 13, 1%, Великобританія – 6, 4%, Нідерланди – 6, 2%, США – 5, 1%). Для збільшення позитивного сальдо торговельного балансу важливе значення мають валютні надходження від туризму, перекази від сезонних робітників, що виїжджають на заробітки у багатші європейські країни і у країни Північної Америки, а також від емігрантів, що постійно проживають за межами Італії. Основними торговельними партнерами є країни ЄС і США. Італія прагне розширювати зв'язки з Україною. Вона одна із перших у січні 1992 р. визнала суверенітет України. В цьому ж році у Києві відкрилося італійське посольство, вирішується питання про створення спільних підприємств, наприклад, планується спільне освоєння родовищ облицювального каменю у північних областях України. Частки у зовнішньому торговельному обігу України становить 2, 1%. [5]

 Висновок

Італія є однією із найдревніших держав світу. Ще в II-І тисячоліттях до Христа на Апеннінському півострові жили племена італіків, які заснували Рим. Пізніше цією територією володіла Візантія, завойовували її франки та інші племена. У середньовіччі Італія була роздрібнена. Як єдина держава постала в 1870 р.

Нині Італія – високорозвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом ВНП вона вийшла на третє місце у Європі (1152 млрд. доларів СІНА, 1998 р.) після Німеччини і Франції, випередивши Великобританію і всі інші країни Європи. Свого сусіда по макрорегіону Іспанію вона перевищує більш ніж удвічі, а в розрахунку на одного жителя – майже на одну п'яту.

В результаті можна виділити наступні переваги економіки Італії: конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Італія визначає моду в усьому світі в галузі дизайну виробництва та продукції, одягу і побутової техніки. До провідних фірм відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг). Високопродуктивні сільське господарство та туризм. Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Замалі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.

Список використаних джерел

Соціально-економічний розвиток Італії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //bukvar. su/geografija/page, 2, 40898-Social-no-ekonomicheskoe-razvitie-Italii. html

Загальна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ru. osvita. ua/vnz/reports/geograf/23988/

ІТАЛІЯ. Загальні відомості. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //pidruchniki. com/14270609/turizm/italiya

Географічна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //geograf. at. ua/index/0-33

Економіка Італії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //ua. wikipedia. org/wiki/Економіка_Італії