Соціально-педагогічний супровід засуджених неповнолітніх у пенітенціарних установах

Соціально-пєдагогічний супровід неповнолітніх в пенітенціарних установах – це комплекс превентивних, просвітницьких, діагностичних і коректувальних заходів, направлених на проектування і реалізацію умов для успішної соціалізації підлітків, перспектив їх особового зростання.

Моделюючи процес соціально-педагогічного супроводу неповнолітніх в пенітенціарних установах, спираємося на наступні концептуальні принципи:

• Первинність розвитку особистості підлітка. Підліток – не тільки і не стільки об'єкт соціально-педагогічної дії в процесі коректувальної роботи, але він в першу чергу – активний суб'єкт взаємодії з батьками, вчителями, вихователем, соціальним педагогом, психологом в ході реалізації коректувально-розвиваючої програми. Реальні зміни в особових утвореннях, в характері підлітка можливі тільки за наявності у нього бажання і потреби до самозміни і самовдосконалення.
• Соціокультурний розвиток підлітка відбувається через його дотик із середовищем. У процесі реалізації програми соціально-педагогічного супроводу постійну увагу важливо приділяти впливу різних чинників середовища на розвиток і соціалізацію підлітка. Чинники середовища в колонії несуть у собі багато негативного, але намагатися ізолювати підлітка від них неможливо. Соціальний педагог має тактовно допомагати підліткові розібратися в позитивних та негативних впливах.

Критерієм оцінки ефективності процесу соціально-педагогічного супроводу виступають розвиток індивідуальних якостей підлітка, здатність його визначати нові життєві перспективи у вивченні себе як особи. Упродовж соціально-педагогічного супроводу особа підлітка виступає не як пасивний об'єкт впливу, а як активний суб'єкт взаємодії із соціальним педагогом, психологом, вчителями, вихователями, батьками. Дитині не можливо нав'язувати будь-які зміни в ньому самому. Тільки в тому випадку, якщо в дитини буде сформована мотивація на необхідність особових змін, процес соціально-педагогічного супроводу почне ефективно діяти.

Система комплексного соціально-педагогічного супроводу підлітків має наступні ознаки:

• загальне розуміння супроводу як особливого виду допомоги людині в пошуку шляхів вирішення протиріч особового розвитку;
• усвідомлення необхідності комплексного впливу, який забезпечується роботою фахівців різних профілів: соціальних педагогів, психологів, вихователів, вчителів за активної участі батьків і самих підлітків.
• Визначимо деякі функції соціально-педагогічного супроводу неповнолітніх в пенітенціарних установах:
• відновна функція – припускає відновлення тих позитивних якостей, які переважали в підлітків до прояву делінквентної поведінки;
• компенсуюча функція – виявляється у формуванні в підлітків прагнення усунути недолік посиленням діяльності у тій сфері, яка йому більше подобається, де він швидше добивається успіхів, прагнучи до самореалізації;
• стимулююча функція – полягає в підтримці тих позитивних особових рис, які є у підлітка;
• коригуюча функція – стимулює виправлення негативних якостей підлітка які з'явилися від десоціалізуючих чинників;
• соціалізуюча функція – спрямована на надання можливостей підліткові для соціального розвитку і соціального пізнання, формування відповідних навичок і вмінь, підвищення соціально-психологічної компетентності.

Отже процес соціально-педагогічного супроводу неповнолітніх в пенітенціарних установах, за нашими дослідженнями, має включати наступні етапи:

 1. Діагностика психічного і соціального-педагогічного стану підлітка (використовується широкий спектр різних методів: тестування; анкетування батьків, родичів; спостереження; бесіда; аналіз).

