Соціологія та її вивчення у вищій школі

МЕТОД (від грец. methodos – шлях до чогось) – спосіб одержання вірогідних соціологічних знань; сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

МЕТОД КВОТНОІ ВИБІРКИ – різновид цілеспрямованого відбору одиниць аналізу з додержанням квоти (наприклад, статі, віку, освіти, рівня кваліфікації тощо) та її параметрів (наприклад, чоловіки – жінки; молоді, середні і старші вікові групи; види незакінченої і одержаної освіти; професійно-кваліфікаційні розряди).

МЕТОД МЕХАНІЧНОЇ ВИБІРКИ – різновид ймовірнісної (випадкової) вибірки; полягає у відборі з генеральної сукупності одиниць аналізу через рівні інтервали-кроки (наприклад, кожний десятий із загального списку генеральної сукупності).

МЕХАНІЦИЗМ – напрям у соціальній теорії, що бере за основу поняття механізму-системи. Відповідно до основних ідей механіцизму робота механізму, як і суспільства загалом, забезпечується функціональною спеціалізацією його частин, а також їх інтеграцією в єдине ціле.

МІКРОСОЦІОЛОГІЯ (від грец. mikros – малий) – галузь соціологічного знання, пов’язана з аналізом повсякденної взаємодії між людьми, соціальних процесів і явищ у відносно невеликих соціальних системах (наприклад, сім’ї, малій соціальній групі тощо).

МОБІЛЬНІСТЬ ВЕРТИКАЛЬНА (від лат. mobilis – рухливий, здатний до швидкого пересування) – зміна становища індивіда, яка викликає підвищення або пониження його соціального статусу.

МОБІЛЬНІСТЬ ГОРИЗОНТАЛЬНА – зміна становища, яка не призводить до підвищення чи пониження соціального статусу індивіда.

МОВА – система взаємозв’язків і спілкування між людьми, здійснюваних на основі звуків і символів, що мають умовні, але структурно обґрунтовані значення; форма нагромадження, збереження і передання людського досвіду.

МОДЕРНІЗАЦІЯ (від фр. moderne – сучасний) – складна сукупність економічних, соціальних, культурних, політичних змін, що відбулися у суспільстві у зв’язку з процесом індустріалізації та засвоєнням науково-технічних досягнень.

МОДЕРНІЗМ – течія в етносоціології, представники якої пов’язують виникнення нації з модерними часами, тобто періодом, розпочатим французькою революцією 1789 р. в політиці та індустріальною революцією в економіці.

МОЛОДЬ – соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, пізнавальні, психічні, культурно-освітні тощо особливості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення її внутрішніх сутнісних Сил і соціальних якостей.

МОНОГАМІЯ (від грец. monos – один і gamos – шлюб) – шлюб між одним чоловіком і одною жінкою.

МОТИВ – усвідомлена потреба особистості в досягненні певних цілей, бажаних умов діяльності, її ставлення до інтересів ціннісних орієнтацій та їх оцінка, пов’язані з прагненням реалізувати їх на практиці; те, чим керується людина у своїх вчинках (свідомо чи несвідомо).

Н

НАЦIOГЕНЕЗ (від лат. natio – народ і грец. genes – походження) – процес виникнення і розвитку націй.

НАЦІЯ – етносоціальна спільнота зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності і самобутності; сукупність людей, об’єднаних спільними культурними, політичними, соціальними та економічними інтересами.

НОНКОНФОРМІЗМ – стан, що передбачає непогодження індивідів з існуючим ладом, його цінностями та застосування різних форм протесту проти них та існуючої системи.

НОРМИ СОЦІАЛЬНІ – засновані на цінностях правила поведінки; очікування і стандарти, які регулюють дії і вчинки людей та суспільне життя загалом, зміцнюючи стабільність і єдність суспільства.

НУКЛЕАРНА СІМ’Я – сімейна структура, яка складається з дорослих батьків і дітей, що перебувають на їх утриманні.

О

ОБ’ЄКТИ КОНКРЕТНО-СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – носії певної соціальної проблеми – люди, об’єднані в соціальні спільноти різного типу, соціальні інститути, а також їх життєдіяльність.

ОБРЯДИ – сукупність символічних стереотипних колективних дій, що втілюють у собі ті чи інші соціальні ідеї, уявлення, норми та цінності і викликають певні колективні почуття.

ОДИНИЦІ АНАЛІЗУ – елементи вибіркової сукупності (респонденти або люди-носії певної соціальної проблеми), які підлягають відбору і вивченню у процесі конкретно-соціологічного дослідження.

ОСОБИСТІСТЬ – усталений комплекс якостей і властивостей людини, які набуваються під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить і у життєдіяльності яких бере участь. Термін «особистість» служить для характеристики соціального в людині, а також міри її суб’єктності.

П

ПАРАДИГМА (від грец. paradeigma – зразок) – термін, введений американським ученим Т. Куном. Означає визнане всіма наукове досягнення та позицію, які протягом певного часу надають науковцям модель постановки проблем та їх розв’язання. Ця модель лежить в основі теорій, охоплює сукупність основних положень і принципів та специфічний набір категорій і її визнає певне коло вчених. Так, структурні парадигми розглядають організацію, функціонування та розвиток суспільства як єдиного цілого на макрорівні. Інтерпретативні парадигми, навпаки, розглядають людську поведінку на мікрорівні.

ПАТРІАРХАЛЬНА СІМЕЙНА СИСТЕМА (від грец. pater – батько і arhe – влада) – та, в якій влада належить чоловікові і батьку.

ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis – множинний) – один із принципів постмодернізму, згідно з яким у світі існує множинність самостійних і незалежних духовних сутностей, явищ і процесів, а в суспільному житті – множинність форм соціального устрою, соціальних груп та їхніх інтересів, багатоманітність соціальних відносин і соціальних інститутів, жодний з яких не є центральним або домінуючим.

ПОЗИТИВІЗМ – термін, введений О. Контом; це – методологічна позиція у