На етапі діагностики соціальний педагог спільно з психологом установи здійснює цикл необхідної соціально-психолого-педагогічної діагностики підлітків; за необхідності розробляє схеми поглибленої діагностики; проводить анкетування батьків (родичів, друзів) про особливості особи підлітка. Вихователі і вчителі беруть участь в експертних опитах на етапі діагностики, надають необхідну інформацію соціальному педагогові. Адміністрація пенітенціарної установи сприяє соціальному педагогові в організації проведення основних діагностичних заходів. Батьки (родичі) вихованця надають допомогу соціальному педагогові в зборі інформації про особливості способу життя підлітка до засудження.

2. Аналіз отриманої інформації та встановлення причин десоціалізації підлітка (визначаються на основі аналізу отриманої соціальним педагогом інформації).

На етапі аналізу отриманої інформації соціальний педагог оформляє результати діагностики, визначає риси особи вихованця, особливості його фізичного і психічного розвитку, причини делінквентної поведінки і соціальної дезадаптації, встановлює негативні чинники соціального середовища до скоєння злочину (сім'я, учбовий заклад, неформальні групи). Він надає учасникам процесу соціально-педагогічного супроводу необхідну інформацію про вихованця. Решта суб'єктів соціально-педагогічного супроводу підлітка на цьому етапі знайомиться з результатами дослідження.

3. Сумісна розробка рекомендацій із соціально-педагогічного супро воду, складання планів комплексної допомоги для кожного підлітка (ви роблення рекомендацій для підлітка, соціального педагога, вихователів, вчи телів, батьків і інших суб'єктів соціально-педагогічного супроводу).

На етапі опрацювання рекомендацій соціальний педагог організовує спільну роботу педагогічної ради установи щодо визначення планів комплексної соціально-педагогічної допомоги для кожного підлітка. Він також опрацьовує загальні рекомендації для вихованця, психолога, вихователів, працівників відділу соціально-виховної та психологічної роботи, вчителів, майстрів виробничого навчання, завідувача клубу, батьків та родичів засудженого, представників громадських організацій та інш. Вчителі беруть участь у роботі педагогічної ради; планують конкретні форми навчально-виховної роботи в своєму учнівському колективі; розробляють індивідуальні стратегії підходу до конкретного вихованця, враховуючи результати діагностики; організовують і проводять батьківські збори. Адміністрація виховної колонії надає допомогу соціальному педагогові в організації і проведенні педагогічної ради, бере участь в її роботі.

На етапі консультування соціальний педагог проводить як групові, так і індивідуальні консультації з вихователями, батьками, представниками адміністрації установи і іншими учасниками супроводу, в ході яких відбувається соціально-педагогічна освіта. Упродовж консультацій обговорюються можливі варіанти вирішення проблем підлітка. Вчителі беруть участь у групових і індивідуальних консультаціях, які проводяться соціальним педагогом і класним керівником. Адміністрація установи на означеному етапі бере участь в проведенні заходів супроводу, який передбачає адміністративне керівництво. Батьки учнів консультуються з класним керівником, вчителями-предметниками, соціальним педагогом у вирішенні проблем підлітка і т. д..

На етапі реалізації розробленої технології соціально-педагогічного супроводу соціальний педагог проводить заплановані соціально-педагогічні заходи, індивідуальні консультації для підлітків, в ході яких спонукає підлітка до саморозвитку, саморегуляції, до соціальної ініціативи. У разі потреби соціальний педагог надає допомогу підліткові у визначенні необхідних учасників (суб'єктів) супроводу, які можуть сприяти в рішенні проблем підлітка.

Батьки (родичі) вихованців під час відвідування установи, користуючись запропонованими соціальним педагогом рекомендаціями, реалізують їх, коригуючи батьківсько-дитячі стосунки в сім'ї. Вони можуть брати участь у масових виховних заходах, які проводяться в установі. На цьому етапі також продовжуються консультації з вихователями, вчителями і соціальним педагогом.

Аналіз ефективності виконаних заходів соціально – педагогічного супроводу, повторна діагностика вихованця – соціальний педагог проводить аналіз розвитку ситуації, за необхідності виконує повторну діагностику підлітка, вносить корективи в практичну діяльність учасників процесу соціально-педагогічного супроводу вихованця.

Подальший соціально-педагогічний супровід розвитку підлітка -визначаються та здійснюються подальші заходи для соціально-педагогічного супроводу вихованця.

Виділені етапи соціально-педагогічного супроводу підлітків – загальна схема його здійснення. Крім того, у кожного підлітка наявні свої проблеми і для їх врахування потрібен індивідуальний підхід. Для вирішення проблем підлітка важливі зацікавленість і висока мотивація всіх учасників процесу супроводу: підлітка, батьків (родичів), соціального педагога, вчителів, вихователів, адміністрації установи, представників громадськості, соціальних служб для дітей. Тому на кожному етапі соціально-педагогічного супроводу можуть застосовуватись різні види діяльності.

 

 

 

Процес соціально-педагогічного супроводу неможливо обмежити певними часовими рамками, оскільки у кожному конкретному випадку ситуація розвитку підлітка індивідуальна.

Соціально-педагогічний супровід неповнолітніх правопорушників має розпочинатись значно раніше того часу, коли вони опиняються у виховній колонії, а саме – у слідчому ізоляторі, ізоляторі тимчасового тримання та на етапі судового розгляду – і продовжуватися після звільнення засуджених уповноваженими соціальними службами по роботі з дітьми та молоддю.

Висновки. Соціально-педагогічний супровід неповнолітніх в пенітенціарних установах як комплекс превентивних, просвітницьких, діагностичних і коректувальних заходів, направлених на проектування і реалізацію умов для успішної соціалізації підлітків, складається з наступних етапів: діагностика психічного і соціально-педагогічного стану підлітка; аналіз отриманої інформації та встановлення причин десоціалізації підлітка; сумісна розробка рекомендацій із соціально-педагогічного супроводу і складання планів комплексної допомоги для кожного підлітка; консультування всіх учасників супроводу про шляхи і способи вирішення проблем підлітка; реалізація розроблених соціально-педагогічних заходів; аналіз ефективності виконаних заходів соціально – педагогічного супроводу, повторна діагностика вихованця; подальший соціально-педагогічний супровід розвитку підлітка.

Складовим компонентом запропонованої нами моделі є суб'єкти соціально-педагогічного супроводу неповнолітніху пенітенціарних установах, діяльність яких на кожному етапі соціально-педагогічного супроводу має свій зміст та спрямованість, однак координатором їх дій має виступати соціальний педагог. Тільки за означених умов, відпрацюванні і впровадженні стратегій, тактик, технологій соціально-педагогічної діяльності та чіткому визначенні ролі соціального педагога у цій роботі можна домогтися максимальної ефективності процесу соціалізації неповнолітніх правопорушників в пенітенціарних установах та після виходу з них.

 

 

1. Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива частини) /О. МДжужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та інш. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 446 с
2. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. – К: ВіАН, 1996. – 352 с
3. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник. – К: Кондор, 2005. – 560 с
4. 3. Пєтков В. П. Управління виховно-виправним процесом. ї Запоріжжя, 1998. – У 2-х частинах. – 4. 1. ї 280 с.
5. Пісоцька Н. М. Рецидивна злочинність молоді і її попередження: НАВС України. ЇК., 2001. -18 с
6. Пташинский А. Проблемы реформирования пенитенциарной системы Украины // Тюремная реформа: поиски и достижения. Харьков: ФОЛИО, 1999.
7. Радов Г. А. Тюрьма как особый вид социальной клиники // Тюремная реформа: поиски и достижения. Харьков. «ФОЛИО», 1999. – С. 52-56.
8. 6. Радов Т. О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. ї 1996 -№1. – С 14.
9. Синьов В. М., Радов Т. О., Кривуша В. І., Беца 0. 6. Педагогічні основи ресоціалізаціі злочинців. – К. : МП «Леся», 1997, 272с.
10. Трубников В. М. Социальная адаптация освобожденных от отбыва ния наказания. -X. : Изд-вл «Основа» приХГУ, 1990. – 173 с.